Рішення № 91044450, 18.08.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1048/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

23.04.2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, Генічеська РДА), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Генічеської РДА щодо складення листа від 14.02.2020 року № С-20/1 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована в с. Генічеська гірка, Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 01.12.2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність Генічеської РДА щодо неприйняття розпорядження за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована в с. Генічеська гірка, Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 01.12.2019 року;

- зобов`язати Генічеську РДА повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована в с. Генічеська гірка, Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 01.12.2019 року;

- зобов`язати Генічеську РДА подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як учасник бойових дій АТО має пільги, в тому числі, у виді першочергового відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. З метою реалізації наведеного права, 01.12.2019 року позивачем було подано до Генічеської РДА заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки. Заяву відповідачем отримано, проте жодне із рішень у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, прийнято не було. Натомість, в подальшому на адресу позивача надійшов лист першого заступника голови Генічеської РДА від 14.02.2020 року №С-20/1, зі змісту якого слідує, що позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви з підстави перебування запитуваної земельної ділянки у приватній власності. Позивач вважає наведену бездіяльність протиправною, рішення, що прийняте у формі листа, не відповідає приписам статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», згідно яких голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать на користь висновку про те, що його заява не була розглянута у порядку, встановленому чинним законодавством. Позивач вважає, що такою бездіяльністю відповідач грубо порушує його першочергове право, як учасника бойових дій АТО на відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, передбачене ч. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, у зв`язку із чим, звернувся до суду.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17.07.2020 року запропоновано відповідачу надати до суду відзив у п`ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Призначено підготовче засідання на 06.08.2020 року.

Згідно змісту поданого 11.08.2020 року до суду відзиву, відповідач заперечує проти позову, просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що діяв у чіткій відповідності до норм чинного законодавства України.

У матеріалах справи наявні клопотання сторін, згідно яких останні просять здійснювати розгляд справи без участі їх представників.

Відтак суд з урахуванням ч. 7 ст. 181, ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд закриває підготовче провадження та приймає рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши позовну заяву та відзив на неї, суд встановив наступні фактичні обставини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Генічеської РДА із заявою від 01.12.2019 року, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована в с. Генічеська гірка, Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 .

Листом від 14.02.2020 року за вих. С-20/1 Генічеська РДА відмовила ОСОБА_1 у задоволенні його заяви. Відмова мотивована перебуванням запитуваної земельної ділянки у приватній власності (кадастровий номер 6522186500:04:001:1896).

Вважаючи наведені дії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до Конституції України організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV).

Згідно приписів ст. 1 Закону № 586-XIV, місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п. 2 ст. 21 Закону № 586-XIV).

Статтею 6 Закону № 586-XIV передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Згідно частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту б) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту листа відповідача, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вказано перебування бажаної земельної ділянки у приватній власності.

За таких обставин, обґрунтування спірної відмови по клопотанню позивача не містить визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що є порушенням вказаної норми цього Кодексу.

При цьому, суд наголошує на тому, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.

Також, у постанові від 30.05.2018 року у справі №826/5737/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

З вищенаведеного слідує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на Генічеську РДА обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Відповідач може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав визначених законом, а відтак посилання відповідача на те, що земельна ділянка вже перебуває у приватній власності іншої особи, являються передчасними.

Означені норми та встановлені судом обставини свідчать на користь висновку про те, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є протиправною з підстав викладених вище.

Наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко визначені як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що надісланий позивачу лист є рішенням по його заяві, адже відповідно до ст. 6 Закону № 586-XIV, голови місцевих державних адміністрацій в межах своїх повноважень приймають рішення у формі розпоряджень, а не листів, протоколів чи іншого.

Таким чином, Генічеська РДА при розгляді заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, діяла не на підставі та не у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Відсутність рішення Генічеської РДА, оформленого розпорядженням, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Слід звернути увагу і на те, що суд не може перебирати на себе повноваження Генічеської РДА з питань регулювання земельних відносин, вирішуючи замість відповідача, які рішення він повинен приймати, але не позбавлений можливості зобов`язати останнього розглянути спірне питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти за результатами такого розгляду рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з прийняттям вмотивованого рішення у порядку визначеному законодавством про надання дозволу, чи про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Посилання Генічеської РДА на те, що позивачу вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою згідно наданого до суду розпорядження від 15.05.2020 року №199, судом не приймаються до уваги, так як в означеному розпорядженні йдеться про ділянку площею 0,1000 га, в той час як у заяві позивача від 01.12.2019 року об`єктом запиту є земельна ділянка загальною площею 0,1011 га. При цьому, до розпорядження не додано жодного графічного документу, за допомогою якого можливо було б ідентифікувати земельну ділянку щодо якої надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо складення листа за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то вона задоволенню не підлягає, оскільки, є тотожною вимозі про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття розпорядження за результатом розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд, з урахуванням вищевказаних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин у справі, приходить до висновку, що суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону при розгляді заяви, адже не вирішив її згідно вимог ЗК України та Закону №586-XIV. З урахуванням встановленого у цій справі, слід зобов`язати Генічеську РДА повторно розглянути подану позивачем заяву від 01.12.2019 року та прийняти рішення відповідно до вимог ЗК України та Закону №586-XIV.

Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В позовній заяві позивач клопотав про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача подати у строк встановлений судом з дня набрання ним законної сили звіту про його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначені статті, оскільки встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає, адже позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 04060045, 75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Центральна, 5) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області щодо неприйняття розпорядження за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована в с. Генічеська гірка, Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 01.12.2019 року.

Зобов`язати Генічеську районну державну адміністрацію Херсонської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1011 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована в с. Генічеська гірка, Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 01.12.2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 109020100