Рішення № 91071827, 18.08.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7534/19

Провадження № 2/219/2373/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 123 359,99 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 921 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25 січня 2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язаний за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.05.2019 має заборгованість у сумі 257205,01 грн. (заборгованість за кредитом – 4694,39 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 247417,43 грн., заборгованість за пенею та комісією - 5093,89 грн.). Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором від 25.01.2013 в розмірі 123359,99 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 4694,39 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом з 25.01.2013 по 30.07.2018 – 118665,60 грн. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 вказана цивільна справа розподілена судді ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25.10.2019 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено. Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.01.2013 в сумі 123359 /сто двадцять три тисячі триста п`ятдесят дев`ять/ грн. 99 коп., яка складається з наступного: - заборгованості за кредитом у сумі 4694,39 грн.; - заборгованості по процентам за користування кредитом з 25.01.2013 по 30.07.2018 у сумі 118665,60 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/ грн. 00 коп.

30.04.2020 до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 25.10.2019 року по справі № 219/7534/19, у якій відповідач вказує, що про існування вказаного заочного рішення він не знав. 28.04.2020 він керував транспортним засобом і на стаціонарному посту поліції в м. Харків він був зупинений, де повідомили, що він перебуває в реєстрі боржників. Після чого в м. Бахмут він звернувся до Бахмутського відділу ДВС, де йому пояснили що є виконавче провадження, яке відкрито на підставі виконавчого листа виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області на підставі заочного рішення суду від 25.10.2019 по справі № 219/7534/19, за позовом АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.01.2013 в сумі 123359 грн. 99 коп. та судового збору в сумі 1 921 грн. 30.04.2020 він звернувся до канцелярії суду з заявою про отримання рішення. Зазначає, що до цього моменту він не знав та не міг знати про судове рішення. З вказаним заочним рішенням відповідач категорично не погоджується та просить його скасувати.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2020 року заяву відповідача ОСОБА_1 задоволено. Скасовано заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2019 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу призначено до судового розгляду в спрощеному позовному провадженні.

У судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, разом з тим про причини неявки суд не повідомив. Однак, 24.07.2020 року на адресу суду надіслав відповідь на відзив, в якому зазначив, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови, відповідач підписанням Анкети–заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. В даному випадку позивач вважає, що надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку, яким були затверджені зазначені Умови та Правила надання банківських послуг. Більш того, позивач зазначає, що згідно Заяви відповідач зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач активно використовував кредитний рахунок: знімав готівку у банкоматах. Операції по картковому рахунку підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання відповідачем та сплату відсотків за його користування. Просить суд задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Топчийов Є.В. в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, також представником позивача 02.07.2020 року було подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач зобов`язаний надати суду для огляду кредитну справу у тому числі кредитний договір (оригінал заяву-анкету) від 25.01.2013 року. Так, позивач надав до суду копії документів, які не засвідчені, крім того, зроблені з копій, а повинен надати, як доказ своїх вимог, Умови та правила надання банківських послуг з підписом ОСОБА_1 на кожній сторінці, або прошиті і з її підписом у кінці станом на 25.01.2013 рік, а також заяву про ознайомлення з цими правилами станом на 25.01.2013 рік, а не посилатися на правила, які містяться в загальному доступі інтернету на сайті Банку, так як вони станом на день звернення до суду не відповідають тим, що він був ознайомлений на день підписання заяви - анкети. Більш того, позивач, як доказ того, що ОСОБА_3 отримав, знімав ці кошти і як підтвердження цього Банк повинен надати роздруківку по картковому рахунку. Більш того, наданий розрахунок до суду, який не видно ким зроблений, за яким правилом, та зроблений він працівником цього Банку - це не можливо перевірити, тому необхідно вияснити ці доводи. Також Банком не наданий документ, який б свідчив про те, що людина, яка зробила розрахунок, має на це повноваження це робити, як спеціаліст, а не посилатися на право підпису. Банк суду не надав в обґрунтування підстави підняття в однобічному порядку процентної ставки з 30% до 34,8%, а в подальшому до 43,2 %, як це передбачено умовами та правилами з якими ОСОБА_1 не був ознайомлений під розпис, а надав правила, які містяться на цей час (на день звернення до суду) з урахуванням усіх змін. Тому вважає, що збільшення відсоткової ставки з 30% до 34,8%, а в подальшому до 43,2%, це порушення умов договору та ЦК України. На адресу ОСОБА_1 не надходили ніякі документи, які б свідчили про зміну умов договору в односторонньому порядку, як і не надав до суду відомості стосовно ознайомлення ОСОБА_1 , шляхом направлення CMC - повідомлення про зміну умов кредитування та отримання відповіді, як це передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг. Забороняється в односторонньому порядку піднімати процентну ставку за користування грошима. Якщо, позивач наведе та надасть до суду наявні докази того, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про правила та умови кредитування, що дасть нараховувати відсотки, то сума заборгованості за тілом кредиту період з 25.01.2013 по 31.05.2019 складає 4694,39 гривень, а за відсотками за період з 25.01.2013 року по 30.07.2018 рік у сумі 6106,03 гривень, але при цьому треба врахувати сплату коштів за цей період у сумі 1806,11 гривень, а тому заборгованість за відсотками за період з 25.01.2013 по 30.07.2018 складатиме 4299,92 гривень (6106,03 грн – 1806,11 грн).

Також суд повинен взяти до уваги, що відповідач мешкає та зареєстрований в місті, що входить до переліку міст, на який поширюється Закон України «Про антитерористичну операцію», який з 14.04.2014 року заборонив банкам нарахування штрафних санкцій, пені тощо. Заборона нарахування передбачено ст.2 Закону України №1669-7 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року.

На думку відповідача та його представника, суд при розгляді справи повинен взяти до уваги Постанову ВП ВС від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, якою зокрема, визначено, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд-шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказує, що в додатках до позовної заяви Банк не надав жодного документу з підписом ОСОБА_4 на час укладення договору, тобто на 25.01.2013 року, який повідомлений належним чином про відсоткові ставки та інше, а тому суд повинен стягнути з ОСОБА_1 тільки ту суму, яка є заборгованістю за тілом кредиту за мінусом сплати у сумі 1806,11 грн., (4694,39 гривень-1806,11 гривень), яка була сплачена, що в сумі становить 2 888,28 грн.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 дійсно був укладений договір № б/н, відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно з вказаною анкетою-заявою, відповідач вказав, що згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківського і тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг; він ознайомлений та згоден з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови і правила надання банківських послуг розміщені на сайті банку. Заявник зобов`язується виконувати вимоги умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ (арк.с.8).

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства «Приватбанк», у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з закритого акціонерного товариства «Приватбанк» на публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

З 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 25.01.2013 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач зобов`язання за договором виконав повністю, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. У свою чергу, відповідач користується коштами банку, однак не виконує свої зобов`язання перед банком належним чином, не здійснює погашення кредиту, не сплачує проценти за його користування.

В матеріалах справи відсутня заява відповідача, якою б він інформував банк про припинення дії договору, заперечень стосовно вимог позивача відповідач на час розгляду справи не надав.

Доказів погашення заборгованості суду не надано. Крім того, суду не надано та не зазначено про існування достовірних доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо проведення перерахунку суми заборгованості або з претензіями щодо невиконання ним зобов`язань.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання, заборгованість за договором не погашає.

При ухваленні рішення суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

До кредитного договору, яким за ствердженням банку, є анкета-заява, банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за кредитним договором станом на 31.05.2019 має заборгованість у сумі 257205,01 грн. (заборгованість за кредитом – 4694,39 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 247417,43 грн., заборгованість за пенею та комісією - 5093,89 грн.). Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором від 25.01.2013 в розмірі 123359,99 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 4694,39 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом з 25.01.2013 по 30.07.2018 – 118665,60 грн. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 25.01.2013 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.01.2013, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, яка відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14).

Відповідно до частини 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_5 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою ст.11 Закону України № 1023 про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Крім того, суд враховує те, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.01.2013 у вигляді Заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Також відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суду не надано будь-яких доказів узгодження між позивачем та відповідачем розміру відсотків за користування кредитом. Правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань немає, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 25.01.2013 по 30.07.2018 в сумі 118 665,60 грн. слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 25.01.2013.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.01.2013 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд не приймає доводів представника відповідача про те, що відповідачем сплачено 1806 грн.11 коп., оскільки суду не надано доказів оплати кредиту.

Станом на 28.02.2018 року сальдо простроченої заборгованості за кредитом становить 4694,39 грн.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.01.2013 року, а саме - заборгованість за тілом кредиту в сумі 4 694,39 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 25.01.2013 по 30.07.2018 у сумі 118665,60 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 73,10 грн. (4694,39*1921,00/123359,99).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.01.2013 в сумі 4 694 /чотири тисячі шістсот дев`яносто чотири/ грн. 39 коп.

В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 73 /сімдесят три/ грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.В. Шевченко

18.08.2020