Рішення № 91049365, 19.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2052/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства Фірма "Інекс", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбросія", м.Харків про стягнення 130147,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство Фірма "Інекс" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Амбросія" про стягнення 130147,00 грн. за договором про надання охоронних послуг б/н від 01.07.2017 року, а також 2102,00грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2052/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

Копія даної ухвали була направлена на юридичну адресу відповідача, однак 17.07.2020 року повернулась на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом встановлено, що ухвала направлялась на адресу відповідача, яка зазначена у ЄДРЮО та ФОП. Крім того, відповідач міг ознайомитись зі змістом ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Однак, відповідач не скористався своїм правом, відзив на позов не надав.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем 01 липня 2017 року було укладено Договір б/н "Про надання охоронних послуг", за яким Позивач взяв на себе зобов`язання здійснювати послуги по охороні нерухомого майна відповідача, розташованого за адресою: Харківська область, м.Мерефа, пров.Яковлівський, 10, а Відповідач зобов`язався своєчасно здійснювати оплату цих послуг в порядку, розмірі та у строки передбачені Договором.

На виконання умов зазначеного Договору Позивач здійснив охоронні послуги відповідно з умовами договору.

Проте, Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, починаючи з лютого 2019 року і по теперішній час не перерахував оплату. В результаті чого, у Відповідача станом на 01 червня 2020 року утворилася заборгованість в сумі 130147,00 грн., що підтверджується наступним:

- За актом виконаних робіт №46 від 28.02.2019 року було нараховано 36400,00 грн. Сплачено - 10600,00, борг - 25800,00грн.

- За актом виконаних робіт №72 від 31.03.2019 року було нараховано 36400,0грн. Сплачено у березні - 0 грн., борг - 36400,00 грн.

- За актом виконаних робіт № 101 від 30.04.2019 року було нараховано 36400,00 грн. Сплачено - 0 грн., борг - 36400,00 грн.

- За актом виконаних робіт №126 від 31.05.2019 року було нараховано 31547,00 грн. Сплачено - 0 грн., борг - 31547,00 грн.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що оплата за охоронні послуги здійснюється Відповідачем щомісячно до 10 числа місяця наступного за місяцем в якому були надані послуги. Станом на 01 червня 2020 року Відповідач не здійснив оплату за надані охоронні послуги в загальній сумі - 130147,00 грн.

Додатковою угодою від 27 травня 2019 року договір "про охорону" від 01 липня 2017 року між Позивачем та Відповідачем було розірвано.

Відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги охорони, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, зокрема передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг з охорони підтверджується актами виконаних робіт №46 від 28.02.2019 року, №72 від 31.03.2019 року, №101 від 30.04.2019 року, №126 від 31.05.2019 року, які підписані сторонами.

Строк оплати відповідачем послуг з охорони визначено умовами договору (п.2.3 договору) та є таким, що настав.

Відповідач доказів виконання свого обов`язку щодо сплати позивачу 130147,00грн. за виконані роботи з охорони суду не надав.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню щодо стягнення з відповідача на користь позивача 130147,00 грн. заборгованості за спірним договором про надання послуг охорони.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбросія" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Мироносицька, буд.29, кв.21; код ЄДРПОУ 39740216; поточний рахунок НОМЕР_1 у АТ «ОТП БАНК» м.Київ, МФО 300528) на користь Приватного підприємства Фірма "Інекс" (адреса: 61001, м.Харків, пр-т Московський,47 кв.15; код ЄДРПОУ 32134472; поточний рахунок: в АТ «УкрСиббанк» НОМЕР_2 МФО: 351005) 130147,00 грн. боргу за договором про надання охоронних послуг б/н від 01.07.2017 року, 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "19" серпня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт