Рішення № 91044554, 19.08.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року справа № 580/3087/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку письмового провадження правилами загального позовного провадження адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірними дій і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

07.08.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; РНОКПП 21366538) (далі - позивач) подало в Черкаський окружний адміністративний суд позов до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м.Київ, провул. Музейний, 2-Д; код ЄДРПОУ 43315602) (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови від 30.04.2020 про накладення штрафу.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не врахував добровільного виконання позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, до часу примусового виконання рішення суду.

10.08.2020 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне термінове позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14.08.2020 о 15 год. 00 хв.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.

Під час підготовчого провадження суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 18.08.2020 суд закрив підготовче провадження у справі і вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Суд встановив, що у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження №61002856 щодо примусового виконання виконавчого листа від 03.12.2019 №580/2031/19, виданого Черкаським окружним адміністративним судом про зобов`язання вказаного вище позивача, як боржника, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.06.2019 до 30.06.2019 включно, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією.

Зазначене виконавче провадження відкрите після набрання законної сили рішенням суду у справі №580/2031/19 згідно з постановою головного державного виконавця Горбатюк Віталіни Петрівни від 17.01.2020.

Постановою відповідача від 30.04.2020 на позивача, як боржника, накладено штраф в сумі 5100,00грн. за невиконання рішення суду.

Тому позивач звернувся з вищевказаним позовом.

Надаючи спірним обставинам суд врахував таке.

Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження згідно зі ст.2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч.2 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.18 ЗУ №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, державний виконавець уповноважений вжити передбачені законом заходи для виконання виконавчого документа.

Відповідно до ч.5 ст.19 ЗУ №1404-VIII боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити дії або утриматися від їх вчинення, врегульований ст.63 вказаного Закону.

Зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями ст.75 ЗУ №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення у визначений строк виконавець зобов`язаний з`ясувати наявність причин такої бездіяльності та надати їм оцінку. Застосування штрафу є правомірним, якщо такі причини не є поважними.

З`ясовуючи дотримання відповідачем у спірному рішенні вказаних вимог суд встановив.

Рішенням позивача від 07.11.2019 №971110135603 та протоколу №ОР 971110135603 підтверджується, що на виконання вимог постанови державного виконавця від 17.01.2019 позивач здійснив за період 01.06.2019 до 30.11.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.06.2019 до 30.06.2019 включно. Докази виплати різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією доказів відсутні.

Суд врахував, що виплата перерахованої пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а позивач не наділений повноваженнями щодо самостійного розпорядження вказаними коштами, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 63 Закону України від 09.08.2019 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з п.1 ч.2 ст.92 Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закон України про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетний кодекс України.

Згідно з ч.2 ст.71 Закону України від 09.07.2020 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Статтею71 Закону №1058 визначено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі - Постанова №649) було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Вказаний Порядок визначив механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Отже, безпосереднє виділення коштів, що передбачені згаданим вище виконавчим документом, не здійснюється з рахунків позивача, як бюджетної установи.

Зважаючи, що постанови уряду є підзаконним нормативно-правовим актом, на період їх чинності підлягають безумовному застосуванню, оскільки відповідно до вимог ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Верховний Суд України у рішенні від 22.11.2016 у справі №21-1907а16 дійшов висновку, що невиконання судового рішення органом ПФУ в частині виплати грошових коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу в даному випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що ненадходження відповідних коштів із Державного бюджету є поважною причиною невиконання відповідачем судового рішення про виплату коштів за судовим рішенням.

Застосовуючи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України вказану правову позицію, суд дійшов висновку, що відсутність коштів державного бюджету для виплати коштів пенсіонеру не свідчить про винну в заявлених спірних правовідносинах бездіяльність позивача, як боржника, позаяк конкретні строки для такої виплати виконавчим документом не визначені. Для таких правовідносин застосування штрафу не виконує спонукаючої, стимулюючої функції для боржника.

Вчиняючи спірні дії та приймаючи спірне рішення відповідач не обґрунтовано не врахував докази вжиття позивачем всіх заходів у межах своїх повноважень для повного виконання рішення суду. Листом від 29.01.2020 №2300-0802-8/623 позивач його повідомив, що сума перерахованої пенсії буде виплачуватися згідно зі вказаною вище Постановою №649.

Суд також врахував, що відповідач у оспорюваній постанові не зазначив, які дії ним вчинялись для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, та чи здійснював перевірку виконання позивачем такого рішення, чи оцінював причини, з яких частина виконавчого документа не виконана. Спірне рішення не містить детального опису порушення боржника та складу порушення, яке згаданим вище Законом передбачене як підстава для притягнення до визначеного виду відповідальності. Отже, воно не є обгрунтованим.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що в заявлених спірних правовідносинах діяв з дотриманням меж, порядку та строків, визначених законом.

Зважаючи, що виконавчий лист не виконаний виключно в частині безпосереднього отримання стягувачем коштів, які фінансуються напряму з державного бюджету, відсутність належного обгрунтування в спірному рішенні факту допущеного порушення та не врахування поважності причин, наявних у боржника, у т.ч. не врахування відсутності у виконавчому документі строку, протягом якого мають бути виплачені стягувачу кошти, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача та наявність підстав для задоволення позову щодо визнання протиправними дій і спірного рішення та його скасування.

Для розподілу судових витрат суд врахував.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки докази понесених вказаного виду судових витрат відсутні, вони розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; РНОКПП 21366538) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо винесення постанови від 30.04.2020 у виконавчому провадженні №61002856 про накладення штрафу в сумі 5100,00грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 30.04.2020 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м.Київ, провул. Музейний, 2-Д; код ЄДРПОУ 43315602) у виконавчому провадженні №61002856 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; РНОКПП 21366538) штрафу в сумі 5100,00грн.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 19.08.2020.