Вирок № 91056429, 19.08.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 325/941/17

провадження № 1-кп/325/8/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Пантилус О.П., за участю секретаря Орманджи Ф.К., прокурора Приазовського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області Дущака Г.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і його захисника Ковальова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Приазовське Запорізької області, кримінальне провадження №12017080330000314 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дівнинське Приазовського району Запорізької області, є громадянином України, із загальною середньою освітою, не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше судимий:

- 09 листопада 2018 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, згідно ст.. 70 КК - до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК з іспитовим строком 3 роки;

- 25 лютого 2019 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч.2, ч.3 ст.185 КК України, згідно ст.ст. 70,71 КК - до 4 років 7 місяців позбавлення волі;

- 29 березня 2019 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України, згідно ч. 4 ст. 70 КК України - до 4 років 7 місяців позбавлення волі;

- 29 серпня 2019 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України, згідно ч.4 ст.70 КК України - до 4 років 7 місяців позбавлення волі;

- 04 березня 2020 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.186 КК України, згідно ч.4 ст.70 КК - до 4 років 8 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Дівнинське Приазовського району Запорізької області, є громадянином України, із загальною середньою освітою, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 16 вересня 2015 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.122 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, на підставі ст..75 КК України з іспитовим строком 2 роки; 19.02.2018 Приазовським районним судом Запорізької області відмовлено в задоволенні подання органу пробації про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання за цим вироком;

обох у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

влітку 2016 року у вечірній час доби (точні дата та час не встановлені) ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за попередньою змовою між собою, діючи з умислом направленим на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, знаходячись біля території Дівнинської ЗОШ, розташованої по вулиці Шкільна, 29 в селі Дівнинське Приазовського району Запорізької області, шляхом вільного доступу, за допомогою мотоцикла МТ червоного кольору з причепом, який знаходиться в користуванні ОСОБА_2 і на якому обвинувачені приїхали до місця вчинення злочину, таємно викрали залізобетонну плиту (люк) діаметром 162 см., з металевим кільцем в середині діаметром 62 см, висотою 10 см, яка перебувала в експлуатації з 1980 року. З викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, в подальшому розпорядились плитою на власний розсуд, чим заподіяли Дівнинській сільській раді, правонаступником якої є Олександрівська сільська рада Приазовського району Запорізької області, матеріальну шкоду в розмірі 489,33 гривень.

За результатами судового розгляду суд визнає доведеним змінене прокурором 24 січня 2020 року обвинувачення, так як зазначені в первісному обвинуваченні дані щодо вартості викраденого майна (500,00 гривень) та період викрадення (червень 2016 року) не знайшли свого підтвердження.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що в червні 2016 року, увечері він із ОСОБА_2 відпочивали біля будинку культури в с.Дівнинське. В цей день він бачив, що у дворі на території школи в с.Дівнинське кладуть тротуарну плитку та у зв`язку з цим була знята залізобетонна плита (люк), яка виставлена під дерево біля забору подвір`я школи із зовнішньої сторони. Він запропонував ОСОБА_2 продати люк. З цією метою вони поїхали на мотоциклі МТ червоного кольору з причепом, яким володіє ОСОБА_2 , до місця розташування люку. Погрузили люк у причеп і відвезли в село Георгіївку «клієнту». Запропонували купити люк жителю цього села ОСОБА_3, на що той погодився. Заздалегідь не домовлялись про продаж люку, привезли в той день як забрали люк від школи, спитали і ОСОБА_3 погодився. Скільки отримали коштів не пам`ятає та коштами поділилися. Крім того, пояснив, що мав та наразі має хороші відносини із обвинуваченим ОСОБА_2 , то його батьки зверталися із заявами до поліції відносно ОСОБА_2

ОСОБА_2 під час судового розгляду свою вину у вчиненні крадіжки не визнав, на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати покази.

Представник потерпілої особи Сивун С.С., який в період викрадення плити займав посаду Дівнинського сільського голови, а на цей час є старостою села Дівнинське Олександрівської територіальної громади, яке після реорганізації ввійшло в склад даної громади, в судовому засіданні пояснив, що влітку 2016 року, точної дати не пам`ятає, директор Дівнинської школи ОСОБА_4 повідомила по телефону, що зникла залізобетонна плита (люк). Сталося це коли в школі проводили роботи з укладення тротуарної плитки. Люк зняли та поклали біля зовнішньої сторони паркану школи, щоб він не заважав роботам. У зв`язку з тим, що школа знаходилася на балансі Дівнинської сільської ради, він як голова цієї ради звернувся до поліції з цього приводу. Співробітники поліції повідомили, що знайшли люк у зв`язку з чим він, з`ясувавши у директора школи ОСОБА_4 , що дійсно люк знайдений і знаходиться в неї на зберіганні, формально як представник потерпілої особи написав розписку про прийняття люку на зберігання. В дійсності люк він не бачив, за актом передав на зберігання директору Дівнинської школи. Зазначений люк був встановлений приблизно 20 років тому, окремо на балансі не перебував, так як він був у складі цілісного майнового комплексу (школи), який знаходився на обліку Дівнинської сільської ради. Після того, як були завершені роботи з укладення тротуарної плитки в дворі школи, була створена комісія, яка визначала які предмети пригодні для подальшого використання. Так як залізобетонна плита з металевим кільцем під люк була демонтована і замінена на нову, комісія склала акт про придатність даного люка у використанні та його вартість на день демонтажу в 500 грн. На підставі вказаного акту плита (люк) поставлена на облік. У 2017 році він звертався повторно до поліції щодо зникнення цього люку, на прохання працівників поліції, які пояснили, що подана ним у 2016 році заява загубилась. Першу заяву він писав в липні 2016 року. Такий люк був один і факт викрадення його також один, обидві заяви написані про один і той же факт.

Свідок ОСОБА_4 , яка з 2002 року працює директором Дівнинської ЗОШ, надала наступні покази. В липні 2016 року, точної дати вона не пам`ятає, коли на території школи клали тротуарну плитку, зняли, встановлений там з моменту побудови школи - з 1980 року каналізаційний люк і поклали біля території школи, щоб не заважав роботам з укладення плитки. В подальшому замість нього встановили інший пластиковий. Старий люк складається із залізобетонної плити, в якій наявний круглий отвір із чавунним кільцем, без кришки. Люк придатний для використання, але не підходить до покладеної тротуарної плитки. Приблизно о 7 годині в суботу охоронець школи - ОСОБА_5 повідомила про викрадення залізобетонної плити. Вона одразу пішла по вулиці, щоб знайти очевидців крадіжки. Дорогою вона зустріла ОСОБА_2 , якому розповіла про крадіжку та попросила допомоги. Той запевнив її що нічого не знає про крадіжку. Вона бачила, що у ОСОБА_2 є бордовий мотоцикл. Не знайшовши люк, вона зателефонувала дільничному інспектору поліції та повідомила про факт крадіжки. Близько 17 години дільничний їй повідомив, що знайшли викрадений люк в с.Георгіївці у ОСОБА_3 . На другий день вона з чоловіком та іншими людьми приїхали за місцем проживання ОСОБА_3 , щоб забрати люк. ОСОБА_3 в той час вдома не було, його дружина ОСОБА_8 і теща ОСОБА_9 сказали, що за люк домовлявся ОСОБА_3 і показали де він лежить - в скирті сіна, яка знаходилась на неогородженій території за хатою. Вони забрали люк та відвезли за місцем проживання сторожа школи - ОСОБА_5 для його зберігання до закінчення кримінальної справи. Факт викрадення люка був один, про який вона усно повідомила дільничного інспектора.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий із ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .. Влітку 2016 року, точні місяць та дату не пам`ятає, в цей час тривав збір врожаю, ввечері до нього додому в село Георгієвка Приазовського району на червоному мотоциклі МТ-10 із автомобільним причепом приїхали ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (обвинувачені) та спитали, чи потрібна йому залізобетонна плита. Він відповів що плита йому потрібна та спитав походження плити, на що ОСОБА_2 повідомив, що плиту взяв вдома. Він їм сказав скинути плиту під скирту сіна, яка знаходилась біля його городу. Вони проїхали до скирти, скинули плиту, яка пролежала там тільки одну ніч. Наступного дня він був на роботі, коли зателефонувала теща ОСОБА_9 і повідомила, що плиту забрала директор школи. Хто був із директором школи він не знає. Домоволодіння, де він проживає ( АДРЕСА_2 ), належить тещі. Двір огороджений тільки з вулиці, а скирта знаходиться ближче до городу. Згодом йому зателефонували з поліції, на що він поїхав в поліцію і дав покази, розповів все як було. Він підписував протоколи впізнання, де йому давали для огляду по чотири фотокартки, серед яких впізнав обох обвинувачених.

Враховуючи те, що вказані свідки та представник потерпілої особи зазначили, що не пам`ятають точної дати вчинення крадіжки плити, але зазначили, що це було влітку 2016 року, а суд не може ґрунтувати обвинувачення на підставі тільки показів обвинуваченого ОСОБА_1 , який пояснив, що події відбувалися в червні 2016 року, та інших доказів для перевірки цих обставин в даному кримінальному провадженні не надано, суд приймає до уваги, що викрадення плити відбулося влітку 2016 року, що зазначено у зміненому обвинуваченні.

За змістом протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 20.06.2017, які складені відповідно до ч. 6 ст. 228, ст..231 КПК України, свідок ОСОБА_3 у присутності понятих впізнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які з його показів продали йому залізобетонну плиту (люк) при вказаних вище обставинах (а.с.66-70,т.1).

Крім того, в своїх показах свідок ОСОБА_3 вказав, що він знайомий із обвинуваченими, тому є встановленими обставини, що саме ОСОБА_2 і ОСОБА_1 продали йому люк.

Згідно показів свідка ОСОБА_5 , допитаної за клопотанням сторони захисту, вона з 2004 року працює охоронцем в школі. У зв`язку з ремонтом була знята каналізаційна плита, а на її місце покладена пластикова кришка для люка та тротуарна плитка перед школою. Плита була викочена за територію школи. Коли помітила відсутність плити (люку), повідомила про це директора школи. Виявивши місцезнаходження плити в с.Георгіївка, знайшли транспорт для перевезення. За плитою поїхали директор школи зі своїм чоловіком, а також її чоловік. Плиту привезли та за дорученням директора школи поклали біля її двору за адресою: АДРЕСА_3 , для зберігання до закінчення справи. Плита з того часу до сьогодні знаходиться на вказаному місці та свідок приймала участь в її додатковому огляді.

Таким чином, із показів вищезазначених свідків встановлено, що викрадений люк працівниками поліції не вилучався, будь які процесуальні документи з цього приводу не складалися, люк був повернутий за згодою осіб, в яких він перебував, директору школи ОСОБА_4 , яка зі своїм чоловіком та чоловіком ОСОБА_5 організували його перевезення до місця зберігання - біля двору ОСОБА_5 ..

Згідно протоколу огляду місця події від 09 червня 2017 року з доданою фото-таблицею, слідчим в присутності понятих оглянуте місце вчинення викрадення люку - територія поблизу Дівнинської загально-освітньої школи, розташованої за адресою: Запорізька область, Приазовський район, с.Дівнинське, вулиця Шкільна, 29. Встановлено, що територія школи огороджена залізобетонним парканом, наявні в`їзні металеві ворота. Із зовні території, поблизу паркану, наявні кущові насадження та дерево акації (а.с.6-9, т.5).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту з доданою фототаблицею від 20.06.2017, за участю понятих та ОСОБА_1 проведений слідчий експеримент, в ході якого підозрюваний пояснив, що для проведення слідчого експерименту необхідно відбути до Дівнинської ЗОШ, за адресою АДРЕСА_4 . Знаходячись за вказаною адресою, ОСОБА_1 зазначив, що саме сюди він приїхав разом із ОСОБА_2 та вказав на точне місце, де лежала залізобетонна плита, пояснивши, що вона була притулена до дерева поруч із залізобетонним парканом Дівнинської ЗОШ. Також підозрюваний пояснив, що після того, як він спільно з ОСОБА_2 завантажили плиту (люк) на причеп мотоциклу, вони відвезли її до с. Георгіївка, де продали ОСОБА_3 (а.с. 61-65, т.1).

Тобто, опис місця викрадення плити (люку) в протоколі огляду місця події від 20.06.2017 відповідає показам обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні та в протоколі проведення слідчого експерименту про викрадення люку, що знаходився поблизу паркану та дерева акації.

Відповідно до протоколу додаткового огляду від 12.09.2019, який проведений органом досудового розслідування на підставі ухвали суду від 29.08.2019, постановленої в порядку, передбаченому ст.. 333 КПК України, 12 вересня 2019 року за адресою: АДРЕСА_4 , в присутності понятих проведено огляд залізобетонної плити (люка), діаметр якої складає 162 см, а висота 10 см., з металевим кільцем всередині діаметром 62 см (а.с.241-243, т.4).

Свідок ОСОБА_5 , яка проживає за цією адресою в своїх показах зазначила, що плита (люк) знаходиться за межами її двору - біля двору.

Враховуючи те, що плита знаходиться не на території будь якого домоволодіння, суд вважає, що при огляді предмета, права будь якої особи не порушені, слідча дія проведена відповідно до вимог закону, протокол огляду предмета від 20.06.2017 складений відповідно до ст.ст.. 104, 237 КПК України.

Покази вищезазначених свідків і представника потерпілої особи не суперечать один одному, а навпаки в сукупності дають підстави вважати встановленими обставини викрадення люку обвинуваченими, які діяли сумісно, і продаж викраденого майна свідку ОСОБА_3 , а також обставини про те, що з дня повернення та до цього часу плита (люк) знаходиться біля двору свідка ОСОБА_5 , що підтверджено додатковим оглядом під час судового розгляду. Підстав не приймати ці докази у суду не має.

Враховуючи встановлені обставини суд не приймає доводи захисника Ковальова Д.В. про те, що стороною обвинувачення не доведене місце знаходження на цей час викраденого майна.

Згідно постанови слідчого та розписки від 09.06.2017, залізобетонний люк приєднаний до кримінального провадження як речовий доказ та переданий представнику потерплої особи ОСОБА_12 на зберігання до вирішення справи (а.с.57-58, т.1). В судовому засіданні із показів ОСОБА_12 встановлено, що розписка ним як представником власника майна надана формально, так як викрадений люк фактично ним доручено зберігати директору школи - свідку ОСОБА_4 , яка це підтвердила в судовому засіданні та зазначила, що доручила зберігання плити охоронцю школи - свідку ОСОБА_5 , яка також підтвердила вказані обставини.

Оцінюючи доказ у вигляді протоколу огляду від 09 червня 2017 року встановлено наступне. Із змісту протоколу вбачається, що огляд проводився за адресою: АДРЕСА_5 , в присутності понятих ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , а також свідка (директора школи) ОСОБА_4 , в ході якого оглянуто залізобетонну плиту округлої форми діаметром 162 см. в центрі якого знаходиться металеве кільце діаметром 62 см. Оглянутий предмет переданий під розписку представнику потерпілої особи (а.с.54-57, т.1).

Під час судового розгляду щодо обставин складання протоколу огляду від 09.06.2017 свідок ОСОБА_4 не змогла пояснити обставини огляду, де та коли він проводився. Поняті ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які викликалися судом за клопотанням прокурора, а також до них неодноразово застосовувався привід, який не виконаний, в судовому засіданні не допитувались, так як прокурор відмовився від їх допиту, а сторона захисту не заперечувала.

Вказаний протокол огляду від 09.06.2017 суд не приймає як належний та допустимий доказ, так як відомості, що в ньому зазначені про огляд плити за адресою АДРЕСА_5 , не відповідають встановленим іншим обставинам, що підтверджені наведеними вище доказами (показами свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та протоколом додаткового огляду, який проведений органом досудового розслідування на підставі ухвали суду від 29.08.2019).

У відповідності до ст.ст. 22, 26 КПК України суд при розгляді кримінального провадження зобов`язаний дотримуватись принципів змагальності сторін та диспозитивності. З цих підстав суд прийняв відмову захисника та прокурора від допиту раніше заявлених ними свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 .

Щодо вартості викраденого предмета встановлені наступні обставини.

Згідно довідки Дівнинської сільської ради № 85 від 08.06.2017 та витягу із бухгалтерської книги балансова залишкова вартість залізобетонної плити діаметром 162 см станом на 01.01.2017 становить 500 грн. (а.с.59-60, т.1).

На адвокатський запит Ковальова Д.В. Дівнинською сільською радою 04.12.2017 повідомлено, що залізобетонна плита з люком, яка була викрадена з території подвір`я Дівнинської ЗОШ обліковується на 113 рахунку з 19.07.2016, її вартість з урахуванням нарахованої амортизації складає 250 грн. до інформації доданий комісійний акт, затверджений 19.07.2016 про те, що на день демонтажу вартість залізобетонної плити, яка придатна для подальшого використання, складала 500 грн. (а.с.157, т.1).

Згідно ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до ст.. 242 КПК (в редакції, яка діяла на час проведення досудового розслідування) слідчий або прокурор зобов`язані були звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Враховуючи наведені норми КПК, досліджені судом довідка та інформація Дівнинської сільської ради про вартість залізобетонної плити і інші бухгалтерські документи, суд вважає неналежними доказами вартості викраденого майна, яка повинна була підтверджуватись висновком експерта, згідно вимог ст.. 242 КПК.

За інформацією Олександрівської сільської ради, на балансі якої тепер знаходиться Дівнинська ЗОШ, вказана школа збудована у 1978 - 1980 роках та з 1980 року почала своє функціювання. Згідно показів свідка ОСОБА_4 , залізобетонна плита (люк), що є предметом викрадення була встановлена при побудові споруди школи.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 10-839 від 27.12.2019, яка проведена згідно ст.. 332 КПК та на підставі ухвали суду від 17.12.2019, станом на 17.12.2019 ринкова вартість залізобетонної плити (люка), діаметром 162 см., з металевим кільцем в середині діаметром 62 см, висотою 10 см., яка перебувала в експлуатації з 1980 року, може складати 489,33 гривень (а.с.231-237, т.4).

Тобто, експертом встановлений дійсний розмір заподіяної злочином шкоди з урахуванням його зносу в період аж до розгляду справи, що відповідно зменшує вартість майна в порівнянні на день викрадення.

Згідно досліджувальної частини висновку судової товарознавчої експертизи № 10-839 від 27.12.2019, товарознавче дослідження проводилось за відсутності об`єкта дослідження, зокрема з урахуванням даних протоколу додаткового огляду від 12.09.2019 з доданою фото таблицею, який містить детальний опис предмету, його період експлуатації та стан на час розгляду справи у суді, на відміну від протоколу огляду від 09.06.2017, який не містить всіх необхідних даних для проведення товарознавчої експертизи, у зв`язку з чим попередня ухвала суду про призначення експертизи від 09.04.2019 (а.с.18-19, т.4) не була виконана, згідно повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 27.06.2019 (а.с.82, т.4).

Відповідно до п. 3.5. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України № 53/5 від 08.10.1998, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

В ухвалі суду про призначення судової товарознавчої експертизи від 17.12.2019, яка постановлена з урахуванням думки сторін, зазначалось про проведення експертизи на підставі наданих письмових доказів (а.с.218-219, т.4).

Аргументи захисника про те, що експертиза проведена всупереч вимог п.п. 1.4, 1.5 Розділу ІV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, є необґрунтованими та не приймаються судом, так як, вказані пункти 1.4, 1.5 в Розділі ІV рекомендацій відсутні, а також стороною захисту не наведено інших достатніх підстав вважати висновок експерта необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

На підставі викладеного та ст..242 КПК України суд приймає до уваги вартість викраденого майна відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи - 489,33 гривень, що зазначено прокурором у зміненому обвинуваченні.

Щодо повідомлення про цей злочин та його реєстрації встановлені наступні обставини.

18 Червня 2017 року в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Приазовського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області зареєстрована заява ОСОБА_12 про необхідність вжиття заходів до осіб, які в червні 2016 року шляхом вільного доступу, таємно вчинили крадіжку залізобетонної плити, яка знаходилася на території Дівнинської ЗОШ по вулиці Шкільна, 29, чим завдали збитків на суму 500 грн.

Відповідно до витягу із кримінального провадження № 12017080330000314, 08.06.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесене повідомлення ОСОБА_12 про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, за вказаних в заяві обставин (а.с.136, т.1).

Із показів представника потерпілої особи ОСОБА_12 встановлено, що його заява від 18.06.2017 про злочин є повторною, яка надана на прохання працівників поліції, які повідомили, що перша заява втрачена.

24 Жовтня 2019 року судом задоволене клопотання сторони захисту, адвокату Ковальову Д,В. наданий тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12016080330000446 (а.с. 148-150, т.4).

