Ухвала суду № 91068005, 20.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 серпня 2020 р. Справа № 160/8913/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Іларіонівської селищної ради до Державної архітектурно-будівельної інспекці України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції;

зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію скасувати право ОСОБА_1 на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, зареєстрованого за № ДП 062133010198 та внести відомості про скасування права ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт до реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Ухвалою суду від 19.08.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстровано повідомлення про початок про початок будівельних робіт № ДП 062133010198, яке видано ОСОБА_1 .

Підставою для реєстрації повідомлення про початок про початок будівельних робіт № ДП 062133010198 став Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП № 024913, виданий ОСОБА_1 28.07.2005 року.

Однак Відділ у Синельниковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 08.01.2019 року № 6/114-19 повідомив позивача про відсутність запису в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі про реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 .

Листом від 19.12.2019 року № 2207/01-23 позивач звернувся до Департаменту архітектурно-будівельну інспекції у Дніпропетровській області, у якому повідомив про незаконність реєстрації повідомлення про початок про початок будівельних робіт № ДП 062133010198 через подання заявником недостовірних відомостей, а також документів, які не відповідають дійсності, що є підставою для скасування документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Однак листом від 20.01.2020 року № 1004-1.14/177 Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про те, що орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, за рішенням суду, що набрало законної сили.

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено, що повідомлення про початок про початок будівельних робіт № ДП 062133010198 видано ОСОБА_1 , а не позивачу.

Позивач вказує на те, що оскаржувана бездіяльність відповідача в частині не анулювання (не скасування) повідомлення про початок будівельних робіт порушує права позивача на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.З зазначених правових приписів вбачається, що публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 22.08.2018 року у справі № 815/1568/16, від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17 відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб`єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що ОСОБА_4 фактично оспорює дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства. Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказував на порушення будівельними роботами, які здійснює ОСОБА_3, його права на майно, а саме заподіяння пошкоджень належної йому частини будинку. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Судом на підставі змісту позовної заяви встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом, вказує на порушення повідомленняи про початок будівельних робіт, його права на земельну ділянку.

Фактично позивач оспорює повідомлення про початок будівельних робіт, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім особи, якій видано повідомлення про початок будівельних робіт), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним повідомленням про початок будівельних робіт не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку саме адміністративного судочинства.

За вказаних обставин заявлені позивачем позовні вимоги не підсудні адміністративному суду, а тому суд закриває провадження у справі.

З урахуванням суб`єктного складу сторін у справі даний спір підсудний господарським судам у порядку ГПК України.

Керуючись ст. 238, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у адміністративній справі за позовом Іларіонівської селищної ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалу про закриття провадження у адміністративній справі надіслати сторонам.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.