Рішення № 91059948, 19.08.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2020 Справа №607/10836/20

провадження № 2-а/607/315/2020

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Воробель Н.П.,

при секретарі Комар Р.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2495419 від 07 травня 2020 року,

за участі:

представника позивача - адвоката Островської О.Н.,

представника відповідача Климчук О.І., -

встановив:

позивач ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2495419 від 07 травня 2020 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі - КУпАП/ та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає неправомірною, оскільки Правил дорожнього руху /далі - ПДР/ не порушував. Вважає, що за описаних у спірній постанові обставин не здійснював ні перестроювання, ні повороту, ні розвороту, а тому покажчик повороту вмикати не був зобов`язаний. У момент проїзду ним перехрестя вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська світлофор працював в режимі мигаючого жовтого сигналу, а тому, відповідно до п. 16.1. ПДР, він керувався дорожніми знаками, а саме 4.1. «Рух прямо» та 4.4. «Рух прямо або праворуч». Окрім цього, посилається на те, що в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці події, його було позбавлено можливості скористатись правовою допомогою.

Представник відповідача подала відзив, у якому зазначила, що спірну постанову вважає законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позову - відсутні. На підтвердження своєї позиції надала диск із відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Його представник - адвокат Островська О.Н. у судовому засіданні підтримала вказані вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне:

як встановлено в засіданні, 07 травня 2020 року уповноваженою особою Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2495419 від 07 травня 2020 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 07 травня 2020 року о 01 год. 43 хв., керуючи автомобілем «Volkswahen Bora», р.н. НОМЕР_1 , перехрестям вулиць Галицька, Збаразька та Бродівська у м. Тернополі /далі також може вживатись як Перехрестя/, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2. б ПДР.

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. /ч. 1 ст. 7 КУпАП/

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

П. 1.1. ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху /перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо/, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. /п.п. 1.3., 1.9. ПДР/.

Пунктом 9.2. б ПДР, визначено, окрім іншого, що перед поворотом водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку.

За порушення цього пункту ПДР законом встановлено адміністративну відповідальність.

Так, ч. 2 ст. 122 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням є порушення правил користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху.

Доводи позивача щодо суті порушення ґрунтуються на тому, що він не вважає свої дії порушенням ПДР, оскільки, виконуючи вимоги дорожніх, рухався прямо. При цьому не перестроювався, не повертав та не розвертався, а тому вмикати покажчик повороту не повинен був.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 62 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

На виконання вказаної вимоги закону представник відповідача надала записи з нагрудної камери працівника поліції, котрий зупинив транспортний засіб позивача, на які міститься посилання у спірній постанові.

В результаті дослідження цих записів у судовому засіданні встановлено, що позивач з другорядної дороги в`їхав на головну, котра і є Перехрестям з круговим рухом. У подальшому він, здійснюючи поворот, а саме з`їзд з цієї головної дороги на другорядну, не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2. б ПДР.

Доводи позивача не заслуговують на увагу з наступних міркувань:

Справді, за обставин, описаних у спірній постанові світлофор на Перехресті працював в режимі миготіння жовтого сигналу світлофора та на ньому був відсутній регулювальник.

Згідно з абзацом 2 п. 16.1. ПДР, у разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками.

Пунктом 16.11., а також абзацом 4 п. 16.12. ПДР визначено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Перевага в русі на нерегульованих перехрестях, де організовано круговий рух і які позначені дорожнім знаком 4.10, надається транспортним засобам, які вже рухаються по колу.

З відеозапису вбачається, що перед Перехрестям встановлено дорожній знак 2.1. «Дати дорогу», 7.8. «Напрямок головної дороги» та 4.10. «Круговий рух».

При цьому головною позначена дорога з круговим рухом, а та, якою рухався позивач первинно, як і та на яку він з`їхав - є другорядними.

Також перед Перехрестям, над кожною із двох смуг руху встановлено дорожні знаки 5.18 «Напрямок руху по смузі».

Такі ж знаки встановлені і після перехрестя з круговим рухом.

Ці знаки є інформативно-вказівними і не нівелюють знаків пріоритету, тобто 2.1 «Дати дорогу» з табличкою 7.8. «Напрямок головної дороги».

Ситуація, у які опинився позивач, полягала у тому, що виїхавши на головну дорогу у нього було декілька варіантів дій, оскільки на Перехресті є чотири з`їзди.

Перший, - звернути у перший з`їзд /що він і зробив/, другий - продовжувати рух головною дорогою та повернути у один із наступних з`їздів. Кожен із цих маневрів є по своїй суті поворотом, адже передбачає з`їзд з головної дороги на другорядну, а тому вимагає, аби перед його здійсненням водій увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, чим проінформував усіх інших водіїв про свої наміри.

Кут, на який відхиляється при цьому другорядна дорога, на яку здійснюється з`їзд, не має жодного правового значення.

Щодо правомірності розгляду справи на місці події слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами /посадовими особами/ на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення, за наслідками якого було винесено спірну постанову, на місці його вчинення повністю відповідав закону.

Доцільно зазначити, що після роз`яснення поліцейським позивачу його прав, в тому числі і на правову допомогу, він не виявив бажання ним скористатись, що зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери цього працівника поліції.

Отже, доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права, а тому відкинуті судом.

З наведених підстав суд приходить до висновку про те, що спірну постанову слід залишити без змін, а позов - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 / до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції /місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646/ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2495419 від 07 травня 2020 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 19 серпня 2020 року.

Головуюча суддяН. П. Воробель