Рішення № 91044877, 19.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м. Київ № 640/14306/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві, третя особа без самостійних вимог - Всеукраїнська громадська організація «Спілка власників житла України» на предмет спору про визнання протиправним та скасування припису від 11 квітня 2019 року №386,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» (далі - позивач/Комунальне підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби) та просить визнати протиправним та скасувати припис від 11 квітня 2019 року №386 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (далі - припис № 386).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач уповноважений на проведення перевірок щодо правильності застосування державних регульованих цін, проте, питання формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не є предметом та метою діяльності відповідача. Відповідно, на думку позивача, формування, встановлення та застосування такого тарифу не може бути предметом перевірки, у зв'язку з чим відповідачем перевищено повноваження в частині проведення перевірки із зазначених питань.

Також позивач стверджує, що відповідачем здійснено більше одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, відсутні підстави для видачі Акту №1422-10, оскільки відсутня уніфікована форма документу, що складається за результатами перевірки, а сам Акт містить ряд порушень та неперевірених та недоведених висновків, не містить юридичного підґрунтя, використовує нормативну базу, яка не стосується діяльності позивача.

Посилаючись на відсутність порушень при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на утримання будинків та прибудинкових територій, а також на інші підстави, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року відкрито провадження у справі №640/14306/19, визначено розгляд провадити суддею одноособово, за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 року відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" про забезпечення адміністративного позову.

Відповідачем 20 серпня 2019 року подано відзив на позовну заяву, згідно якого проти позовних вимог заперечує, вказує на те, що перевірка позивача проведена згідно Річного плану, на підставі наказу від 15 березня 2019 року №1422, предметом перевірки визначено: дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведенням відеофіксації). Перевіряючих осіб було допущено до перевірки позивачем, тому предметом розгляду справи може бути лише висновки та результати її проведення.

За результатами перевірки складено Акт №1422-10 від 05 квітня 2019 року, примірник якого вручено представнику позивача, у якому зазначені виявлені під час перевірки порушення та на підставі якого видано оскаржуваний припис від 11 квітня 2019 року з вимогою усунути виявлені порушення. Порушення, зокрема, полягають у тому, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в період часу з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року порушувала вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послуги з прибирання прибудинкової території, які надавалися власникам квартир, мешканцям 409 з 742 будинків Подільського району м. Києва, зокрема формуючи їх на підставі скасованих судовими рішеннями тарифів. Також виявлено не освоєння коштів у повному обсязі.

Посилаючись на законність та відповідність проведеного заходу контролю вимогам чинного законодавства, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

09.10.2019 року на адресу суду надійшла заява голови правління Всеукраїнської громадської організації «Спілка власників житла України», в якому останній просить суд залучити Всеукраїнську громадську організацію «Спілка власників житла України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Того ж дня представником Всеукраїнської громадської організації «Спілка власників житла України» через канцелярію суду подані письмові пояснення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Всеукраїнську громадську організацію «Спілка власників житла України», надано строк для подачі пояснень щодо позовних вимог. При цьому, пояснення третьою особою, як вже зазначалось вище, надавалися 09 жовтня 2019 року, висловлена незгода з позовними вимогами.

Також представником відповідача надавалися додаткові пояснення у справі 22 жовтня 2019 року, 23 грудня 2019 року, 16 березня 2020 року з посиланням на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.02.2020 у справі № 755/4936/19, 27 травня 2020 року, заперечення проти відповіді на відзив від 22 листопада 2019 року, а позивачем у справі подавалася відповідь на відзив від 14 листопада 2019 року, пояснення позивача на клопотання відповідача про надання додаткових пояснень та долучення доказів до матеріалів справи від 22 листопада 2019 року, заперечення від 05 грудня 2019 року, від 30 квітня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року визнано необґрунтованою заяву представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», зупинено провадження в адміністративній справі №640/14306/19 до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Качура І.А. від 19 листопада 2019 року у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючому судді Келеберді В.І. від розгляду адміністративної справи №640/14306/19 відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року поновлено провадження у справі №640/14306/19.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно пункту 10 частини четвертої Положення про ГУ Держспоживслужби в м. Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02 квітня 2017 року №209, ГУ Держспоживслужби в м. Києві відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, зокрема, у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:

здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеною у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування , встановлення та застосування державних регульованих цін;

надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Статтею 17 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що основними функціями уповноважених органів є:

виконання контрольно-наглядових функцій дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Відтак, уповноважені органи мають право: надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2019 року позивачу вручено повідомлення №86 про проведення з 25 березня по 05 квітня 2019 року планової перевірки суб'єкта господарювання на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на предмет дотримання вимог законодавства, та 15 березня 2019 року відповідачем видано наказ №1422 «Про проведення планового заходу (перевірки)», а також направлення про проведення заходу №1181. У направленні вказано, що захід є плановим, здійснюється на підставі Річного плану заходів державного нагляду (контролю) Держпроспоживслужби на 2019 рік.

Предметом здійснення заходу визначено: дотримання вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, законодавства про захист прав споживачів (з проведення відео фіксації).

Позивач наполягає на відсутності у відповідача компетентності та повноважень щодо перевірки суб'єктів господарювання на предмет формування, встановлення та застосування тарифі на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У цьому зв'язку судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ухвалено утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фіто-санітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу.

Відповідно до зазначеної Постанови КМУ №442 центральні органи влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №260-р «Питання державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» погоджена пропозиція Міністерства аграрної політики та продовольства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів постановою КМУ від 02 вересня 2015 року №667 «Про затвердження Положення про Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» функцій і повноважень Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, Державної санітарно-епідеміологічної служби (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження)), що припиняються, а також функції державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів; із захисту прав споживачів виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва.

З викладеного вбачається, що права та обов'язки ліквідованої Державної інспекції з контролю за цінами, як центрального органу виконавчої влади, передані Держпродспоживслужбі та її територіальним органам. Відповідно ГУ Держспоживслужби в м. Києві, як орган, що реалізує державну політику у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, має повноваження на проведення перевірок з цього приводу, у тому числі щодо суб'єктів господарювання, а також виносити приписи, складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 1652 КУпАП, розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів.

Таким чином, аргументи позивача у зазначеній частині є необґрунтованими та спростовуються положеннями чинного законодавства України, норми якого наведені вище.

Окрім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877) протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається.

За наявності у суб'єкта господарювання відокремлених підрозділів планові заходи державного нагляду (контролю) щодо такого суб'єкта господарювання можуть здійснюватися одночасно в усіх відокремлених підрозділах протягом строку здійснення одного планового заходу.

Внесення одного й того самого суб'єкта господарювання до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) є підставою для проведення щодо такого суб'єкта господарювання комплексного планового заходу державного нагляду (контролю).

Суб'єкт господарювання має право відмовитися від проведення комплексного планового заходу державного нагляду (контролю) шляхом письмового звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. У такому разі перевірка такого суб'єкта господарювання проводиться згідно з річними планами органів державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що наказом Державної регуляторної служби України від 15 листопада 2018 року №152 затверджено План здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, до якого внесено й перевірку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 36. Позивача належно повідомлено про запланований захід контролю шляхом направлення повідомлення №86 від 15 лютого 2019 року.

У позові позивач зазначає, що на веб-сайті «Інспекційний портал» за параметром коду ЄДРПОУ позивача встановлено, що стосовно останнього заплановано та вже проведено ще один плановий захід Державною службою України з надзвичайних ситуацій з предметом перевірки - додержання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Водночас, за зазначеними параметрами пошуку в Плані комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік такої інформації не знайдено.

Таким чином, в зазначеній частині тверджень позивача суд не вбачає обставин призначення відповідачем більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю), оскільки до матеріалів справи надано докази щодо призначення перевірки лише на підставі наказу ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві № 1422 від 15 березня 2019 року. Достатніх доказів, які б підтверджували інше, позивачем суду не надано, відповідних заяв, клопотань у зв'язку з наведеним не подавалося.

Як вже встановив суд, 15 березня 2019 року відповідачем видано наказ №1422 «Про проведення планового заходу (перевірки)», а також видані відповідні направлення про проведення заходу №1181, який відбувся у визначені строки.

За результатами проведеної планової перевірки стосовно позивача відповідачем складено Акт №1422-10 від 05 квітня 2019 року, у якому містяться висновки щодо наявності порушення вимог чинного законодавства з боку позивача, а саме зазначено: Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року у справі №8441/17 визнано протиправним та скасовано розпорядження №688 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», яким встановлено тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Солом'янського району м. Києва.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №8441/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року залишено без змін.

Згідно наданих під час перевірки даних на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» обліковуються 742 багатоквартирних житлових будинків, загальною площею квартир 2620949,38 кв.м., з яких загальна площа квартир, розташованих на першому поверсі, складає 290 287,97 кв.м.

В період з 01 липня 2017 року по 20 грудня 2018 року застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які визнані протиправним та скасованим розпорядженням №668 від 06 червня 2017 року згідно рішення суду.

В період з 21 грудня 2018 року по 31 березня 2019 року застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не встановлені рішенням органу місцевого самоврядування.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено термін «прибудинкова територія» як територію навколо багатоквартирного будинку, визначену на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

До складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхоексплуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» у м. Києві на підставі Наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002р. №23, та прибудинкові території, до яких застосований некоректний коефіцієнт приведення натуральної площі, а також надлишково збільшені площі прибудинкових територій (додаток №2).

Таким чином, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року порушено вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послугу прибирання прибудинкової території, власникам квартир, мешканцям 409 з 742 будинків Подільського району м. Києва, приведена прибудинкова площа яких складає 629600,71 м2 з 1205240,05 м2.

По складовій тарифу Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження за період 01 січня 2016 року - 31 червня 2017 року по 521 житловим будинкам виявлено не освоєння коштів у повному обсязі (додаток №3).

Повертаючись до питання дотримання відповідачем процедури оформлення результатів перевірки суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342 затверджено Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризиків від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №54 затверджено Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері торгівлі і послуг та визначається періодичність здійснення Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

Проте, як стверджує позивач та встановлено судом, станом на дату перевірки уніфікованих актів уповноваженим органом не затверджено. На офіційному веб-сайті відповідача відсутні докази затвердження та оприлюднення уніфікованих форм актів з переліком питань для здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Відтак, суд приходить до висновку, що результати проведеної перевірки зафіксовані відповідачем в документі, що не пройшов установленої законодавством процедури затвердження, при цьому оскаржуваний припис виданий саме на підставі такого документу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у своїй діяльності використовує уніфіковану форму акту перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, затверджену наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 серпня 2013 року №965.

Однак, зазначене Міністерство не є органом державного нагляду (контролю), тому відповідач, на думку суду, не мав права на власний розсуд під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) використовувати уніфіковану форму акта, затверджену не уповноваженим на те органом, а мав би спочатку вчинити обов'язкові дії, покладені на нього законом. При цьому ж, Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342, встановлено єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

До того ж згідно пункту 2 зазначеної постанови №342 визнані такими, що втратили чинність: постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року №752 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 року №362 «Про внесення змін до методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)»; пункт 20 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1103.

Слід також зазначити, що положення затверджених постановою КМУ №342 від 10 травня 2018 року Методик не застосовувалися до 01 вересня 2018 року.

Отже, з початком застосування нових Методик не чинними є всі критерії уніфікованих актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі методик, затверджених постановами КМУ, що втратили чинність згідно пункту 2 постанови №342. Органи державного нагляду (контролю), які не затвердили та не оприлюднили у встановленому законом уніфіковані форми актів, що відповідають новій Методиці, не мали можливості проведення заходів державного нагляду (контролю), оскільки за результатами перевірок складаються акти перевірок виключно за уніфікованою формою.

Відповідно до положень частини третьої статті 22 Закону №877 якщо не затверджені критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності, періодичність проведення планових заходів та перелік питань для їх здійснення, то такі суб'єкти господарювання вважаються суб'єктами господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають державному нагляду (контролю) не частіше одного разу на п'ять років.

Завданням органів державного нагляду (контролю) є наповнення затвердженої Кабінетом Міністрів України уніфікованої форми акту змістом, який має відповідати завданням, що вирішуються ними у ході здійснення заходів державного нагляду (контролю) у віднесених до їх відання сферах.

При цьому, варто звернути увагу, що уніфіковані форми актів, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року №752 (втратила чинність) та від 10 травня 2018 року №342 (чинна), мають суттєву відмінність, оскільки уніфікована форма акту, затверджена постановою №752 не містила переліку питань залежно від ступеня ризику. Переліки питань залежно від ступеня ризику мають міститися виключно в уніфікованій формі акту, затвердженій постановою КМУ від 10 травня 2018 року №342.

Згідно частини п'ятнадцятої статті 4 Закону №877 при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Також суд зазначає що акт перевірки сам по собі не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень, проте, висновки акту мають значення для визначення судом законності/протиправності підстав для винесення відповідного рішення суб'єкту владних повноважень, у даному випадку - оскаржуваного припису від 11 квітня 2019 року №386.

У цьому зв'язку суд звертає увагу, що у розділі Акту від 05 квітня 2019 року «Питання, що підлягають перевірці» передбачається дослідження Статуту позивача, а також калькуляцій та розрахунків позивача стосовно цін (тарифів), що були застосовані у періоди, визначені в Акті.

Проте, ані Акт, ані оскаржуваний припис не містять аналізу зазначених документів, а також висновків щодо вірності або помилковості їх використання, що вказує на вибірковість аналізу витребовуваних документів, на підставі яких у свою чергу у подальшому сформовані вимоги припису.

Окрім зазначеного, судом встановлено, що направленням на перевірку №1181 від 15 березня 2019 року визначено перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу у кількості 5 осіб.

Згідно Журналу перевірок позивача (копія міститься в матеріалах справи) відповідач приступив до перевірки у складі однієї особи - головного спеціаліста відділу контролю за врегульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві Бондаренка І.О.

Інші особи, зазначені у наказі та направленні, за місцем провадження господарської діяльності відповідача не з'явилися, відповідно, в журнал записів не внесли, безпосередньої участі у проведенні перевірки не брали.

Разом з тим, за результатами проведеної перевірки і Акт перевірки, і Додатки №2 та №3 до нього підписані двома особами - головними спеціалістами Кривендою О.П. та Бондаренком І.О.

Отже, Акт перевірки та Додатки до нього 2 та 3 підписані особою, яка не брала безпосередньої участі у проведенні перевірки, чим порушено принципи державного нагляду, визначеного нормою статті 3 Закону №877, а саме: об'єктивності та неупередженості, відкритості та прозорості здійснення державного нагляду (контролю).

Посадові особи органу державного нагляду (контролю) не мають права на власний розсуд вирішувати у якому складі та у який термін здійснювати перевірку. Державні службовці та посадові особи зобов'язані своєчасно і точно виконувати рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Таким чином, здійснення заходу державного нагляду (контролю) з визначенням на власний розсуд складу уповноважених на проведення перевірки та підписання відповідних документів особою, яка безпосередньо не брала участі у проведенні перевірки, не відповідає приписам Закону №877.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі висновків Акту від 05 квітня 2019 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві видано оскаржуваний припис №386 від 11 квітня 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, щодо проведеної планової перевірки позивача.

В оскаржуваному приписі зазначено, що дії позивача є порушенням порядку формування та застосування цін та керуючись пунктом 7 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни та ціноутворення», частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вимагається усунути виявлені порушення, які зафіксовані в Акті перевірки від 05 квітня 2019 року №1422-10.

Водночас, відповідно до постанови КМУ від 01 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлового-комунальні послуги» затверджено Порядок формування тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок №869).

Порядком №869 визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органами місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках). Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планових (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку на додану вартість або єдиного податку. Розрахунок розміру втрат виконавців подається на погодження органу місцевого самоврядування протягом десяти днів з дня введення в дію тарифу.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-ІV передбачені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, серед яких, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється за розрахунками, що надаються виконавцями/виробниками за економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Застосування тарифу - це безпосередня реалізація виконавцями послуг способу, визначеного в документі про встановлення тарифу. Розпорядчий документ визначає коло суб'єктів виконавців послуг, територією чи об'єкти, яким будуть надаватися такі послуги, за тарифом, встановленим та застосованим уповноваженим органом здійснювати встановлення тарифу.

Як вбачається зі Статуту позивача, метою його діяльності є забезпечення ефективного управління належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій об'єктів благоустрою та отримання прибутку.

У період з 01 січня 2016 року по 05 червня 2017 року відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 квітня 2015 року №442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами територіальної громади міста Києва, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Позивачем у період з 06 червня 2017 року по 10 червня 2018 року відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

З 10 червня 2018 року набрав чинності новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням положень статті 10 якого розуміння тарифу для послуг з управління багатоквартирним будинком (колишня послуга з утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території) трансформується в ціну.

Відповідно, із вступом у силу зазначеного Закону, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року №668 не підлягало застосуванню в розумінні державної регульованої ціни.

З викладеного вбачається, що висновки Акту від 05 квітня 2019 року стосовно допущених позивачем порушень формування, встановлення та застосування державних регульованих цін охоплюють весь період перевірки з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2019 року, при цьому відповідачем не враховано, що з 10 червня 2018 року розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року №668 вже не діяло в силу приписів нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Окрім того, як вбачається з Акту від 05 квітня 2019 року, його висновки побудовані на рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2018 року у справі №826/8441/17, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, якими визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Проте, зазначені судові рішення скасовані відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Остаточне рішення у справі №826/8441/17 на час розгляду даної справи № 640/14305/19 не ухвалено, отже, суд виходить з того, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року №668 не визнавалося протиправним та не скасовувалося в судовому порядку.

Окрім зазначеного, судом встановлено, що у розділі «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» Акту від 05 квітня 2019 року відповідачем встановлено, зокрема, що абзацом 6 пункту 2 Порядку №869 визначено, що послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

Проте, відповідачем не встановлено конкретних фактів надання послуг без урахування встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу (розпорядження №442 або №668), його структури, періодичності та строків надання послуг, відсутності копії такого рішення при підписанні договору про надання послуг.

Не зазначено в Акті також фактів не виконання позивачем пункту 6 Порядку №869, яким передбачено, що під час розрахунку нормативних витрат виконавцем та субпідрядником враховуються: середньомісячні витрати з оплати праці (заробітна плата) та середньомісячні матеріальні витрати на рік окремо за статтями експлуатаційних витрат; плановані трудовитрати, що не можуть перевищувати розмір, передбачений нормами часу та нормами обслуговування для робітників і виробничого персоналу, що встановлюються Мінрегіоном. Під час планування організації робіт, пов'язаних з наданням послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на умовах субпідряду, розрахунок витрат здійснюється субпідрядником з дотриманням цього Порядку.

Також в Акті від 05 квітня 2019 року зазначено, що позивачем не застосовано формулу для розрахунку витрат з прибирання прибудинкової території (ручним та механізованим способами), передбачену пунктом Порядку №869, а також не застосовано формулу для розрахунку витрат з обслуговування димових та вентиляційних каналів.

Водночас, позивач стверджує, що витрати на прибирання прибудинкових територій розраховані відповідно до пункту 7 Порядку №869, а для розрахунку заробітної плати, як складової нормативних витрат, розраховано норму прибирання для робітника, зайнятого прибиранням прибудинкової території відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25 грудня 2013 року №603 «Про затвердження норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд та прибудинкових територій, тобто з урахуванням того, що витрати працівника, зайнятого прибиранням прибудинкової території, збільшуються пропорційно класу територій.

Отже, перевіряючими не встановлено та не наведено доказів не застосування позивачем в період дії розпоряджень №442 та №668 встановлених тарифів при здійсненні розрахунків із споживачами, при цьому з набранням чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» позивач здійснював розрахунки не за тарифом, а за ціною, що складала тотожну суму.

В Акті відсутній детальний опис виявлених порушень в частині необґрунтованості по кожній статті витрат з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, не проведені розрахунки, не долучено їх до Акту.

Також відповідачем не доведено суду, що тариф на житлово-комунальні послуги у визначений перевіркою період встановлювався для споживачів у розмірі, нижчому від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), а також того, що позивачем отримано необґрунтовану виручку за надані споживачам послуги.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це кошти за продану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), які надійшли на рахунок підприємства в банку чи до його каси. Під час перевірки 25 березня 2019 року №10663/1172 відповідачем витребувано дані про сплату споживачами коштів за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2016 року по 01 лютого 2019 року та дані про кількість коштів виставлених, зібраних та витрачених по складовій тарифу по кожному будинку окремо у табличному вигляді. Водночас, відповідачем з наданих документів не встановлений фактичний розмір одержаних позивачем коштів за надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у період з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2019 року (у тому числі по складовій «Поточний ремонт»), не досліджено та не встановлено суму заборгованості мешканців (споживачів) перед підприємством за надані послуги. При цьому в Акті від 05 квітня 2019 року (додаток 3) розраховано лише різницю між нарахуваннями та витратами по складовій «Поточний ремонт», натомість, про фактично одержану позивачем виручку мови не йдеться.

Окрім іншого, в абзацах 6 та 7 Детального опису виявленого порушення Розділу «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» Акту від 05 квітня 2019 року відповідачем зазначено, що до складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхоексплуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» у м. Києві на підставі наказу від 21 лютого 2002 року №23, та прибудинкові території, до яких застосований некоректний коефіцієнт приведення натуральної площі, а також надлишково збільшені площі прибудинкових територій…з посиланням на додаток 2. У зв'язку із зазначеним відповідач дійшов висновку, що в період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року позивачем порушено вимоги щодо формування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: за послугу прибирання прибудинкової території, власникам квартир, мешканцям 409 з 742 будинків Подільського району м. Києва, приведена прибудинкова площа яких складає 629600,71 кв.м. з 1205240,05 кв.м.

Проте, з наявних у справі матеріалів не вбачається, що відповідач витребовував та досліджував документацію щодо розрахунку позивачем відповідних витрат на зазначені послуги, тому не зрозуміло яким чином відповідачем встановлено факт зазначеного порушення, та які площі враховані органом місцевого самоврядування під час встановлення відповідних тарифів. Відповідно, посилання відповідача на включення певних площ до складової тарифу та порушення вимог щодо його формування є припущеннями, не підтвердженими достатніми доказами.

Також суд зазначає, відповідачем надано до матеріалів справи Диск DVD-R із копіями схем «Прибиральних територій» будинків Подільського району, копією наказу ГУ комунальної власності від 21 лютого 2002 року №23, копіями розпоряджень КМДА. Проте зазначені матеріали не містять належного засвідчення в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, а крім того зазначені документи не створені під час здійснення перевірки позивача, яка входить у предмет дослідження суду, не описані в Акті перевірки від 05 квітня 2019 року, тому не мають для суду доказового значення в силу положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги наведене в сукупності, оцінюючи дії відповідача на предмет дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що перевірку позивача, а також оформлення результатів перевірки проведено з порушеннями вимог Закону №877, відповідачем не доведено у достатньому та переконливому обсязі своїх аргументів та правильності висновків, до яких він дійшов під час перевірки позивача та винесенні оскаржуваного припису, у зв'язку з чим суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Всеукраїнська громадська організація «Спілка власників житла України» про визнання протиправним та скасування припису від 11 квітня 2019 року №386 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 11 квітня 2019 року №386.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 36, код ЄДРПОУ 39609111 тел.: 0444252135.

Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві, адреса:03151, м. Київ, вул. Волинська, 12, код ЄДРПОУ 40414833, тел.+380444865486.

Суддя В.І. Келеберда