Рішення № 91068218, 20.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 р. Справа№200/6752/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, вважаючи свої права та права дитини порушеними просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу допомоги при народженні дитини з 01 лютого 2019 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини, призначену на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01 лютого 2019 року.

Позов обґрунтовував тим, що йому протиправно припинено виплату такої допомоги на дитину з підстав, що не передбачені законодавством, а саме з посиланням на відсутність особи за місцем проживання та неможливість здійснення контролю за цільовим використанням коштів державної допомоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що ОСОБА_1 на підставі власної заяви від 21 серпня 2018 року перебував на обліку у відповідача як отримувач допомоги при народжені дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно із Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Відповідно до рішення Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 31 серпня 2018 року допомога була призначена у розмірі 10320,00 грн. за період з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року та 860,00 грн. за період з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року. Допомогу виплачено включно по 31 січня 2019 року.

Згідно з п. 10 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Аналогічні норми містяться в п. 13 Порядку.

З метою контролю за цільовим використанням державної допомоги працівники Добропільського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді провели інспектування за адресою, що вказана в заяві, яка подана до Управління. Згідно зі складеним ним актом від 10 січня 2019 року № 27 та витягом з протоколу №1 засідання комісії для контролю за цільовим використанням допомоги при народженні дитини від 11 січня 2019 року позивач за вказаною адресою не проживає. Працівники Добропільського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді неодноразово відвідували заявника за вказаною адресою, але двері ніхто не відчиняв, тому були залишені повідомлення з проханням звернутися до них, але ніхто не звертався, телефон не відповідав, тому перевірити цільове використання коштів по народженню дитини було не можливим.

В даному випадку не було можливості підтвердити факт забезпечення батьками належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Виплата допомоги припиняється на підставі пропозицій центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Тому комісією для контролю за цільовим використанням допомоги при народженні дитини 11 січня 2019 року було прийнято рішення припинити виплату коштів за наслідками перевірки та на підставі акту інспектування, а розпорядженням від 18 січня 2019 року особовий рахунок позивача №413014 закрито (протокол засідання комісії від 11 січня 2019 року № 1).

Згідно з п. 13 Порядку виплата допомоги поновлюється у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Однак позивач правом на поновлення допомоги не скористався, у строк, встановлений законодавством (дванадцять місяців) до Управління не звернувся, тому втратив право на поновлення допомоги при народженні дитини.

Відповідач вважав, що діяв та виконував свої повноваження в межах своєї компетенції згідно із вимогами законодавства.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року витребувано у Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради письмові пояснення з додаванням доказів з питання чи приймалося Управлінням соціального захисту населення Добропільської міської ради рішення про припинення виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлено строк для подання витребуваних доказів - по 20 серпня 2020 року.

На виконання ухвали суду відповідачем подані пояснення, що рішення про припинення виплати допомоги при народженні дитини позивачу було прийнято па засіданні комісії для контролю за цільовим використанням допомоги при народженні дитини 11 січня 2019 року за результатом перевірки та на підставі акту інспектування Добропільським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (витяг з протоколу засідання від 11 січня 2019 року № 1).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була призначена та виплачувалася допомога при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рішення про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 31 серпня 2018 року).

З 01 лютого 2019 року Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради виплату допомоги припинено у зв`язку з відсутністю особи (позивача) за місцем проживання та неможливістю здійснення контролю за цільовим використанням коштів державної допомоги.

Підставою для вчинення вказаних дій став протокол засідання комісії для контролю за цільовим використанням допомоги при народженні дитини (в складі представників Добропільської міської ради, Добропільського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, Відділу у справах сім`ї та молоді Добропільської міської ради та Служби у справах дітей Добропільської міської ради) від 11 січня 2019 року №1, на якому вирішено припинити виплату позивачу допомоги при народженні дитини на підставі акту інспектування Добропільського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Рішення про припинення виплати позивачу допомоги при народженні дитини відповідачем - суб`єктом владних повноважень не приймалося.

Про підстави припинення виплати допомоги позивачу стало відомо з відповіді відповідача від 04 червня 2020 року №01-11/583/0/5-20, в якій повідомлено, що на виконання п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» з метою контролю за цільовим використанням державної допомоги працівниками Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Добропільської міської ради було проведено обстеження сім`ї позивача (акт від 10 січня 2019 року № 17), за результатом якого встановлено, що він разом із сім`єю не проживає за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , внаслідок чого перевірити цільове використання коштів і забезпечення ним належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини не було можливим. Згідно з рішенням комісії для контролю за цільовим використанням допомоги при народженні дитини (протокол від 11 січня 2019 року № 1) виплату допомоги припинено з 01 лютого 2019 року.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено, що громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону одним з видів державної допомоги сім`ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.

Згідно зі ст. 10 вказаного Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 вказаного Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що виплата допомоги припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір`ю;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев`ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

У разі влаштування дитини до дитячого закладу на повне державне утримання виплата раніше призначеної допомоги поновлюється органами соціального захисту населення шляхом перерахування коштів на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини.

Вказані у ч. 9 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та у п.13 Порядку підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини є вичерпними.

Призупинення виплати такої допомоги законодавством не передбачено.

Припинення виплати позивачу допомоги при народженні дитини відбулося не з підстав, що встановлені законодавством.

Крім того, припиняючи виплату допомоги при народженні дитини відповідачем не враховано наступне.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Тобто, в спірних правовідносинах припинення виплати допомоги при народженні дитини з підстав, що не передбачені законодавством, призводить до порушення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з п. 55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім`ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказані норми узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, враховуючи обставини справи, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог дещо іншим шляхом - шляхом визнання протиправними дій органу соціального захисту населення щодо припинення виплати державної допомоги при народженні дитини, яке і створює правові наслідки, із зобов`язанням відповідача поновити нарахування та виплату позивачу допомоги при народженні дитини з дня припинення її виплати зі сплатою заборгованості по ній (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення конкретної суми допомоги не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради (85000, Донецька обл., м. Добропілля, пр-т Шевченка, 15, код ЄДРПОУ 25954002) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини з 01 лютого 2019 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, і сплатити заборгованість по ній з дня припинення її виплати, тобто з 01 лютого 2019 року.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 20 серпня 2020 року.

Суддя Т.В. Логойда