Рішення № 91047295, 19.08.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1315/19

Провадження № 2/185/349/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зінченко А. С., за участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/1315/19 за позовом Акціонерне товариство 'акцент-Банк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В

06 лютого 2019 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 68369,33 грн. та судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що згідно кредитного договору № ABH0RX136140287 від 25 грудня 2014 року відповідачу було надано кредит у розмірі 19570,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 грудня 2017 року, а тобто строк кредиту 36 місяців. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 13 грудня 2018 року заборгованість за кредитним договором склала 68369,33 грн. в т.ч.: 17868,02 грн. - заборгованість за кредитом; 31,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 15875,79 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 30862,32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3231,87 грн. - штраф (процентна складова).

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримав, просив суд розглянути справу за його відсутності за наявними доказами у справі, просив винести заочне рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 грудня 2014 року відповідач звернувся до ПАТ "Акцент-Банк"(правонаступником якого є АТ "Акцент-Банк") з метою отримання банківських послуг, а саме грошових коштів, у зв`язку із чим підписала заяву Позичальника № ABH0RX136140287 згідно з якою отримала кредит на наступні цілі: оплати/часткової оплати товару: «окна/двери Балкон» шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок СПД ОСОБА_2 , та на сплату єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 570,00 грн., шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Банку № НОМЕР_1 (п. 9 заяви Позичальника).

З вищевказаної заяви вбачається, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із запропонованими ПАТ "Акцент-Банк" Умовами та правилами, що розміщені на сайті банку www.a-bank.com.ua, Тарифами складає між нею і Банком кредитно-заставний договір.

До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування А-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "Акцент-Банк" ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms/.

Відповідно до п. 1 Заяви Позичальника № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 , сума та валюта кредиту 19570,00 грн.

Пунктом 2 Заяви Позичальника № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 передбачено, що строк кредиту 36 місяців з 25.12.2014 по 24.12.2017 включно.

Згідно до п. 3 Заяви Позичальника № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 , відсоткова ставка (фіксована) 0,12% річних.

Пунктом 4 Заяви Позичальника № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 передбачено, що єдиноразова винагорода за надання фінансового інструменту 570,00 грн.

Відповідно до п. 5 Заяви Позичальника № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 , щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 587,10 грн.

Пунктом 7 Заяви Позичальника № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 передбачено, що щомісячний платіж у сумі 1131,73 грн., період сплати з «25» по «29» число кожного місяця.

Згідно до п. 10 Заяви Позичальника № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 року, сума авансового внеску за Товар, який сплачений за рахунок власних коштів Позичальника становить 9000,00 грн.

Відповідно до п. 11 Заяви Позичальника № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 року, сукупна вартість Кредиту з у рахуванням вартості усіх сукупних послуг зазначених в Довідці про умови кредитування, яка є невід`ємною частиною цієї Заяви. Платежі з повернення кредиту, сплати відсотків за його використання та інших платежів за цією Заявою здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах в порядку та на умовах, що зазначені в Заяві, та відповідно до Графіку платежів, який є невід`ємним додатком до цієї Заяви.

Пунктом 14 Заяви Позичальника № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 року передбачено, що при порушенні Позичальником зобов`язань із погашення Кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений у Умовах та правилах за кожен день просрочки.

Як вбачається із пункту 2.6.1.5.1. Умов надання банківських послуг у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,07 %(не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13 грудня 2018 року заборгованість за кредитним договором склала 68369,33 грн. в т.ч.: 17868,02 грн. - заборгованість за кредитом; 31,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 15875,79 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 30862,32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3231,87 грн. - штраф (процентна складова).

Окрім цього із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 13 грудня 2018 року Позичальником було сплачено: пеню за період з 25.12.2014 року по 13.12.2018 року у загальному розмірі 11679,99 грн.; комісію (єдиноразова винагорода за надання фінансового інструменту) у розмірі 570,00 грн. та комісію (щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту) у загальному розмірі 5259,81 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ " Акцент-Банк ")

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві відповідача, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді такого виду неустойки, як штрафи за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, проте наявна така умова, як сплата пені за порушення Позичальником кредитних зобов`язань за кредитним договором, проте без зазначення її розміру, де наявне відсилання на те, що її розмір зазначений в Умовах та правилах.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за користування кредитними коштами, комісію, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 року, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», які розміщені на сайті: www.a-bank.com.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.a-bank.com.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву № ABH0RX136140287 від 25.12.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що вбачається за аналогією у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ «Акцент-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.12.2014 ) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06 лютого 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», відсутність у заяві домовленості сторін про розмір сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтовуючи позов, позивач послався й на Довідку про умови кредитування А-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту від 25.12.2014, підписану відповідачем, з якої вбачається, що в ній містяться взагалі тіж дані що й в заяві від 25.12.2014 , за виключенням того, що зазначено ефективну процентну ставку 71,89 %, сума платежів за розрахунковий період 40742,67 грн., та абсолютне подорожчання кредиту 21742,67 грн., а тому суд приймає цю довідку у якості складової частини кредитного договору.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані ПАТ «Акцент-Банк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнею і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ «Акцент-Банк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Таким чином, у цій справі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань відповідно до розрахунку позивача.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, визначені законом на підставі положення ст.625 ЦК України.

В частині стягнення з відповідача заборгованості з комісії за користування кредитом у розмірі 15875,79 грн. суд ставиться критично, оскільки на ці кредитні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», так як, кредит видавався Позичальнику на такі цілі, а саме: на придбання товару - вікна/двері Балкон, а тому суд вважає, що зміст п. 4 та п. 5 Кредитного договору протирічить положенням норм ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а тобто суд вважає, що сплата комісії Позичальником, а саме «з надання кредитних ресурсів разово та щомісячно» на користь Позикодавця, не є послугою Позикодавця, яка окремо надається Банком позичальнику в рамках цього кредитного договору, а більше того ця комісія є тотожна платі відсотків за користування Позичальником цією позикою, а тому не підлягає сплаті, та виходячи з цього у цій частині позовних вимог слід відмовити.

З приводу такої позовної вимоги, як стягнення штрафів за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором, то суд приходить до висновку, що у цій вимозі слід відмовити у повному обсязі, оскільки ці умови не узгоджені з відповідачем - споживачем банківських послуг із споживчого кредитування, та в загалі не містяться в умовах кредитного договору, окрім цього суд також ставиться критично до такої позовної вимоги, як стягнення пені, оскільки її розмір і порядках нарахування не узгоджений з відповідачем - споживачем банківських послуг із споживчого кредитування, оскільки посилання в кредитному договорі на Умови та правила, які знаходяться на сайті Банку, та в яких якраз міститься розмір і порядок нарахування пені проте Позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та правилами узгоджено з Позичальником на підставах вищенаведених, а оскільки Позивач не заявляв застосування ст. 625 ЦК України, тому суд також приходить до висновку, що позовна вимога зі стягнення пені не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що позов підлягає задоволенню частково, підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту(17868,02 грн.) та процентами за користування кредитними коштами(31,33 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але оскільки позов задоволено частково, то суд приходить до висновку, що судові витрати у розмірі 1921,00 грн. сплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням, потрібно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 89,133,141,258-265,212,280-289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № ABH0RX136140287 від 25 грудня 2014 року у сумі 17899 (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 35 коп, з яких:

17868,02 грн. - заборгованість за кредитом;

31,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" витрати на судовий збір в сумі 499,46 грн.

Сторони та учасники:

Позивач - Акціонерне товариство "Акцент-Банк", (код ЄДРПОУ 14360570), місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Заочне рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко