Рішення № 91053419, 07.08.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2869/19

провадження №: 2/398/176/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" серпня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Моргунової В.М., , відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Швеця Сергія Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрія у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10199,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно укладеного договору від 3 березня 2014 року надав, а ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 6723,39 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 19 грудня 2019 року становить 10199,72, яка складається з: 3466,05 грн. заборгованість за кредитом, 3129,03 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 0,00 грн заборгованість за комісією, 3604,64 грн. заборгованість за пенею, 0,00 грн. штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у наданій суду письмовій заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу слухати за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з неї штрафу і пені. Вона пояснила, що кредит взяла приблизно 5 років тому на суму 3500 грн, потім утворився борг і вона уклала з банком договір про реструктуризацію., за яким мала сплатити 7400 грн до кінця 2016 року, однак не змогла сплатити, оскільки не мала роботи. У 2019 році заплатила 3500 грн. Також відповідач надала суду квитанції про сплату кредиту.

Представник відповідача адвокат Швець С.В. пояснив, що позовні вимоги визнає частково. Визнає тіло кредиту у розмірі 5180,34. Не визнає штраф, пеню.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до укладеної між сторонами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 23.12.2015 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 7475,35 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,833% на місяць (10,00 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення заборгованості повинно здійснюватися, починаючи з 01 по 25 число кожного місяця шляхом надання Банку грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом.

Також згідно умов договору строк кредитування визначений 12 місяців з 23.12.2015 по 31.12.2016.

У п.2.2. Генеральної угоди вказано, що у випадку порушення позичальником строку погашення заборгованості більше ніж на 31 день строк повернення кредиту рахується 32 день з моменту виникнення порушення, заборгованість, починаючи з 32 дня порушення вважається простроченою, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 7392 грн 67 коп.

Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

В зв`язку з неналежним виконанням боржником договірних зобов`язань, станом на 15 липня 2019 року банк нарахував позичальнику заборгованість, що становить 18684,51 грн., яка складається з 5180,34 грн. заборгованості за кредитом, 1737,52 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 6873,98 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.2 Генеральної угода 4892,67 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено ч.1 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 2.2. Генеральної угоди передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених Генеральною угодою, Умовами та правилами надання банківських послуг, більш ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не настав, сторони домовились, що строк повернення кредиту рахується 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по Кредиту, починається з 32-го дня порушення, рахується простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 828,75 грн.

Оскільки на день розгляду справи з боку відповідача не надано доказів про виконання свого обов`язку в частині сплати заборгованості за тілом кредиту та штрафу, суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців: з 23.12.2015 по 31.12.2016.

Відтак, у межах строку кредитування з 23.12.2015 по 31.12.2016. відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Після спливу зазначеного строку кредитування, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане суд відхиляє аргументи позивача про те, що на він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Такий же висновок міститься у постановах Великої палати Верховного суду від від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 .

Отже, розмір відсотків за користування кредитом слід розрахувати таким чином: 5180 грн 34 коп. (заборгованість за тілом кредиту) * проценти 0,833 в місяць * 12 місяців (строк кредитування з 23.12.2015 до 31.12.2016) = 517 грн 83 коп. Саме у цьому розмірі суд вважає обґрунтованим вимоги позивача про стягнення відсотків за кредитом.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості за пенею та комісією суд зазначає наступне.

Відповідно до п 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Зі змісту даного пункту договору не зрозуміло, які саме послуги надаються клієнту за вказану комісію.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимагаючи стягнення з відповідача комісії, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надано відповідачу, та не надав жодних доказів на підтвердження факту надання таких послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

При цьому, нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16, та враховується судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведення позивачем правомірності вимог в частині стягнення з відповідача комісії, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Також у стягненні заборгованості за пенею слід відмовити з таких підстав.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК). За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. Водночас, договором передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування. Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Таке тлумачення закону відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15 та у постанові Верховного суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №347/1910/15-ц. Оскільки за порушення строків виконання грошового зобов`язання за кредитним договором даним рішенням стягується штраф, як вид цивільно-правової відповідальності, то у задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Окрім цього, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У заяві позичальника від 23 грудня 2015 року, підписаній ОСОБА_1 , відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23.12.2015 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такого ж висновку дійшла Велика палата Верховного суду у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 від 03 липня 2019 року.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вона вже погасила заборгованість за кредитом. Щодо квитанцій, які були надані представником відповідача, суд зазначає, що дві з них вже враховані у виписці по рахунку, який наданий позивачем, а ще дві не стосуються справи, адже зарахування грошей проведено на інший рахунок та у квитанції відсутні відомості про те, що гроші вносились на погашення заборгованості саме по договору реструктуризації.

Отже, суд вважаєпозов обґрунтованим в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 10590 грн 84 коп, яка складається з: 5180,34 - заборгованість за кредитом; 5180,34*0,833 % на місяць*12 місяців (строк кредитування з 23.12.2015 р. по 31.12.2016 року) = 517,83 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4892,67 грн. штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до статті 617 ЦК України судом не встановлено.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача пропорційно до задоволених вимог підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1088,87 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-273, 280, 289, ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», 01011, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 50, заборгованість за кредитним договором від 23.12.2015 року у сумі 10590 грн 84 коп, яка складається з 5180,34 грн заборгованості за тілом кредита, 517,83 - заборгованістю за процентами, 4892,67 грн - заборгованістю за штрафом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», 01011, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 50, витрати на оплату судового збору у розмірі 1088 грн. 87 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 12 серпня 2020 року.

Суддя В.В. Орловський