Ухвала суду № 91073382, 18.08.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УХВАЛА

Справа № 523/6327/19

Номер провадження:1-кп/521/682/20

18 серпня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді Передерко Д.П., суддів Морозової І.В., Крижановського О.М.,

за участю секретаря Іванової К.О.,

прокурора Рекеди Д.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників Войнаровської В.Є., Тодоріки К.В., Славової О.А., Дерев`янко М О., Пащенко С.П.,

при судовому розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160000000660 від 07.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353, ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України; ОСОБА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України; ОСОБА_3 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України; ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 КК України; ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 146 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.3 ст.35 КПК України, 18.08.2020 року автоматизованою системою документообігу суду було визначено колегію суддів у складі головуючого судді Передерко Д.П., суддів Морозової І.В. та Крижановського О.М. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353, ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України; ОСОБА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України; ОСОБА_3 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України; ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 КК України; ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 146 КК України.

Під час розгляду зазначеного кримінального провадження головуючим у справі суддею Передерко Д.П. був заявлений самовідвід, у якому він послався на обставини, які можуть свідчити про його упередженість при розгляді кримінального провадження, а саме: суддя Передерко Д.П. повідомив про те, що під його головуванням розглядається поєднане кримінальне провадження по факту вимагання посадовими особами Одеського слідчого ізолятора неправомірної вигоди з слідчо-арештованого ОСОБА_1 , який перебував під вартою в зв`язку із його притягненням до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні. Суддя вважає, що надання оцінки доказам вини ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, у тому числі і надання оцінки достовірності його показів як обвинуваченого, буде негативно впливати на безсторонність оцінки його показів як потерпілого у іншому кримінальному провадженні, тому наявність цієї обставини може бути розцінена учасниками обох кримінальних проваджень, які розглядаються під головуванням того ж самого судді як його упередженість.

Всі учасники судового засідання підтримали заяву головуючого про самовідвід.

Вивчивши заяву та матеріали кримінального провадження, вислухавши пояснення судді щодо необхідності задоволення заяви про самовідвід, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Оцінивши викладені головуючим у справі доводи самовідводу, колегія суддів вважає, що ці доводи можуть свідчити про сумніви щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні при наявності інших обставин, які викликають сумнів у його упередженості.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції (серед інших) є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 412 КПК України, є ухвалення судового рішення незаконним складом суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження встановлені обставини, які можуть свідчити про упередженість суду, тобто колегією суддів встановлені підстави для задоволення заяви про відвід, які передбачені ст. 76 ч.4 КПК України.

Керуючись ст. 81 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву судді Малиновського районного суду м. Одеси Передерка Д.П. про самовідвід від розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353, ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України; ОСОБА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України; ОСОБА_3 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України; ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 КК України; ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 146 КК України, - задовільнити.

Кримінальне провадження (справа №523/6327/19 (1-кп/521/682/20) передати до канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси для проведення автоматизованого розподілу і розгляду іншим складом суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ПЕРЕДЕРКО Д.П.

Судді: МОРОЗОВА І.В.

КРИЖАНОВСЬКИЙ О.В.