Рішення № 91065671, 18.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 серпня 2020 р. № 520/7766/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Військової частини А1495 (вул. Армійська, буд. 10 а, м. Одеса, Одеська область, 65058, код ЄДРПОУ 09604863) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд: 1. визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини А 1495, яка полягає у не здійсненні перерахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 07 грудня 2017 року. 2. зобов`язати військову частину А 1495 здійснити перерахунок грошової компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 07 грудня 2017 року, здійснити виплату суми перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу та при звільненні відповідачем не здійснено виплату грошової компенсації за невикористані за 2015-2017 років дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Позивач звернувся до суду з позовом, проте, відповідач при нарахуванні такої компенсації, виходив з грошового забезпечення, без включення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Ухвалою суду від 19.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку, передбаченому ст.262 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

Копії ухвал про відкриття спрощеного провадження надіслані та вручені сторонам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач проти позову заперечував, надав через канцелярію суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач на час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством, та вказав, що місячна грошова додаткова винагорода не входить до місячного грошового забезпечення з якого обраховується компенсація за невикористані дні додаткової відпустки.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач у період з 06.06.2015 по 07.12.2017 проходив військову службу у Військовій частині А 1495.

Наказом (по строковій частині) командира військової частини А 1495 № 273 від 07.12.2017 позивача виключено зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас за пунктом "б" (за станом здоров`я).

21 січня 2015 року позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

При звільненні позивача з військової служби, відповідачем не здійснено виплату грошової компенсації за невикористані за 2015-2017 років дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

13 січня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 1495 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено: визнано протиправною бездіяльність військової частини А 1495 щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бонових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07 грудня 2017 року; зобов`язано Військову частину А 1495 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бонових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07 грудня 2017 року.

Судом встановлено, що відповідачем виплачено компенсацію 11287.23 грн., вказана обставина сторонами не оспорюється, а отже, судом не доводиться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, не погоджуючись з тим, що йому проведено нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 рр., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Суд зауважує, що даним судовим розглядом надається оцінка складових грошового забезпечення, з якого виходив відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 рр.

Також суд зауважує, що виходячи з матеріалів справи, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 рр., виходив з грошового забезпечення, без урахуванням щомісячних додаткових видів винагороди.

Так, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в редакції згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року за №704, яка набрала чинності з 01.01.2016) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям у відповідних розмірах.

Пунктом 37.13 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, яка діяла на час спірних правовідносин, розрахунок грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки, визначеної в пунктах 37.5 та 37.6 цієї Інструкції, та грошової компенсації, визначеної в пунктах 37.9-37.11 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася.

Проте, вирішуючи спірні правовідносини, суд зважає на те, що суд має враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Крім цього, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, що викладено у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №522/2738/17.

Так, приймаючи вказане судове рішення Велика Палата дійшла наступних висновків:

Згідно з частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Згідно матеріалів справи, під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доходи від 26.02.2018 № 8161фес, грошовим атестатом серії ЗУ № 355486, отже, така винагорода не може вважатись одноразовою.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій військової частини, яка полягала у нездійсненні перерахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 07.12.2017 року.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне для належного захисту прав позивача зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 07.12.2017 року та здійснити виплату суми перерахунку з урахуванням виплаченої суми, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А 1495, які полягають у нездійсненні ОСОБА_1 перерахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 07 грудня 2017 року.

Зобов`язати військову частину А 1495 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день звільнення з військової служби 07 грудня 2017 року, здійснити виплату суми перерахунку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.