Рішення № 91073116, 12.08.2020, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

справа № 520/80/19

провадження № 2/947/577/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Літвінової І.А.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_2 , треті особи: неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , неповнолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання наймачем житлового приміщення, визнання незаконним та скасування розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.12.2018 р. № 644-01 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому із врахуванням уточнень, просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.12.2018 р. № 644-01р та визнати її наймачем жилої кімнати площею 10,8 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 замість покійної матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилаючись на те, що після смерті матері, яка була наймачем спірної кімнати, вона залишилася одна проживати в ній, а тому з метою визнання її наймачем кімнати, звернулася до Київської районної адміністрації ОМР з письмовою заявою про укладення з нею договору найму спірної кімнати, але листом від 30.11.2018 р. № Т-1484 їй було відмовлено в укладені договору найму, оскільки її місце проживання не було зареєстровано у вищевказані квартирі, та рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання. Після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, з`ясувалося, що розпорядженням Київської районної адміністрації ОМР від 29.12.2018 р. № 644-01р, вищевказану спірну кімнату було надано ОСОБА_2 та визнано його наймачем двох кімнат загальною жилою площею 23,2 кв.м, у складі сім`ї з двох осіб - ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_3 , а також внесені зміни договору найму.

Ухвалою від 05.03.2019 р. за вказаною позовною заявою відкрито провадження у цивільній справі № 520/80/19 та розгляд справи призначено провести в порядку загального позовного провадження.

Від Київської районної адміністрації ОМР надійшов відзив на первісну та уточнену позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. у справі № 1-9/2009 р., адже оскаржуване розпорядження є актом індивідуальної дії та вичерпало свою дію після його виконання, а тому не може бути скасоване, а також, оскільки позивачка не набула права користування кімнатою, адже не була членом сім`ї померлого наймача та не зареєстрована в квартирі.

Дослідивши матеріали справи та допитавши свідків, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході розгляду справи суд встановив, що 15 липня 2004 р. Київською районною адміністрацією виконавчого комітету ОМР видано ордер № 6647 серії КР на жиле приміщення - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 40,6 кв. м, на ім`я ОСОБА_7 , зі складом сім`ї ОСОБА_8 (чоловік), ОСОБА_9 (донька) та ОСОБА_2 (син).

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.05.2016 р. у справі № 520/12328/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , третя особа: Київська районна адміністрація ОМР та КП ЖКС «Вузівський» про встановлення порядку користування квартирою, суд визначив порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 , а саме, виділив у користування ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 житлову кімнату № 2 площею 12,4 кв. м, у користування ОСОБА_7 виділив кімнату № 1 площею 10,8 кв. м, у користування ОСОБА_4 виділив кімнату № 3 площею 17,1 кв. м, у спільному користуванні сторін залишив кухню площею 8,5 кв. м, ванну кімнату площею 2,7 кв. м, вбиральню площею 1,1 кв. м, коридор площею 11,8 кв. м, шафу площею 1,0 кв. м та балкон площею 1,9 кв. м.

У вищевказаному рішенні суду встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а прізвище змінила після шлюбу. Вказані обставини відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують додаткового доказування.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію від 12 червня 2017 р. № 1624 ОСОБА_7 займала ізольовану кімнату житловою площею 10,8 кв.м. в комунальній квартирі АДРЕСА_1 , на яку окремо відкрито особовий рахунок, а сусідами по квартирі є ОСОБА_2 зі складом сім`ї дві особи, який займає кімнату площею 12,4 кв. м, та ОСОБА_4 зі складом сім`ї три особи, яка займає кімнату площею 17,1 кв. м.

З наведеного видно, що житлові кімнати квартири АДРЕСА_1 є окремими ізольованими житловими приміщеннями.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 10 жовтня 2018 р. Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції в Одеській області ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зроблений відповідний актовий запит за № 10447.

18 жовтня 2018 р. КП «ЖКС «Вузовський» видав ОСОБА_10 довідку № 2195 про те, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею по день смерті постійно проживала і вела спільне господарство мати ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 дівоче прізвище позивача ОСОБА_11 , а відповідно до свідоцтва про народження позивача № НОМЕР_5 її матір`ю є ОСОБА_12 , яка змінила прізвище на ОСОБА_13 після одруження 9 липня 1983 р., що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 .

Отже, згідно матеріалів справи ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами 1, 2 статті 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

З тексту акту, підписаного консьєржами ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також сусідами ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , підписи яких завірені 22 жовтня 2018 р. начальником дільниці № 2 КП «ЖКС «Вузовський» Сеньківим А.В. вбачається, що ОСОБА_1 (донька) та ОСОБА_7 (мати) на протязі кількох років (з 2011 р.) разом вели спільне господарство та проживали в квартирі АДРЕСА_1 , а після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_1 продовжувала проживати в квартирі, при цьому інші особи в квартирі не живуть.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 підтвердили спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім`єю та ведення ними спільного господарства до смерті ОСОБА_7 , а також продовження проживання ОСОБА_1 у квартирі після смерті матері.

Таким чином, суд вважає доведеним факт ведення позивачем із ОСОБА_7 спільного господарства та постійного проживання однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_1 по день смерті ОСОБА_7 , а також продовження проживання позивача у вказаній квартирі після смерті матері.

ОСОБА_1 1 листопада 2018 р. звернулася із заявою до Київської районної адміністрації ОМР, в якій просила укласти з нею договір найму жилої кімнати площею 10,8 кв.м. та загальної площі 19.91 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 та відкрити на її ім`я відповідний особовий рахунок. Свою заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона як член сім`ї померлого наймача набула права користування зазначеною жилою кімнатою та має право на укладення з нею договору найму відповідно до положень ст. 106 ЖК України.

Листом від 30 листопада 2018 р. ОСОБА_1 було відмовлено в укладенні договору найму, оскільки її місце проживання не було зареєстровано в квартирі, а тому рекомендовано звернутися до суду.

Розпорядженням Київської районної адміністрації ОМР від 29 грудня 2018 р. № 644-01р, кімнату, що займала ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , надано у користування ОСОБА_2 та визнано його наймачем двох кімнат загальною жилою площею 23,2 кв. м, у складі сім`ї з двох осіб, ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_3 , внесені зміни до договору найму.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає вищевказане розпорядження та відмову ОСОБА_1 в укладенні з нею договору найму незаконним.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для відмови у визнанні права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення.

Також в пункті 9 постанови Пленуму № 2 від 12 квітня 1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖКУ» судам роз`яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 (v0009700-96) «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Статтею 106 ЖК України передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (головуючий - Луспеник Д.Д.) у цивільній справі № 754/14628/17-ц (провадження № 61-5967 св 19) зазначено, що в осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Позивачкою суду надані квитанції та розрахунки за житлово-комунальні послуги, які розраховувалися на одну особу, та сплачувалися нею від імені померлої.

Судом не встановлено, що вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 відбулося проти волі наймача ОСОБА_7 , а отже позивач набула право користування займаною ОСОБА_7 кімнатою, як член її сім`ї, не зважаючи на відсутність реєстрації місця проживання в даній квартирі, а тому відповідно мала право на укладення з нею договору найму кімнати площею 10,8 кв.м.

Суд звертає увагу, що інші особи, що зареєстровані у квартирі не відносилися до членів сім`ї ОСОБА_7 , адже вони не вели з нею спільного господарства та були наймачами окремих житлових кімнат квартири, а тому не потрібно було їх згоди на вселення ОСОБА_1 в займану ОСОБА_7 кімнату.

Разом з тим, відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування житловим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року у цивільній справі № 754/14628/17-ц (провадження № 61-5967 св 19).

В ході розгляду справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив, що вселення позивача до спірної кімнати відбулось за безспірною згодою її матері ОСОБА_7 , як основного наймача цієї кімнати.

При відібрані судом особистих свідчень від відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_4 вищевказаних висновків суду спростовано не було.

Звертається також увага на те, що під час проживання позивача у спірній кімнаті ані відповідач ОСОБА_2 , ані третя особа ОСОБА_4 до суду з вимогами про її виселення не зверталися, такі перешкоди в проживанні і проживанні в спірній кімнаті ОСОБА_10 почали чинитися лише після смерті матері - основного наймача кімнати.

Київська районна адміністрація ОМР зі свого боку вимоги ОСОБА_10 щодо переоформлення договору найму з розглядом всіх обставин та документів поряд з ОСОБА_3 не провела, пославшись при відмові лише на відсутність реєстрації ОСОБА_10 за адресою розташування спірного майна.

Таким чином, оскільки житлова кімната площею 10,8 кв. м після смерті ОСОБА_7 не звільнилася, відповідно у Київської районної адміністрації ОМР не було підстав передбачених ст. 54 ЖК України для надання її ОСОБА_2 .

Безпідставними є посилання Київської районної адміністрації ОМР на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. у справі № 1-9/2009, адже наведені в рішенні роз`яснення стосується права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше та вносити до них зміни.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання стягнення судових витрат буде вирішено в іншому судовому засіданні шляхом ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. ст. 54, 64, 106 ЖК України, ст. 3 СК України, ст. 21 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 77, 79, 80, 81, 141, 246, 258, 259, 263, 264, 265, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Київської районної адміністрації Одеської міської ради (ЄДРПОУ: 26303241) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_7 ), треті особи: неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , неповнолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про визнання наймачем житлового приміщення, визнання незаконним та скасування розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.12.2018 р. № 644-01 р. - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.12.2018 р. № 644-01р «Про надання гр. ОСОБА_2 ізольованого жилого приміщення, що звільнилося у комунальній квартирі АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) наймачем жилої кімнати площею 10,8 кв. м в квартирі АДРЕСА_1 замість ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Днем складання повного рішення є 20 серпня 2020 року.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Літвінова І. А.