Ухвала суду № 91058518, 19.08.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2816/14-к

Провадження № 1-в/591/140/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді - Клімашевської І.В., з участю секретаря – Бундюк Т.Ю., засудженого – ОСОБА_1 , захисника – Лебединець Н.І., прокурора – Лащенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми клопотання засудженого ОСОБА_1 про звільнення його від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну основного покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк , -

В С Т А Н О В И В:

До Зарічного районного суду м. Суми надійшло вказане клопотання ОСОБА_1 , яке мотивовано тим, що вироком Зарічного районного суду м.Суми від 08.12.2014 року він був засуджений до довічного позбавлення волі. Але, 26.11.2018 року було прийнято Закон України №838-VІІІ, в абзаці п`ятому якого чітко прописано, що при призначенні основного покарання не зазначеного у ч.1 ст.72 КПК України, суд зобов`язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого покарання. При цьому, довічного позбавлення волі у ч.1 ст.72 КПК України не зазначено і законодавцем не заборонено застосовувати до осіб, яким призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, ч.5 ст.72 КК України. За таких обставин, просив застосувати рішення ЄСПЛ «Петухов проти України» та «Вінтер проти Сполученого Королівства» та змінити йому основне покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк або звільнити від покарання.

У судовому засіданні засуджений підтримав подане клопотання. Захисник підтримала клопотання засудженого.

Прокурор у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 просила відмовити, оскільки таке клопотання, на її думку, є безпідставне та необґрунтоване, і в Україні відсутній Закон з приводу заміни невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а є лише інститут помилування.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений вироком Зарічного районного суду м.Суми від 08.12.2014 року за ч.ч.1,2, 4 ст. 187, ч. 2 ст. 186, п. п. 6, 13 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Вказаний вирок суду набрав законної сили.

В цій справі засуджений ОСОБА_1 просить суд звільнити його від призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі або замінити призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, застосувавши норми Закону України №838-VІІІ та висновки Європейського Суду у справі «Петухов проти України», «Вінтер проти Сполученого Королівства».

З доводами засудженого суд не може погодитись, оскільки мотиви клопотання фактично є суб`єктивною думкою Сіногача В.П. щодо трактування норм законодавства.

Крім того, слід зазначити, що встановлені Європейським Судом у вказаних рішеннях порушення, перш за все, стосуються обов`язку держави виконати рішення Європейського Суду з прав людини у справах проти України, шляхом реформи покарання у виді довічного позбавлення волі і жодним чином не скасовують санкцію ч.2 ст.115 КК України в частині права суду призначати покарання у виді довічного позбавлення волі і не дають підстав для звільнення від покарання на підставі абзацу 5 Закону України №838-VІІІ.

Більше того,у п. 168 рішення «Петухов проти України №2» ЄС наголосив на принципах та висновках, які наведені у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства», зазначивши,що «Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів,наприклад,умисному вбивстві. Однак,для того,щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути таким, яке може бути скороченим, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація.

Але, прийняття ЄСПЛ вказаних рішень не може бути підставою для застосування ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VІІІ для скорочення покарання ОСОБА_1 за вироком з довічного позбавлення волі на більш м`яке покарання, або його звільнення від відбування покарання.

І такі висновки суду відповідають в повній мірі правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного суду у рішенні від 08.07.2020 року, яка розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд судових рішень, постановлених щодо нього, з підстав встановлення рішенням Європейського суду з прав людини від 12 березня 2019 року (заява № 41216/13) у справі "Петухов проти України №2".

Крім того, слід звернути увагу, що нормами Кримінального Кодексу України на даний час передбачено лише можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням шляхом помилування засудженого, і такою можливістю ОСОБА_1 вправі скористатися, коли для цього настануть відповідні підстави.

За таких обставин, виходячи з вище викладеного, в задоволенні клопотання слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.7,9,376,537,539 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про звільнення його від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та зміну основного покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня оголошення, а особою, що не була присутня при оголошенні - з дня отримання її копії, шляхом подання апеляційної скарги через Зарічний районний суд м. Суми до Сумського апеляційного суду.

Суддя І.В.Клімашевська