Рішення № 91072735, 12.08.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/5083/20

Провадження № 2/234/2100/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Бакуменко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/5083/20 за позовом ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецького національного медичного університету про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтував тим, що 14.06.2019 року, згідно до Наказу № 06/04/10 к від 12.06.2019 року його було прийнято на посаду проректора з економіки та адміністративно-господарської роботи Донецького національного медичного університету. Наказом № 150 від 20.03.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », його було звільнено згідно п. 4 ст. 40 КЗоТ.

Своє звільнення він вважає протиправним, оскільки, підставою для звільнення став Акт № 5 від 16.03.2020 року про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

Вказаний Акт був складений за участю провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_2 провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_6., заступника проректора з економіки та АГР з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_3 .

Вказані особи не мали права здійснювати перевірку відпрацювання робочого часу, оскільки, відповідно до Наказу № 9 від 04.01.2020 року, була створена комісія з перевірки відпрацювання робочого часу адміністративно-господарським персоналом Донецького національного медичного університету у складі: ОСОБА_7. - провідний фахівець відділу кадрів; ОСОБА_4 - провідний юрисконсульт юридичного відділу; ОСОБА_5 - начальника планово-фінансового відділу; ОСОБА_8 - провідного фахівця договірного відділу; ОСОБА_9 - фахівець канцелярії.

Крім того, він є членом профспілки ДНМУ, та згідно до Акту №316 від 18.03.2020 року, 16.03.2020 року він, перебував на робочому місці про що свідчить реєстрація в журналі обліку службової документації.

Також на день звільнення, 20.03.2020 року, він перебував на лікарняному. Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати наказ ректора ДНМУ Кондратенка П.Г. № 150 від 20.03.2020 року про його звільнення з посади першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи ДНМУ на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, поновивши його на вказаній посаді, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.03.2020 року по день винесення судом рішення.

Ухвалою Краматорського міського суду від 25.03.2020 року, позовна заява була прийнята до розгляду та по ній було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Копія ухвали була надіслана на адресу сторін.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності з проханням вимоги задовольнити.

Відповідач відзиву на позовні вимоги не надав, натомість надав суду неодноразово заяви про відкладення розгляду справи в зв`язку з введеним карантином.

Карантин вже не перешкоджає розгляду справи, тому що з 22 травня 2020 року Кабмін дозволив регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному та міжнародному сполученні та з 25 травня 2020 року дозволені перевезення пасажирів метрополітенами.

Ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд, звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції, статті 2 Цивільно процесуального кодексу одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статті 124 Конституції України посилено гарантії захисту конституційних прав і свобод, у тому числі трудових, оскільки право громадян на працю є одним з головних у системі конституційних прав у нашій державі. Так, за змістом цієї статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.ст.3 та 4 КЗпП України , законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Отже, розпорядчі акти власника чи уповноваженого органу повинні прийматися на підставі та на виконання Законодавства про працю та не суперечити йому.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до Довідки Донецького національного медичного університету від 14.05.2020 ОСОБА_1 працював на посаді Проректора з економіки та адміністративно - господарської роботи з 14.06.2019 року по 30.03.2020 року (а.с. 21).

Наказом № 9 від 04.01.2020 року «Про перевірку відпрацювання робочого часу працівниками ДНМУ» було створено комісію з перевірки відпрацювання робочого часу.

Актом № 5 від 16.03.2020 року було встановлено відсутність ОСОБА_1 з 08:00 по 16:30 , 16 березня 2020 року на робочому місці без поважних причин, даний акт було складено за участю провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_2 провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_6., заступника проректора з економіки та АГР з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_3., та підписано останніми.

Актом № 316 від 18.03.2020 року складеного комісією з перевірки відпрацювання робочого часу адміністративно-господарським персоналом Донецького національного медичного університету, утвореної Наказом № 9 від 04.01.2020 року, у складі: ОСОБА_7. - провідний фахівець відділу кадрів; ОСОБА_4. - провідний юрисконсульт юридичного відділу; ОСОБА_5. - начальника планово-фінансового відділу; ОСОБА_8 - провідного фахівця договірного відділу; ОСОБА_9 - фахівець канцелярії, було встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 08:00 годин о 16:45 годин, 16.03.2020 року перебував за адресою м. Краматорськ бул. Машинобудівників 39 каб..305

Наказом № 150 від 20.03 2020 року ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причини згідно п.4 ст. 40 КЗпПУ, підставою є Акт від 16.03.2020 року № 5 про відсутність на робочому місці.

