Рішення № 91067217, 18.08.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року Справа № 915/343/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури

(56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, пров. Костенка, 2; ідент.код 02910048)

в інтересах держави в особі:

позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)

(01135, м.Київ, просп.Перемоги, буд.14; ідент.код 39816845),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іванишина Віктора Ярославовича

(

АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 ),

про: стягнення плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 11562,73 грн,-

в с т а н о в и в:

23.03.2020 за вхід.№3653/20 Заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №34-2018вих-20 від 18.03.2020, в якій просить стягнути з Фізичної особи підприємця Іванишина Віктора Ярославовича на користь державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, в сумі 11562,73 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2020 даний позов залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Також в ухвалі зазначено, що відповідач має право в строк, визначений п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (зі змінами внесеними Законом України №540-ІХ от 30.03.2020) надати суду відзив з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Позивач має право в 5-денний строк від дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з дотриманням правил, встановлених статтею 166, частинами 3-6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач має право в 5-денний строк від дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення з дотриманням правил, встановлених статтею 167, частинами 3-6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу суду від 13.04.2020 відповідачем було отримано 17.04.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5400140089679, яке надійшло до суду 27.04.2020.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ от 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно положень п.4 Розділу Х ГПК України (в редакції Закону №731-IX від 18.06.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно п.2 Закону України №731-IX від 18.06.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-IX від 18.06.2020 набрав чинності 17.07.2020, відповідно, 20-ти денний строк для подання зацікавленими особами відповідних заяв закінчився 06.08.2020.

У вказаний період від відповідача не надійшло заяви про продовження процесуального строку з підстав, встановлених Законом України №731-IX від 18.06.2020.

За вказаних обставин, суд вважає, що справа розглянута судом протягом розумного строку, тривалість якого обумовлювалась запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Посадовими особами Управління Укртрансбезбеки у Черкаській області (далі ? Управління), на підставі направлення на рейдову перевірку від 25.02.2019 року №004421 (а.с.17), за графіком щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Черкаській області на лютий 2019 року (а.с.15) та щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області у період 25.02.2019 - 03.03.2019 (а.с.16), 27.02.2019 на пункті габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-12 "Київ-Одеса" (210 км + 450 м) проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепа марки TRAILOR SYY 3CX реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належать на праві власності Іванишину Віктору Ярославовичу (а.с.42) та використовується для перевезення вантажів на комерційній основі ним як Фізичною особою-підприємцем Іванишиним Віктором Ярославовичем, який 18.12.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець, та основним видом діяльності якого є «Вантажний автомобільний транспорт» (Код КВЕД 49.41) (а.с.44,45).

За результатами перевірки складено Довідку №047153 від 27.02.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.19) та Акт №025641 від 27.02.2019 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.18), якими зафіксовано порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з перевезення вантажу із перевищенням вагових параметрів - фактична маса автомобіля становила 49,95 т при нормативно допустимих 40 т без оформлення відповідного дозволу, що дає право на проїзд автомобільними дорогами України.

До вказаного акту проведений Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №341 від 27.02.2019 (а.с.22), згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 377,19 Євро, термін оплати - 30 календарних днів.

Відповідно до наданої ФОП Іванишиним В.Я. товарно-транспортної накладної серії 10ААА №366154 від 26.02.2019 (а.с.29), ТОВ «РЕАЛ-ІНФО» як вантажовідправник відпускає з пункту навантаження - м.Теплик, Вінницька область, а ТОВ «Транссервіс 2008» як вантажоодержувач одержує в пункті розвантаження - с.Молодіжне, Одеської області, вантаж, а саме сою.

Факт здійснення перевищення вантажу саме перевізником ФОП Іванишиним В.Я. підтверджується письмовими поясненнями останнього від 21.01.2020 (а.с.43), відповідно до яких, 26.02.2019 ним здійснювалося перевезення вантажу сої на комерційній основі. При цьому, зазначення в товарно-транспортній накладній серії 10ААА №366154 від 26.02.2019 перевізника «ЧП «Лобанова Є.В.» є помилковим.

Розмір плати визначено відповідно до п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок), за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

Розрахунок проводився на відстань: 64 км, за сполученням м.Теплик, Вінницька область до м.Умань Черкаської області, згідно наданої водієм товарно-транспортної накладної, та проведеного вимірювання відстані за допомогою Інтернет ресурсу, мапа сайту: https://della.ua/distance. При цьому відстань обрахована саме до місця зважування, а не за весь маршрут, який вказано у ТТН серії 10ААА №366154 від 26.02.2019.

Так Актом встановлено, що перевищення загальної маси складає 49,95 тон при допустимих 40 тонах. Розрахунок проведений відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм п.31-1 Порядку), а саме:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів;

К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків -у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі;

49,95-40,00=9,95 (перевищення 24,88%).

Перевищення на одиничну вісь 12,85 при допустимих 11,00:

12,85-11,00= 1,85 (перевищення 16,82%).

Перевищення на строєну вісь 29,90 при допустимих 22,00:

29,90-22,00=7,90 (перевищення 35,91%).

Перевищення габаритів не було виявлено.

