Рішення № 91044610, 13.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1786/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Скиді В.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та недоотриманої суми пенсійного забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просить: зобов`язати відповідача вчинити законодавчо передбачені дії по сплаті єдиного соціального внеску з середньомісячної заробітної плати та подачі помісячного звіту в період вимушеного прогулу позивача з 01.06.2005 по 23.11.2005; стягнути з відповідача на користь позивача 90000,00 грн. моральної шкоди; стягнути з відповідача на користь позивача 9515,00 грн. недотриманої суми пенсійного забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, на виконання рішення суду виплатив на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні, за період з 01.06.2005 по 23.11.2005, в сумі 4258,92 грн., однак відповідачем не проведено розрахунків податків єдиного соціального внеску з середньомісячної заробітної плати та не подано помісячних звітів в період вимушеного прогулу позивача з 01.06.2005 по 23.11.2005. Зазначає, що вказаними діями відповідач завдав їй маральної шкоди, яку вона оцінює в 90000,00 грн. та матеріальної шкоди стосовно недотриманої суми пенсійного забезпечення в розмірі 9515,00 грн.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що запис до трудової книжки ОСОБА_1 про новий день її звільнення - 23.11.2005 відповідачем було внесено у зв`язку з письмовим зверненням позивача та враховуючи постанову Вищого адміністративного суду України від 08.10.2008 про стягнення з Ліквідаційної комісії Управління з питань майна комунальної власності Чернігівської обласної державі адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні за період 01.06.2005 по 23.11.2005, відповідно до пунктів 2.8, 2.10, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110. Зазначає, що оскільки Чернігівська обласна державна адміністрація не була роботодавцем позивача, у відповідача, як вищестоящого органу, відсутні правові підстави для сплати єдиного соціального внеску із суми середньомісячної заробітної плати та подачі помісячного звіту в період вимушеного прогулу позивача з 01.06.2005 по 23.11.2005.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що Чернігівська обласна державна адміністрація має нести відповідальність за бездіяльність своїх працівників, які входили до складу Ліквідаційної комісії Управління з питань майна комунальної власності Чернігівської обласної державі адміністрації. Вказує, що у наданому до суду відзиві відповідачем не наведено жодного обґрунтування відмови у подачі звіту про страхові внески та не наведено фактів звернення відповідача до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області після внесення запису в трудову книжку 16.08.2017 про новий день звільнення.

У наданому до суду запереченні на відповідь на відзив відповідач заперечив проти позиву, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання призначене на 13.08.2020 учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та залишення позову без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки неяка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує з постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19.07.2006 у справі № 2-a-170/2006, позивач з 17.06.2004 працював на посаді головного спеціаліста Управління комунальної власності Чернігівської обласної державної адміністрації. Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації № 80 від 01.04.2005 вказане Управління було ліквідовано. Наказом № 45-л від 31.05.2005 ОСОБА_1 було звільнено відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. При звільненні позивачу було затримано видачу трудової книжки та не виплачено всіх сум на день його звільнення (а.с. 81-85).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2008 стягнуто з Ліквідаційної комісії управління з питань майна комунальної власності Чернігівської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні з 01.06.2005 по 23.11.2005 в сумі 4258,92 грн. (а.с. 78-80).

У зв`язку із письмовим зверненням позивача та враховуючи постанову Вищого адміністративного суду України від 08.10.2008, Чернігівською обласною державною адміністрацією було видано розпорядження № 295-к від 16.08.2017, відповідно до якого внесено запис до трудової книжки ОСОБА_1 про новий день її звільнення - 23.11.2005 (а.с. 12).

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо несплати з середнього заробітку за час вимушеного прогулу суми єдиного соціального внеску та не подання до органів Пенсійного фонду помісячних звітів із зазначенням єдиного страхового внеску в період вимушеного прогулу з 01.06.2005 по 23.11.2005, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно пункту 2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, зокрема, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство.

Пунктом 4.1. вказаної Інструкції передбачено, що трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами і засвідчуються окремо обидва тексти. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції

З аналізу викладених норм слідує, що у разі ліквідації підприємства та наявності в трудовій книжці неправильного запису вищестояща організація, якій було підпорядковане підприємство, повинна внести правильний запис і засвідчити печаткою.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакцій станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є роботодавці (підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особам).

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Отже, податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму відповідних податків і зборів.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідач не є роботодавцям по відношенню до позивача, його повноваження зводяться лише до внесення вірного запису до трудової книжки внаслідок ліквідації Управління комунальної власності Чернігівської обласної державної адміністрації.

Крім того, судовим рішенням було стягнуто середній заробіток, за період з 01.06.2005 по 23.11.2005, з Ліквідаційної комісії управління з питань майна комунальної власності Чернігівської обласної державної адміністрації, яка і повинна була провести відповідні відрахування податків і зборів. В даному випадку на відповідача, як на вищестоящий орган, не покладений обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску, у зв`язку з ліквідацією Управління комунальної власності Чернігівської обласної державної адміністрації, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити законодавчо передбачені дії по сплаті єдиного соціального внеску з середньомісячної заробітної плати та подачі помісячного звіту в період вимушеного прогулу позивача з 01.06.2005 по 23.11.2005.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 90000,00 грн. моральної шкоди та 9515,00 грн. недотриманої суми пенсійного забезпечення, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від попередньої, у задоволенні якої судом було відмовлено.

Суд звертає увагу позивача, що Верховний Суд у постанові від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16 за позовом ОСОБА до Чутівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА періоди його роботи та провести відповідний перерахунок пенсії, зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством -страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Шевченка, буд. 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00022674) про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та недоотриманої суми пенсійного забезпечення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.08.2020.

Суддя В.О. Непочатих