Згідно до копії Листка непрацездатності серія АДТ № 808193 від 20.03.2020 року ОСОБА_1 з цього дня перебував на амбулаторному лікуванні

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України, у пункті 18 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

Відповідно до ст.40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. При цьому поновлення є підставою для звільнення тільки в тому випадку, якщо воно проводиться відповідно до законодавства.

Перед виданням наказу про звільнення за прогул роботодавцеві необхідно письмово звернутися до профспілкового органу, щоб отримати згоду на звільнення працівника. Письмове звернення роботодавця про розірвання трудового договору з працівником профспілковий орган зобов`язаний розглянути в 15-денний строк у присутності цього працівника (ст. 43 КЗпП).

Судом встановлено, що Акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці складено не повноважною комісією, крім того, відсутні згода профспілкового органу на звільнення, що є порушенням законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було звільнено в період тимчасової непрацездатності, що прямо заборонено діючим законодавством та є грубим порушенням трудових прав громадянина.

Оскільки відповідачем не надано суду достовірних та допустимих доказів правомірності винесеного наказу про звільнення ОСОБА_1 , видача наказу про його звільнення у цей день є порушенням вимог КЗпП України.

З огляду на зазначене наказ №150 від 20.03.2020 року виданий ректором ДНМУ Кондратенком П.Г. в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 ст.40 КЗпП України є таким, що видано з порушенням діючих норм трудового законодавства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги обставини справи та зміст позовних вимог, найбільш ефективним способом поновлення порушеного права ОСОБА_1 є визнання незаконним та скасування наказу № 150 від 20.03.2020 року, виданого ректором ДНМУ Кондратенком П.Г. в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 ст.40 КЗпП України та поновлення останнього на роботі на посаді проректора з економіки та адміністративно -господарської роботи Донецького національного медичного університету.

За таких обставин вимоги позивача ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням правової позиції Верховного Суду України (постанова від 14 вересня 2016 р. № 6-419цс16) щодо розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з урахуванням норм ст.27 Закону України «Про оплату праці», за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчисляється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати останнього, враховуючи останні два календарних місяці перед звільненням (січень -лютий 2020 року) становить - 504,16 грн.

Розрахунок загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід визначати з кількості днів такого прогулу, тобто починаючи з 23.03.2020 року, який є першим робочим днем після звільнення по день винесення рішення, що загалом становить 98 днів.

Відтак загальна сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 49407,68 грн. ( 504,16 грн. х 98 днів).

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частин 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п 1 п.1 частини 2, частини 1 ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду; за подання до суду фізичною особою особи позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звернувся до суду з позовом 24.03.2020 року.

Відповідно до ст.7 Закону України від 14.11.2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102 гривні.

Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені, то з відповідача на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору має бути стягнуто судовий збір в сумі 1681,60 грн. за позовну вимогу майнового та немайнового характеру (скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у зв`язку з чим допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 430 ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 22, 40, 235 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького національного медичного університету (ЄДРПОУ 02010698, зареєстроване місцезнаходження: Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Скасувати наказ №150 від 20.03.2020 року, виданий ректором Донецького національного медичного університету П.Г.Кондратенком про звільнення ОСОБА_1 з посади проректора з економіки та адміністративно - господарської роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді проректора з економіки та адміністративно - господарської роботи Донецького національного медичного університету.

Стягнути з Донецького національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2020 року по 12.08.2020 року у розмірі 49407,68 грн. ( сорок дев`ять тисяч чотириста сім гривень 68 коп.), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Донецького національного медичного університету в доход держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді проректора з економіки та адміністративно-господарської роботи Донецького національного медичного університету.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Краматорського міського суду А. В. Бакуменко