Рзм-0,2-плата за перевищення загальної маси

РНВ-0,270+1,495 плата за перевищення навантаження на вісь

Рг-0 плата за перевищення габаритів транспортного засобу.

В-відстань перевезення 64 км.

К-3 коефіцієнт за рух без дозволу з перевищенням від 10%до 40%.

П=(0,2+0,270+1,495)х64х3=1,695x64x3=377,28 Євро.

Станом на 27.02.2019 сума 377,19 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним Банком України, складає 11562,73 грн.

На виконання п.25 Порядку акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та копії матеріалів 12.03.2019 направлено на розгляд Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (а.с.25).

21.03.2019 Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області відносно ФОП Іванишина В.Я. винесено постанову №095943 про застосування адміністративно господарського штрафу в розмірі 1700,0 грн, який сплачено відповідачем відповідно до квитанції №0.0.1300872988 від 19.03.2019 (а.с.28).

Прокурор вказує, що за даними управління Укртрансбезпеки у Черкаській області відповідачем вказані кошти добровільно не сплачені, та Укртрансбезпекою, незважаючи на очевидність порушення та усвідомлення свого обов`язку щодо вжиття заходів до стягнення нарахованої плати, упродовж тривалого часу не вжито дієвих заходів до стягнення з ФОП Іванишина В.Я. у судовому порядку плати за проїзд в сумі 377,19 Євро, що є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, положенням п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції, чинній на дату здійснення перевірки - 09.02.2018 року) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 зі змінами та доповненнями (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і яка реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Також, п.п.2, 15, 27 п. 5 Положення №103, передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (абз.1 п.8 Положення).

Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Визначена плата за проїзд не сплачена перевізником ФОП Іванишиним В.Я. у встановлені чинним законодавством строки. Таким чином, ухилення від сплати коштів за проїзд призводить до ненадходження грошових коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст.4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст.24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з частинами 3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Беручи до уваги норми Закону України "Про автомобільний транспорт" та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб`єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Прокурор вказує, що не зважаючи на те, що Укртрансбезпеці України про порушення законодавства в частині несплати ФОП Іванишиним В.Я. плати за проїзд стало відомо у листопаді 2019 року, уповноваженим органом до теперішнього часу не вжито заходів до судового захисту інтересів держави шляхом звернення із відповідним позовом до суду.

Вознесенською місцевою прокуратурою 03.12.2019 на адресу Укртрансбезпеки скеровано запит про надання інформації чи вживались Службою заходи до стягнення з ФОП Іванишина В.Я. у судовому порядку нарахованої йому плати за проїзд в сумі 377,19 євро або повідомлення про підстави їх невжиття.

Згідно відповіді №5219/39/23-19 від 13.12.2019 (а.с.31,32) Укртрансбезпека не зверталась до суду з позовом до ФОП Іванишина В.Я. про стягнення зазначеної плати за проїзд.

За таких обставин, нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснити, а також відсутність обґрунтованих пояснень щодо своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи, державні органи, органи місцевого самоврядування тощо мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснити та відсутність обґрунтованих пояснень своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання ними своїх повноважень. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Згідно ст.5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевого бюджетів.

Пунктом 6 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Дотримання законності у питаннях наповнення бюджету безпосередньо належить до інтересів держави. Бездіяльність Укртрансбезпеки завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, оскільки ненадходження коштів до бюджету перешкоджає здійсненню функцій держави, передбачених Конституцією та законами України.

Несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.

Беручи до уваги вищевикладене, а також той факт, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 11562,73 грн призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, а державний орган (Укртрансбезпека) уповноважений на захист інтересів держави вже понад 1 рік як самоусувається від виконання покладених на нього обов`язків, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, суттєво порушує економічні інтереси держави та вказує на наявність визначених п.1 ч.6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даною позовною заявою.

Таким чином, даний випадок з урахуванням вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є виключним (нездійснення захисту інтересів держави), а тому у прокурора є всі обґрунтовані підстави для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Частиною 2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до положень ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.п.4 п.2 Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законом параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно п.27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з п.28 Порядку №879, здійснення державного контролю на автомобільному транспорті плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами. Згідно ст. 48 цього ж Закону, документом для здійснення перевезень вантажів, зокрема для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Водій зобов`язаний пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Пунктом 31 Порядку №879 встановлено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Згідно із п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

За даними Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (листи №43112/39/24-19 від 23.08.2019, №5219/39/23-19 від 13.12.2019) (а.с.31,32,34-38) щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритними транспортними засобами з Іванишина В.Я. :

- в судовому порядку дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо складання актів, розрахунку плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування ФОП Іванишиним В.Я. не оскаржувались;

- плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом ФОП Іванишиним В.Я. - добровільно не сплачена, платіжні доручення на адресу Управління не надходили;

- Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області заходів, щодо стягнення вищевказаної плати в судовому порядку не проводило.

У п.26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

За таких обставин визначена плата за проїзд, несплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванишина Віктора Ярославовича ( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (р/р 258999980313111216000023002, отримувач - УК у м.Черкасах (Черкаси), код ЄДРПОУ 38031150) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 11562,73 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванишина Віктора Ярославовича ( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) судовий збір у розмірі 2102,0 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено « 18» серпня 2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва