Постанова № 91056307, 31.07.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4693/20 2-а/335/187/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Косатої М.А., розглянувши в судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штенгелова Олександра Володимировича до інспектора 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Пашко Анастасії Андріївни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Штенгелов О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовом до інспектора 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Пашко А.А., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, який мотивований наступним.

25.05.2020 року інспектором 4 батальйону 1 роти УПП в Запорізькій області ДПП Пашко А.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2583113 від 25.05.2020 року відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаної постанови - «25.05.2020 року о 00 год. 49 хв./м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 133/водій порушив вимоги знаку 5.16/чим порушив п. 8.4. ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення та порушенням встановленого законом порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором.

Так, позивач зазначає, що відомості постанови про накладення адміністративного стягнення щодо скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення не відповідають дійсності, оскільки він не порушував вимоги дорожнього знаку 5.16 (напрямки руху по смугах), оскільки на ділянці проїзної частини, біля будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 133 відсутній дорожній знак 5.16 (напрямки руху по смугах).

Позивач зазначає, що 25.05.2020 року після зупинки співробітниками поліції транспортного засобу ВАЗ 21053 під керуванням ОСОБА_1 , інспектор поліції Пашко А.А. повідомила йому про те, що він порушив вимоги дорожнього знаку 5.16 (напрямки руху по смугах). ОСОБА_1 надав інспектору поліції пояснення про те, що на вказаній ділянці дороги відсутній дорожній знак 5.16 (напрямки руху по смугах), а отже жодного правопорушення він не вчиняв.

Не зважаючи на пояснення позивача відповідач склала оскаржувану постанову.

Крім того, позивач зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №2583113 від 25.05.2020 року винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства, закріплених у ст.ст. 245, 251, 268, 280 КУпАП. Справа про адміністративне правопорушення відносно позивача, в порядку, передбаченому КУпАП - не розглядалася, а будь-які докази на підтвердження інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення - відсутні.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення. Також, просить судові витрати покласти на Департамент патрульної поліції.

Від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник просить відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідач діяв в межах наданих повноважень та у зв`язку з порушенням позивачем ПДР України виніс оскаржувану постанову. Окрім того, обставини на які вказує Позивач не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення у його діях.

У відзиві просив розгляд справи проводити за відсутності представника Департаменту патрульної поліції.

Представник позивача подану позовну заяву підтримав, надавши відповідну заяву.

Інспектор 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Пашко А.А. в судове засідання не з`явилася, відзиву не надала, причин неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Розгляд справи відбувся у порядку ч.4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.05.2020 року інспектором роти №1 батальйону №4 УПП в Запорізькій області ДПП Пашко А.А. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2583113 від 25.05.2020 року, згідно якої ОСОБА_1 порушив вимоги знаку 5.16, чим порушив п. 8.4 ПДР, - порушення вимог дорожніх знаків, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За вчинення вказаного правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як передбачено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Більш того, крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших належних доказів, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було, дані які б спростовували свідчення позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відповідачем надано не було. Відповідачем, Департаментом патрульної поліції у відзиві не спростовані доводи позивача.

Таким чином, відповідач не надав суду жодних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України і об`єктивними доказами не спростував доводи позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, виходить з того, що показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі не спростовані відповідачем, у відзиві не надано достатніх та допустимих доказів щодо наявності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , сама ж постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить відомостей про докази на підставі яких встановлена винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, отже підтвердження зазначених фактів матеріали справи не містять.

Тому позов є обґрунтованим, доведеним та підлягає задоволенню.

В позовній заяві позивач просить стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI(далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, Чумаком С.М. та адвокатом Штенгеловим О.В. 25.05.2020 року укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу у даній справі.

Ставка погодинної оплати роботи адвоката: підготовка та подача позовної заяви 2 години 1500,00 грн., ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в УПП в Запорізькій області ДПП за постановою ЕАМ №2583113 від 25.05.2020 року 700,00 грн., участь в судовому засіданні в якості представника позивача 700,00 грн.

Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2900,00 грн. долучено до матеріалів справи копію акту приймання-передачі наданих послуг від 01.06.2020 року до угоди про надання правової допомоги від 25.05.2020 року (вартість послуг виконавця складає 2200,00 грн.) та копію квитанції від 01.06.2020 року (вартість послуги 22000,00 грн.). Крім того, 31.07.2020 року супровідним листом представником позивача адвокатом Штенгеловим О.В., надано копію квитанції від 31.07.2020 року на суму 700,00 грн. з найменуванням послуги «представництво позивача в судовому засіданні 31.07.2020 року».

Дослідивши матеріали справи суд враховує, що адвокатом не надано підтвердження здійснення ним ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в УПП в Запорізькій області ДПП (не долучено заяви про ознайомлення та підтвердження його здійснення), окрім того участі у судовому засіданні представник позивача не приймав, а отже суд приходить до обґрунтованого висновку, що з Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.(складання позовної заяви).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова.

Оскільки судом установлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп., відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, зазначені витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Штенгелова Олександра Володимировича до інспектора 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Пашко Анастасії Андріївни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення – задовольнитичастково.

Скасувати постанову винесену інспектором 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Пашко Анастасією Андріївною, серії ЕАМ №2583113 від 25.05.2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) грн.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений останнім судовий збір в сумі 420,40 (чотириста двадцять гривень) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.І. Рибалко