Рішення № 91046704, 19.08.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5170/20

2/212/2783/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Мігрін Н.С., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року представник позивача Меланчук І.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошове відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в сумі 47 230 грн.

В обґрунтування позову вказав, що позивач працюючи протягом 18 років 4 місяці на ш. Гвардійська ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на різних посадах, виконував роботи в умовах підвищеного рівня шуму, джерелами якого являлось конструктивно недосконале гірничо-шахтне обладнання.

Зазначив, що внаслідок тривалої дії на організм позивача шуму, рівень якого складав від 92 дБА до 96 дБА при ГДР 80 дБА позивачем отримано хронічне професійне захворювання - нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Поряд з цим, вказав, що вказаний шкідливий фактор виробництва мав місце на робочому місці позивача з вини відповідача, який порушив законодавство в сфері охорони праці - не створив безпечні і нешкідливі умови праці для своїх працівників.

29.11.2010 року позивач пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу у зв`язку з професійним захворюванням - нейросенсорною приглухуватістю вперше і безстроково встановлено втрату професійної працездатності в ступені 10%, визначено потребу в забезпеченні позивача санаторно-курортним лікуванням, медикаментозним лікуванням, виробами медичного призначення.

Вказав, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в неможливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, професійне захворювання супроводжуються постійним відчуттям болю, шумом у вухах, головним болем, загальною слабкістю, швидкою втомою, підвищенням артеріального тиску, що спричиняє позивачу фізичні страждання. Зазначив, що вказані негативні явища призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання професійного захворювання та втрати працездатності. Позивач оцінив розмір грошової компенсації завданої йому моральної шкоди в сумі 47 230 грн., вказуючи на необхідність її відшкодування за рахунок відповідача, який не виконав покладений на нього законодавством обов`язок по створенню нешкідливих умов праці.

20 липня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами на 18.08.2020 року.

Відповідач скористався правом на подання відзиву. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що виникнення професійного захворювання у відповідача обумовлене роботою позивача в шкідливих умовах, що залежало безпосередньо від бажання самого позивача, який свідомо погодився на роботу в шкідливих умовах протягом тривалого часу. Зазначив, що позивачем не доведено факт спричинення позивачу моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, не доведено вини відповідача в заподіянні шкоди. Вказав, що заявлений розмір моральної шкоди належним чином не обґрунтований та не доведений, не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідь на відзив позивачем та його представником не надавалась

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , в період часу з 19.10.1984 року по 13.05.1993 року працював підземним машиністом скреперної лебідки шахти «Гвардійська» виробничого об`єднання «Кривбасруда», з 19.05.1993 року по 08.04.1996 року працював гірничим майстром в підземних умовах шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», з 08.04.1996 року по 02.08.2003 року працював заступником начальника підземної дільниці ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджується відомостями внесеними до трудової книжки виданої на ім`я позивача та актом розслідування хронічного професійного захворювання № 19 від 09.11.2010 року.

Позивач в період перебування на вказаних посадах виконував роботи, які характеризувались наявністю шуму рівень, якого складав від 92 дБА до 96 дБА при ГДР 80 дБА (п.п.16,17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 19 від 09.11.2010 року) .

Згідно відомостей встановлених компетентною комісією, до якої також входили представники відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу у віці 56 років встановлено діагноз «нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху)», що підтверджується відомостями внесеними до п.п. 7,9,12 Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 19 від 09.11.2010 року.

Зі змісту п. 19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 19 від 09.11.2010 року вбачається, що адміністрацією шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не виконано вимоги ст. 153 КЗпП України та порушено вимоги ст. 13 ЗУ «Про охорону праці».

Внаслідок отриманого професійних захворювання 29.11.2010 року позивач пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності 10% - за туговухістю, визначено необхідність забезпечення санаторно-курортним лікуванням, медикаментозним лікуванням, виробами медичного призначення, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, серії 10ААА № 002915.

Згідно медичної документації наявної в матеріалах справи, захворювання позивача супроводжується зниженням слуху на обидва вуху, шумом у вухах, головним болем, запамороченнями.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров`я, спричинене позивачу під час виконання ним трудових обов`язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які полягають в обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, призводять до відчуття болю та завдають незручностей позивачу у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, систематичної потреби в отриманні лікування.

Матеріали справи чітко доводять, що вказані негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку із отриманим професійним захворюванням, яке призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 10 %, стало причиною погіршення функцій органів слуху, необхідності проходження лікування, призводять до перенесення позивачем больових відчуттів, а тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійних захворювань, які об`єктивно призвдять до моральних страждань та зменшення благ, які позивач мав до моменту втрати працездатності. Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання. Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо можливого відшкодування позивачу органом Фонду соціального страхування України моральної шкоди спричиненої втратою працездатності визначеної первинно 28.11.2002 року в ступені 40% - за професійним захворюванням ХОЗЛ, оскільки у позовній заяві позивач не ставить питання щодо стягнення грошового відшкодування за спричинення шкоди даним захворювання, згідно позову вбачаються вимоги про відшкодування немайнової шкоди спричиненої позивачу ушкодженням здоров`я у виді виникнення у нього «нейросенсорної приглухуватості першого ст. (з легким зниженням слуху)», яка призвела до втрати професійної працездатності первинно 29.11.2010 року. Доводи представника відповідача щодо підписання позову неуповноваженою особою спростовуються наявними у матеріалах справи ордером, що видано адвокатом Меланчуком І.В. для надання правової допомоги позивачу, копією договору про надання правої допомоги, який укладено між позивачем та адвокатом Меланчуком І.В. та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке видано на ім`я Меланчука І.В .

При вирішенні питання про розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, потребу в медикаментозному лікуванні, час роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів виробництва, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір компенсації за спричинену моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування у сумі 20 000 (двадцять тис.) грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі

840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23,1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. (двадцять тис. грн.) 00 коп., без урахування податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 840,80 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", код ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А.

Рішення складено та підписано 19 серпня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт