Ухвала суду № 91065543, 19.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4475/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., ознайомившись із заявою, поданою у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, бездіяльності, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/4475/19.

Згідно з частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною четвертою зазначеної статті врегульовано, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Разом із заявою ініціатором звернення подано заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану поважністю причин пропуску такого строку, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Розглянувши дане клопотання, суддя дійшов такого висновку.

Статтею 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, що набув чинності 02 квітня 2020 року, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відтак, положення зазначеної норми не поширюються на правовідносини, врегульовані статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Заявляючи клопотання про продовження строку для звернення із заявою, поданою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, ініціатор звернення жодним чином не обґрунтовує наявність поважних причин неможливості звернення із відповідною заявою у строк, встановлений Кодексом.

Загальне посилання заявника на продовження карантину на території України до 31 серпня 2020 року не визнається судом поважною причиною, що унеможливлює своєчасне звернення до суду із заявою, поданою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, адже ініціатор звернення не наводить конкретних обґрунтувань, які свідчили б про застосування до нього карантинних заходів, обмежувальних протиепідемічних заходів тощо.

При цьому суд виходить з того, що у силу положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону №731-IX підставою для продовження процесуальних строків визначено саме неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк з огляду на обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку, встановленого частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, належить відмовити.

Відповідно до частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Отже, подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заява ОСОБА_1 підлягає поверненню ініціатору звернення.

Керуючись статтями 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву в адміністративній справі № 440/4475/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути ініціатору звернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Чеснокова