Згідно досліджених копій матеріалів іншого кримінального провадження № 12016080330000446 (а.с.170, 178, 194-204 т.1; а.с. 158-163 т.4), 25.07.2016 на підставі прийнятої від ОСОБА_12 заяви внесені відомості про кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст.185 КК України, про те, що в період часу з 19:00 години 23.07.2016 по 08:00 годину 24.07.2016 невстановлена особа шляхом вільного доступу з території Дівнинської ЗОШ таємно вчинила крадіжку бетонної каналізаційної плити, чим спричинила сільській раді матеріальний збиток на суму 500 грн. Дане кримінальне провадження було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, враховуючи те, що діяння невстановленої особи відповідно до ч.2 ст.11 КК України не є злочином, оскільки формально і містить ознаки кримінального правопорушення, однак через малозначність для досудового розслідування, не заподіяла істотної шкоди потерпілій особі (постанова слідчого від 31.03.2017). Згідно постанови прокурора від 27.12.2017, постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована як передчасна та незаконна. До цього часу дане кримінальне провадження ніяким чином не вирішене, досудове розслідування не закінчене

Захисник наполягав на тому, що в даному кримінальному провадженні, що розглядається судом, та за яким пред`явлене обвинувачення ОСОБА_2 , досудове розслідування проведене незаконно, так як провадження підлягало закриттю відповідно до п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки в період із 31.03.2017 по 27.12.2017 за цим же фактом інше кримінальне провадження закрите у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Згідно пункту 9-1 ч.1 ст.284 КПК України, який набрав законної сили з 04.11.2018 та діє до цього часу, кримінальне провадження закривається в разі, якщо існує не скасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених, зокрема пунктом 2 цієї частини у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підсудності.

Тобто, в період із 31.03.2017 по 27.12.2017, коли інше кримінальне провадження № 12016080330000446 за цим же фактом крадіжки люка було закрите, норма щодо закриття кримінального провадження з наведених підстав не існувала.

На цей час, так як відсутня (скасована) постанова про закриття кримінального провадження № 12016080330000446, відсутні підстави передбачені пунктом 9-1 ч.1 ст.284 КПК для закриття даного кримінального провадження № 12017080330000314.

Відповідно до ст..ст.337, 368 КПК України не передбачене вирішення судом питання щодо оцінки дій чи бездіяльності органів досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні.

Згідно ст.. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд, вирішуючи справу, керується завданнями кримінального провадження, приймає до уваги, що права, свободи та законні інтереси обвинувачених ніяким чином не порушені, так як їм не повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженні № 12016080330000446.

Доводи захисника про те, що слід врахувати обставини крадіжки, які встановлені в іншому кримінальному провадженні № 12016080330000446, суд не приймає.

Так, захисник вважає, що матеріалами іншого вказаного кримінального провадження достовірно встановлено, що крадіжка люка вчинена в період часу з 19:00 години 23.07.2016 по 08:00 годину 24.07.2016, про що свідчить первісна заява представника потерпілої особи - ОСОБА_12

Але, відповідно до ч.1 ст.23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Враховуючи принцип безпосередності дослідження показань, суд приймає до уваги отримані в цьому кримінальному провадженні покази представника потерпілої особи - ОСОБА_12 та свідків щодо викрадення майна влітку 2016 року та не може враховувати дані, що містяться в іншому кримінальному провадженні.

Судом не приймаються доводи захисника про те, що обвинувачення ґрунтується тільки на показах обвинуваченого ОСОБА_1 , який має неприязні відносини із його підзахисним.

Так, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив факт неприязних відносин із ОСОБА_2 , який відмовився давати покази у суді, в тому числі не пояснив щодо наявності чи відсутності неприязних відносин. Будь яких доказів про обставини, що повідомив захисник, суду не надано, відповідних клопотань не заявлено.

За викладених вище обставин суд, ухвалюючи цей вирок, враховує всі досліджені докази, які в сукупності вказують на винуватість у вчиненні крадіжки ОСОБА_2 та не приймає до уваги як доказ покази іншого обвинуваченого.

Таким чином, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обох обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин.

Діяння обвинувачених слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, а також дані, що характеризують особистість обвинувачених.

Стороною обвинувачення не наведено та судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Суд враховує, що покази обвинуваченого ОСОБА_1 про обставини вчинення крадіжки є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Виходячи з цього та його поведінки під час судового розгляду, суд вважає, що цей обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, про що зазначив прокурор, що визнається судом обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 .

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , не встановлено.

Із наданих прокурором документів (характеристик та довідок Дівнинської сільської ради, довідок Приазовської центральної районної лікарні, даних про судимості), а також висновків досудових доповідей Приазовського районного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 раніше, але після вчинення цього злочину, був судимий, характеризується за місцем проживання задовільно (за характером запальний, неврівноважений, останнім часом у вживанні алкогольних напоїв і наркотичних засобів не непомічений, із сусідами та односельчанами не конфліктував, в громадських місцях порядок не порушував), він не працює, проживає з батьками, на "Д" обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває.

Враховуючи наведені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який до вчинення злочину що розглядається не був судимий, цей злочин вчинив до вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2020 року, який ухвалений із врахуванням попередніх вироків, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України та остаточне покарання призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України.

Згідно протоколу затримання 03 травня 2019 року, ОСОБА_1 в цей день був затриманий на виконання вироку суду від 25.02.2019 і по цей день відбуває покарання.

Приймаючи до уваги обставини про затримання, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, згідно ч.4 ст.70 КК, необхідно зарахувати покарання, частково відбуте за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

ОСОБА_2 раніше був засуджений, цей злочин вчинив в період іспитового строку, характеризується за місцем проживання задовільно (за характером запальний, неврівноважений, внаслідок чого часто виникають конфліктні ситуації, останнім часом у вживанні алкогольних напоїв і наркотичних засобів не непомічений, із односельчанами не конфліктував, громадський порядок не порушував), він не працює, проживає з батьками, на "Д" обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває.

Враховуючи наведені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який в період іспитового строку, призначеного вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 16 вересня 2015 року, вчинив цей злочин, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів призначити йому покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України та остаточне покарання призначити за правилами ст.. 71 КК України.

Підстави для обрання обвинуваченим запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні, клопотань від учасників судового провадження з цього приводу не надходило.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Судові витрати в розмірі 628,04 гривень на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи, згідно ст.ст. 118, 122, ч.2 ст.124 КПК, підлягають стягненню з обвинувачених (в рівних частинах по 314,02 грн. з кожного) на користь держави, так як вони підтверджені документально, а саме, довідкою про витрати на проведення судової експертизи № 10-839 від 27.12.2019 по кримінальному провадженню № 12017080330000314.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України. Предмет викрадення - залізобетонну плиту (люк) з металевим кільцем всередині, що знаходиться на відповідальному зберіганні представника потерпілої особи - ОСОБА_12, згідно його розписки від 09.06.2017, повернути законному володільцю - Олександрівській сільській раді (правонаступнику Дівнинської сільської ради)

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2020 року, остаточним визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 (чотири) роки 8 (вісім) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 03 травня 2019 року (з моменту затримання).

В строк покарання ОСОБА_1 зарахувати відбуте покарання за попереднім вироком в період із 03 травня 2019 року по 19 серпня 2020 року, із розрахунку день за день.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (року) 6 (шість) місяців обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 16 вересня 2015 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_2 вигляді 2 (двох) років 7 (семи) місяців обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту прибуття ним до місця відбування покарання, після набрання вироком законної сили.

Залізобетонну плиту (люк) з металевим кільцем всередині, що знаходиться на відповідальному зберіганні представника потерпілої особи - ОСОБА_12, згідно його розписки від 09.06.2017, повернути законному володільцю - Олександрівській сільській раді.

Стягнути на користь держави (на рахунок № UA098999980313010115000008009, одержувач: УК у Шевч. р-ні м.Запоріжжя./Шевч./24060300, код банку (МФО): 899998, код ЄДРПОУ: 38025367, в Казначейство України (ЕАП)) із ОСОБА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19.10.2012 Приазовським РВ УМВС України в Запорізькій області, та ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судові витрати на залучення експерта в розмірі 628,04 гривень, в рівних частинах: по 314 (триста чотирнадцять) грн. 02 коп. з кожного.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 - з дня отримання копії вироку та набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження - після прийняття рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право, звернувшись до суду, отримати копію вироку, яку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.П. Пантилус