Рішення № 91043939, 11.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2182/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Квака В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Державного кадастрового реєстратора відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Лиса Тараса Єгоровича (далі відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області (далі третя особа 1), ОСОБА_2 (далі третя особа 2), ОСОБА_3 (далі третя особа 3) про визнання протиправною відмови, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

-визнати протиправною відмову Державного кадастрового реєстратора відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

-зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру на підставі заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої 12.02.2020 за номером 373174.

В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність прийнятого відповідачем-1 рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку із тим, що документи подані не в повному обсязі. На думку позивача, не надання згоди суміжним землекористувачем не може бути перепоною у затвердженні технічної документації, за умови її (технічної документації) відповідності вимогам земельного законодавства України. Стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Також зазначив, що абз.2 ч.14 ст.186 Земельного кодексу України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

З підстав викладеного вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Державний кадастровий реєстратор відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Лис Т.Є. та Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, подали відзиви на позовну заяву (а.с.22-33, 82-92). Відповідно до відзивів відповідачі не погодилися із доводами, наведеними у позовній заяві. В обґрунтування своїх заперечень відповідачі зазначили, що надаючи відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, Державний кадастровий реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 №1051. Зокрема вказали, що для внесення відомостей до Державного земельного кадастру подано документи не в повному обсязі, зважаючи на те, що подана відповідачу 1 технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розробником якої є ПП «Нива», не виготовлена в повному обсязі.

Крім того зазначають, що серед власників (землекористувачів) спірної земельної ділянки фігурує й орган місцевого самоврядування, позиція щодо погодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 відсутня.

Відповідачі також покликаються на дискреційні повноваження Державного кадастрового реєстратора що стосується позовної вимоги позивача про зобов`язання внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру.

Таким чином, просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.104-105), відповідно до якої представник позивача не погоджується з наведеними у відзивах запереченнями відповідачів. Зазначає, що у кадастрового реєстратора були відсутні законні підстави для відмови у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки ч.10 ст.55 Закону України «Про землеустрій» передбачено вичерпний перелік документів який включається до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Зазначений перелік документів не передбачає акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, або будь-який інший документ про погодження межі з суміжними землекористувачами.

Третіми особами станом на день розгляду справи жодних пояснень по суті позовних вимог подано не було.

Ухвалою від 18.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 16.04.2020 замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою від 12.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 11.06.2020.

11.06.2020 ухвалою без виходу до нарадчої кімнати залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Берездівецьку сільську раду Миколаївського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

11.06.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.08.2020.

11.08.2020 ухвалою без виходу до нарадчої кімнати відмовлено представнику відповідача 2 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили такі задовольнити.

Представники відповідача та третіх особи у судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Представником відповідача 2 подано клопотання за вх.29062 про розгляд справи без його участі.

Третіми особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано заяву за вх.№39065 про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 29.10.2009 року ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки купила у ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,2497 гектара, що розташована в АДРЕСА_1 .

29.01.2019 Берездівецькою сільською радою Миколаївського району Львівської області прийнято рішення №408, яким надано позивачу дозвіл на зміну конфігурації земельної ділянки без зміни площі гр. ОСОБА_1 , у зв`язку із проведенням обмірів земельної ділянки площею 0,2497 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

За замовленням позивача, ПП «Нива» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем подано заяву Державному кадастровому реєстратору відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою для подачі стала необхідність реєстрації в Держгеокадастрі зміни конфігурації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,2497 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 46230880400:01:003:0004.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення від 26.02.2020 року №ПВ-4600017962020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку із ти що: документи подані не в повному обсязі. Рекомендовано: відсутнє погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами, чим порушено п.б ст.198 Земельного кодексу України, акт прийому-передачі межових знаків на зберігання не відповідає додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомземом України від 18.05.2010 №376, а саме, відсутні підписи суміжних землекористувачів.

