Рішення № 91044846, 19.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м. Київ № 640/10922/20

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 235 669, 46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 235 669, 46 грн. внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 21 травня 2020 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Зазначена ухвала суду направлялась відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві, а також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та була отримана 22 травня 2020 року відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду відзиву на позовну заяву чи інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог, так само не надано витребувані судом ухвалою від 21 травня 2020 року докази оскарження чи скасування податкової вимоги від 16 червня 2016 року № 2742-17 та/або сплати податкового боргу у розмірі 235 669, 46 грн.

Ухвалою суду від 19 серпня 2020 року позовну заяву ГУ ДПС у м. Києві залишено без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 40 464, 27 грн.

Таким чином, розгляд справи продовжується лише в частині позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 195 205, 19 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває за основним місцем обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 09 лютого 2018 року, 14 травня 2018 року, 06 серпня 2018 року, 05 листопада 2018 року, 07 лютого 2019 року, 25 квітня 2019 року, 07 серпня 2019 року, якими ФОП ОСОБА_1 самостійно визначено податкові зобов`язання у розмірі 34 786, 77 грн., 28 014, 02 грн., 31 745, 95 грн., 32 579, 64 грн., 37 404, 30 грн., 27 149, 11 грн., 3 525, 40 грн. відповідно, які підлягають сплаті.

Позивачем приймалась податкова вимога форми «Ф» від 16 червня 2016 року № 2742-17, якою сума заборгованості відповідача визначена на рівні 119 464, 66 грн.

Вказана вище податкова вимога направлялась на адресу відповідача, проте була повернута контролюючому органу із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з п. 4.8 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року № 576 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №1840/24372 (який був чинний станом на дату винесення вказаної вище вимоги), у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв`язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи зазначені норми Порядку, податкова вимога від 16 червня 2016 року №2742-17 вважається врученою відповідачу.

Згідно даних податкового органу, станом на дату звернення до суду з цим позовом, за відповідачем рахується податковий борг за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 363 670, 01 грн. (а.с. 45-46).

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов`язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відтак, враховуючи, що сума грошових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі 195 205, 19 грн. суду не надано.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.

Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених грошових зобов`язань у розмірі 195 205, 19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковими деклараціями, про податковий борг, обліковою карткою такого платника податків, розрахунком податкового боргу.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, нормами діючого КАС України не врегулювано питання розгляду позовних заяв про стягнення податного боргу з платників податків.

У той же час, як було зазначено вище, положеннями пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, беручи до уваги наведене, з метою забезпечення належної правової реалізації визначених законом повноважень позивача на звернення до суду з такими вимогами, суд прийшов до висновку про можливість задовольнити даний позов шляхом стягнення податкового боргу.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Зважаючи, що позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а при її розгляді не було залучено свідків та/або проведено експертиз, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33,19; код ЄДРПОУ 43141267) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у м. Києві податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 195 205, 19 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч двісті п`ять гривень дев`ятнадцять копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк