Рішення № 91073333, 14.08.2020, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/1054/19

Провадження № 2/507/32/2020

Номер рядка звіту 46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2020 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області

у складі : головуючого - судді Гнатюка В.О.

за участю секретаря судового засідання

Гончар В.В., позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката

Тумасяна Х.М., представників

відповідачів Страхової А.М. , Папушой С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Любашівка справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями працівників прокуратури Одеської області,

встановив:

Позивач звернувся до Любашівського районного суду Одеської області з вказаним позовом . На обґрунтування позову з урахуванням уточнених вимог зазначив , що 28.03.2011 року прокуратурою Одеської області стосовно нього було порушено кримінальну справу №0511201100045 за ч. 2 ст. 368 КК України.

29.03.2011 року його було затримано в порядку ст. 115 КПК України (в ред.1960 року) та поміщено до ОС1№21.

07.04.2011 року відносно нього Приморським районним судом м. Одеси обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

11.04.2011 року Апеляційним судом Одеської області скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси про обрання стосовно нього запобіжного заходу - тримання гад вартою.

Однак 12.04.2011 слідчим прокуратури Одеської області ОСОБА_2 його знову затримано в порядку ст. 115 КПК України.

15.04.2011 року Приморським районним судом Одеської області стосовно нього обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

Лише 27.05.2011 року слідчий в ОВС прокуратури Одеської області ОСОБА_2 змінив йому запобіжний захід на підписку про невиїзд.

Таким чином, під вартою він утримувався майже два місяці.

9.6.2011року йому пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 368 КК України.

30.06.2011 року кримінальну справу стосовно нього за ч. 2 ст. 368 КК України направлено до суду для розгляду по суті.

До моменту його затримання та арешту відповідно до наказу УМВС в Одеській області від 28.12.2005 року він проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ. Остання посада - заступник начальника - начальник слідчого відділу Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом № 148 о/с Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 07.04.2011 року його звільнено з посади заступника начальника - начальника слідчого відділення Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області та з органів внутрішніх справ.

Підставою для прийняття рішення про його звільнення з вищезазначеної посади та з органів внутрішніх справ стало затримання його 29.03.2011 року як підозрюваного у вказаній кримінальній справі№ 0511201100045 за ч. 2 ст. 368 КК України, пред`явлення йому обвинувачення за вказаною статтею та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після повернення кримінального провадження № 0511201100045 за його обвинуваченням за ч. 2 ст. 368 КК України для проведення додаткового розслідування 26.04.2017 року слідчим відділом прокуратури Одеської області внесено відомості в ЄРДР та стосовно нього зареєстроване кримінальне провадження № 42017160000000542 за ч. 2 ст. 368 КК України.

За результатами розслідування слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Одеської області старшим радником юстиції Поповим С.М. 11 квітня 2019 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42017160000000542 за ч. 2 ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Таким чином, він знаходився під слідством та судом з 28.03.2011 року по 11 квітня 2019 року, тобто протягом восьми років.

Його неодноразові звернення до Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області про його непричетність до вищезазначеного злочину, незаконного затримання та арешту залишились без задоволення.

Крім того, під час його затримання у м. Одеса у нього було вилучено належний йому автомобіль ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_1 . Зазначений автомобіль було поміщено на територію слідчого відділу прокуратури Одеської області.

Через місяць після вилучення належний йому автомобіль ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_1 , було повернуто його дружині. При огляді автомобіля було встановлено пошкодження обшивки салону, викрадення копченої ковбаси на загальну суму 2500 грн. та пошкодження куртки вартістю 4000 грн. З цього приводу він звертався з заявою до прокуратури Одеської області, однак ніякого реагування на його звернення не отримав.

Висунуте йому обвинувачення ґрунтувалось на штучно створених доказах, а також доказах , отриманих незаконним шляхом та шляхом фальсифікації.

На його неодноразові скарги з цього приводу прокуратура Одеської області жодних заходів до поновлення його порушених прав не вживала на порушення вимог ст. 6 п. 4 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор має вживати заходів до усунення порушень Закону, від кого б вони не виходили та сприяти поновленню порушених прав.

Згідно ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має запобігати незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності.

Ігноруючи вищевказані вимоги законодавства, заступник прокурора Одеської області Чорний МГ. 30 червня 2011 року затвердив обвинувальний висновок та кримінальну справу направив до суду для розгляду по суті.

З 2011 року справа розглядалась у суді першої та апеляційної інстанції, а після повернення для проведення додаткового розслідування знову проводилось досудове слідство прокуратурою Одеської області і тільки 11.04.2019 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.

Всі ці вісім років він змушений був доводити свою непричетність до інкримінованого йому злочину. Внаслідок незаконного неодноразового затримання та утримання його під вартою суттєво погіршився стан його здоров`я, в результаті чого він знаходився на лікуванні у Любашівській ЦРЛ та Одеському військовому медичному центрі. У зв`язку зі звільненням з посади та органів МВС він втратив роботу, фактично не міг на належному фінансовому рівні утримувати свою сім`ю. Дуже сильно була підірвана його ділова репутація, у зв`язку з чим йому було дуже важко працевлаштуватись на іншу роботу, після звільнення його з- під варти.

На даний час він змушений шукати роботу за кордоном. У зв`язку з цим він не може приділити достатній час для виховання своїх дітей.

Адже його було обвинувачено у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 2 до 5 років.

Фактично протягом восьми років у зв`язку з незаконними діями працівників прокуратури Одеської області він зазнавав порушень своїх конституційних прав - у нього було незаконно проведено обшук та вилучено належний йому автомобіль, його було затримано та заарештовано, звільнено з займаної посади та з органів МВС, безпідставно висунуто обвинувачення, тобто фактично безпідставно, у незаконний спосіб обмежено його конституційні права, в результаті чого він втратив сон, підірвав своє здоров`я, був підірваний його авторитет серед мешканців селища. Після звільнення з ОСІ- 21 він знаходився на лікуванні у Одеському військово - медичному центрі , Любашівській ЦРЛ та Кривоозерській ЦРЛ Миколаївської області.

Протягом восьми років він змушений був захищатись в суді від висунутого йому обвинувачення, для чого наймав адвокатів, а також витрачав величезні кошти для прибуття до суду першої інстанції, апеляційного суду Одеської області та до слідчого.

Внаслідок кримінального переслідування він був звільнений з посади та органів МВС, змушений був прибувати до суду та слідчого, розраховуватись з адвокатами, позичати великі суми грошей у друзів та знайомих. Тому з боргами він розраховується і на даний час.

Його затримання та арешт, а також звільнення з посади та органів МВС дуже сильно вплинуло на репутацію всієї його сім*ї. Його дружина пережила величезний стрес, опинилась в дуже скрутному фінансовому становищі, змушена була сама виховувати малолітню доньку.

Всі ці моральні страждання та переживання протягом восьми років, які сталися внаслідок його незаконного затримання, арешту, звільнення з роботи та органів МВС компенсувати не можливо, адже було дуже суттєво підірвано його авторитет та авторитет його сім*ї. У зв`язку з цими подіями погіршився стан його здоровая, були обмежені фінансові можливості для належного розвитку та виховання його малолітніх дітей. Внаслідок отриманого психологічного стресу також погіршився стан здоров*я його дружини.

Спричинену йому моральну шкоду він оцінює у 5 000 000 ( п`ять мільйонів гривень

Поряд з цим йому також було завдано матеріальної шкоди. Захищаючись від висунутого обвинувачення він укладав з адвокатами договори про надання правової допомоги для здійснення захисту.

Так, за участь адвоката Непорожнего М.Ю. на досудову розслідуванні, оскарженні обраної йому міри запобіжного заходу в апеляційній інстанції він заплатив 20 000 (двадцять тисяч гривень)

За участь адвоката Хаперського А.А. у судовому розгляді в Ананьївському районному суді, його приїзд з м. Києва до Ананьївського районного суду Одеської області він заплатив 20 000 (двадцять тисяч гривень)

За участь адвоката Опалько О.М. у судовому розгляді у Ананьївському районному суду з 2014 року та у подальшому на досудовому розслідуванні кримінального провадження від 26.04.2017 року, внесеного в ЄРДР слідчим відділом прокуратури Одеської області за №42017160000000542, він заплатив (10 десять тисяч гривень).

Всього за здійснення його захисту він заплатив адвокатам 50 000 гривень.

Крім цього, на прибуття до слідчого та суду протягом восьми років він витратив 10000 гривень.

Відповідно до довідки про грошове утримання заступника начальника – начальника слідчого відділення Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області Жмурка С.Г. № 63/6835 від 18.08.2011 середній розмір його заробітної плати у січні- березні 2011 складає 4246,58 грн.

З урахуванням ст.. 625 ЦК України загальна сума матеріальної шкоди становить 1082585,11 грн. , в тому числі 964768,60 грн. – заробітна плата, 57814,51 - 3% щорічний процент , 50000,00 витрати на послуги адвокатів - захисників та 10000,00 грн. витрат , пов`язаних з прибуттям до слідчого та суду.

Посилаючись на викладене , просив суд стягнути з рахунок Державного бюджету України шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь спричинену йому прокуратурою Одеської області майнову ( матеріальну ) шкоду в сумі 1082585,11 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000000 , 00 грн.

Представник відповідача - прокуратури Одеської області у відзиві на позов просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог , посилаючись на ст..12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , відповідно до якої розмір матеріальної шкоди , причиненої позивачу , повинен визначити орган , який розглядав справу , а також на п.4 ст. 1176 ЦК України , в силу якої не має права на відшкодування шкоди особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясування істини і цим сприяла незаконному засудженню , незаконному притягненню до кримінальної відповідальності ,незаконному застосуванні запобіжного заходу , незаконному затриманню , незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України у відзиві на позов просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі , вказуючи на безпідставність позовної вимоги щодо зобов`язання Державної казначейської служби України вчинити певні дії.

Позивач та його представник не скористались правом надати суду відповіді на відзиви на позов.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав і просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судовому засіданні позов не визнала і просила суд відмовити у задоволенні позову

Представник відповідача - прокуратури Одеської області в судовому засіданні позов не визнала і просила суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на аргументи, викладені у відзиві на позов.

Вислухавши позивача , його представника , представника прокуратури Одеської області, представника Державної казначейської служби України , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Як зазначено у статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

Згідно зі ст..2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події

кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу

кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей

їх отримати.

Згідно з ч.5 ст.. 4 вказаного Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено у ч. 6 вказаної статті , моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до статті 13 цього ж Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Судом безспірно установлено , що 28.03.2011 року прокуратурою Одеської області стосовно позивача було порушено кримінальну справу №0511201100045 за ч. 2 ст. 368 КК України.

29.03.2011 року його було затримано в порядку ст. 115 КПК України (в ред.1960 року) та поміщено до ОС1№21.

07.04.2011 року відносно нього Приморським районним судом м. Одеси обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

12.04.2011 слідчим прокуратури Одеської області ОСОБА_2 його знову затримано в порядку ст. 115 КПК України.

15.04.2011 року Приморським районним судом Одеської області стосовно нього обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

27.05.2011 року слідчий в ОВС прокуратури Одеської області ОСОБА_2 змінив йому запобіжний захід на підписку про невиїзд.

09.06.2012 року йому пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 368 КК України.

30.06.2011 року кримінальну справу стосовно нього за ч. 2 ст. 368 КК України направлено до суду для розгляду по суті.

До моменту його затримання та арешту відповідно до наказу УМВС в Одеській області від 28.12.2005 року позивач проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ. Остання посада - заступник начальника - начальник слідчого відділу Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом № 148 о/с Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 07.04.2011 року позивача звільнено з посади заступника начальника - начальника слідчого відділення Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області та з органів внутрішніх справ.

Підставою для прийняття рішення про його звільнення з вищезазначеної посади та з органів внутрішніх справ стало затримання його 29.03.2011 року як підозрюваного у вказаній кримінальній справі№ 0511201100045 за ч. 2 ст. 368 КК України, пред`явлення йому обвинувачення за вказаною статтею та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після повернення кримінального провадження № 0511201100045 за його обвинуваченням за ч. 2 ст. 368 КК України для проведення додаткового розслідування 26.04.2017 року слідчим відділом прокуратури Одеської області внесено відомості в ЄРДР та стосовно позивача зареєстроване кримінальне провадження № 42017160000000542 за ч. 2 ст. 368 КК України.

За результатами розслідування слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Одеської області старшим радником юстиції Поповим С.М. 11 квітня 2019 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42017160000000542 за ч. 2 ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Таким чином, позивач знаходився під слідством та судом з 28.03.2011 року по 11 квітня 2019 року, тобто протягом восьми років і 12 днів.

Згідно з вимогами закону підлягає відшкодуванню моральна шкода , причинена позивачу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності до моменту закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення в період з 28.03.2011 року по 11 квітня 2019 року

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року ( у редакції від 25 травня 2001 року) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Суд вважає , що внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності йому була причинена моральна шкода , яка виразилась в переживаннях з приводу можливого засудження , порушення його нормальних життєвих зв`язків , додаткових зусиллях для організації свого життя.

Разом з тим , проаналізуваши медичні документи про стан здоров`я позивача , суд дійшов висновку , що позивачем не доведений причинний зв`язок між притягненням його до кримінальної відповідальності та його станом здоров`я.

При визначенні розміру моральної шкоди , яку належить стягнути з держави на користь позивача, суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати , яка встановлена на момент розгляду справи , а саме 4723 гривень , а також враховує те , що відшкодуванню підлягає шкода причинена в період з 28.03.2011 року по 11 квітня 2019 року

Суд також виходить з того , що розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Як зазначається у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

З врахуванням зазначеного , суд вважає, що грошова сума у розмірі 458131грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду.

Суд не погоджується з позицією представника Державної казначейської служби України, яка у надісланому суду відзиві на позов вказала , що діюче законодавство України не передбачає покладення відповідальності на органи казначейства по викладеним в позові вимогам.

Згідно з ч. 1 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Суд погоджується з аргументом представника прокуратури Одеської області, що відповідно до ст..12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір матеріальної шкоди , причиненої позивачу , повинен визначити орган , який розглядав справу.

В той же час суд не погоджується з таким аргументом представника прокуратури Одеської області, що в силу п.4 ст. 1176 ЦК України не має права на відшкодування шкоди особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом само обмови перешкоджала з`ясування істини і цим сприяла незаконному засудженню , незаконному притягненню до кримінальної відповідальності ,незаконному застосуванні запобіжного заходу , незаконному затриманню , незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Така позиція суду ґрунтується на тому , що 28.03.2011 року прокуратурою Одеської області стосовно позивача було порушено кримінальну справу №0511201100045 за ч. 2 ст. 368 КК України, а щиросердечне каяття позивача датоване 16.05.2011 р. ( а.с.- 93 )

Крім того , як зазначено у висновку судово-почеркознавчої експертизи №18-2726 , рукописний текст , який починається словами : «Прокурору Одесской області Проценко И.А. Чистосердечное раскаяние...» та який закінчується : «Обвиняемый ( подпись) ОСОБА_3 » ймовірно виконаний самим ОСОБА_1 . Вирішити питання про виконавця досліджуваного тексту в категоричній формі не надалося можливим по причинам , викладеним в дослідницькій частині цього висновку. Тому твердження позивача в судовому засіданні , що він особисто не писав щиросердечне каяття суд не може вважати безпідставним.

З урахуванням зазначеного, вимога позивача про стягнення на його користь матеріальної шкоди , пов`язаної з втратою заробітку у зв`язку відстороненням його від займаної посади , не підлягає задоволенню , виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

У статті 3 цього ж Закону зазначено : у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

В силу статті 12 вказаного Закону , розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Таким чином , на підставі вказаних норм Закону суд дійшов висновку , що у позові в частині стягнення матеріальної шкоди, пов`язаної з втратою заробітку у зв`язку відстороненням позивача від займаної посади належить відмовити , оскільки Законом чітко визначений порядок відшкодування такої шкоди в разі , коли орган досудового розслідування закриває кримінальне провадження за відсутності складу злочину.

Вимога про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 50000 грн. та витрат на проїзд до слідчих органів та суду у розмірі 10000 гривень не підлягає задоволенню , оскільки такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного , керуючись ст..ст. ст.ст12,259,263,264,265,268 ЦПК України , ст.ст.3, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року ( у редакції від 25 травня 2001 року) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , пспорт серії КМ № 361648 ) до прокуратури Одеської області (місцезнаходження: м. Одеса , вул. Пушкінська, 3 ), Державної казначейської служби України ( місцезнаходження: м. Київ , вул. Бастіонна , 6, Код ЄДРПОУ 37567646 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями працівників прокуратури Одеської області, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 458131 ( чотириста п`ятдесят вісім тисяч сто тридцять одну гривню ) моральної шкоди .

У стягненні матеріальної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги , відмови у відкритті чи закриття апеляційного

провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення , апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи

Учасник справи , якому повне рішення не було вручено у день його складення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного тексту рішення - 19.08.2020 р.

суддя В.О. Гнатюк