Ухвала суду № 91056032, 06.08.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.08.2020

Справа № 311/894/19

Провадження 1-кп/937/930/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді – Редько О.В., суддів – Дараган Л.В., Бахаєва І.М., за участі: секретаря судового засідання Колеснікової Л.В., прокурора – Хруща П.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілої – ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12018081190000571 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 27 липня 2020 року надійшов затверджений обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12018081190000571 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 369 КК України.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 липня 2020 року було призначено підготовче судове засідання.

В підготовче судове засідання з`явились прокурор Хрущ П.В., обвинувачений ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 .

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 369 КК України. Причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 369 КК України доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме свідченнями потерпілих, письмовими матеріалами кримінального провадження. Запорізьким апеляційним судом обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В межах застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу завершити судовий розгляд неможливо. Приймаючи до уваги конкретні обставини кримінального провадження, характер вчинених злочинів, позицію потерпілих, а також той факт, що ОСОБА_1 звільнившись після відбуття покарання на шлях виправлення не став та знову вчинив тяжкі злочини, можна дійти до висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на теперішній час не змінились та обґрунтовано існують. Враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та усвідомлення ОСОБА_1 невідворотності покарання за його вчинені дії, є ризик того, що обвинувачений з метою уникнення відповідальності буде переховуватись від суду. Враховуючи можливу наявність у ОСОБА_1 злочинних зв`язків (інших співучасників вчиненого розбійного нападу на даний час не встановлено), він може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні. Обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами суду, прокурора або іншим чином. Також існує ризик того, що ОСОБА_1 може продовжити надавати неправомірні вигоди службовим особам з метою уникнення кримінальної відповідальності, або при здійсненні впливу на свідків вчинить інший злочин. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки при обранні особистої поруки не встановлено осіб, які є такими, що заслуговують на довіру та зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Крім того, при обранні особистого зобов`язання обвинувачений зобов`язується не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду. На підставі викладеного, прокурор вважає, що доцільним буде продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Потерпіла ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти задоволення прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд розглянувши питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, та клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 369 КК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Так в обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді цілодобового домашнього арешту прокурор посилається на ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисної неявки за викликами суду, прокурора або іншим чином, може вчинити інший злочин.

Як наголошено в ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суд, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних з виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців

Оцінюючи вагомість цих доказів суд враховує рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 pоку, в якому викладено позицію, що «32. ... наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність таких фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин.» та рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого «…факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.», та суд вважає їх достатніми для підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Отже, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_1 , інші наведені в клопотанні обставини, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, позицію обвинуваченого щодо можливості продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд вважає, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, дотримання закріпленого в статті 5 Європейської Конвенції права на свободу й особисту недоторканність можливо при застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту без застосування заходів електронного контролю.

Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до суду; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зімну свого місця проживання.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 314-316, 331, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Прокуратури Запорізької області про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Заборонити цілодобово обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на 2 місяці, тобто до 06 жовтня 2020 року включно без застосування електронних засобів контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за викликом до суду;

-утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому зареєстрований чи проживає без дозволу суду;

-Повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області.

Василівському ВП ГУНП в Запорізькій області негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_1 та повідомити про це суд.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала оскарженню не підлягає .

Головуючий суддя О.В. Редько

Судді