Вважаючи вказане рішення державного кадастрового реєстратора протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Статтею 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку, має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру та самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (частини 1, 2, 5, 6).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

За приписами ч.ч.2-6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 2).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи (ч. 3).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (ч. 4).

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 1 дотримано строк розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, згідно п.3 - 5 цього Порядку, Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Приписами п. 10 та 12 Порядку № 1051 встановлено, що відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Перелік відомостей, що включається до Державного земельного кадастру визначено у п. 24 Порядку № 1051.

Пунктом 107 цього ж Порядку передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Згідно із п. 110 Порядку № 1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.

Пунктом 111 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

1) здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

-за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

-відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

-робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

-надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

2) приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

-невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

-розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

-розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

-подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Приписами п. 67 Порядку № 1051 визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

З аналізу наведених норм, суд доходить висновку, що Законом № 3613-VI1 та Порядком № 1051 чітко визначено підстави та порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Судом встановлено та із прийнятого відповідачем 1 рішення слідує, що підставою для його прийняття було подання позивачем документів не повному обсязі та надано наступні рекомендації: відсутнє погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами, чим порушено п. б ст. 198 ЗК України, акт прийому- передачі межових знаків на зберігання не відповідає додатку 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 376, а саме відсутні підписи суміжних землекористувачів.

З цього приводу суд зазначає, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, як передбачено положеннями статті 55 Закону України «Про землеустрій».

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а)завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б)пояснювальну записку:

в)рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г)згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ)довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д)копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е)копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є)копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж)матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з)план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

й)кадастровий план земельної ділянки;

і)перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї)у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й)акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до пункту 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 1 статті 198 Земельного кодексу України встановлено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно ч. 1, пункту «б» ч. 2 статті 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, які включають в себе, в тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що саме на етапі визначення меж земельної ділянки передбачено її погодження з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до п.2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 № 376 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками передбачено, що комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, серед іншого, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

У свою чергу, додатком № 2 до Інструкції встановлено форму акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, яка передбачає присутність власників/користувачів суміжних земельних ділянок під час його складення та надання ними відповідного погодження.

Акт передбачає погодження меж із суміжниками у формі заявлення власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок відсутності претензій до існуючих меж, що має стверджуватися їх підписами в кінці акту.

Відповідно до пункту 3.12 Інструкції №376 повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Таким чином, власники суміжних земельних ділянок мають бути повідомлені про дату, час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельних ділянок за п`ять робочих днів листом або за допомогою інших засобів зв`язку.

Судом встановлено, що згідно акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки земельна ділянка гр. ОСОБА_1 межує із землями: А до Б: землі загального користування, Б до В: землі гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , В до А: землі сільської ради (а.с.73).

Проте, у вказаному акті відсутні підписи вищенаведених суміжних власників та землекористувачів, що свідчить про те, що межі земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , не погоджено із суміжними землевласниками та землекористувачами.

В акті прийому-передачі межових знаків на зберігання вказано аналогічних власників та суміжних землекористувачів щодо земельної ділянки гр. ОСОБА_1 : А до Б: землі загального користування, Б до В: землі гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , В до А: землі сільської ради.

А також зазначено, що користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.

Суд звертає увагу, що в цьому ж акті прийому-передачі межових знаків на зберігання, підписи вказаних вище осіб відсутні, як і відсутні відомості щодо належного їх повідомлення про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, серед власників (землекористувачів) спірної земельної ділянки фігурує орган місцевого самоврядування, позиція щодо погодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 також відсутня.

З огляду на вищенаведене суд прийшов до висновку, що, в складі технічної документації позивача, відсутні документи, які б свідчили що виконавцем здійснювалось повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки (рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення), у зв`язку з чим неможливо встановити, що погодження меж земельних ділянок відбулось у відповідності до вимог земельного законодавства України.

Щодо посилань позивача на обґрунтування своїх доводів на позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 360/67/15-ц, яка зводиться до того, що: «стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною».

Суд вважає, що вказана позиція Верховного Суду стосується правовідносин щодо приватизації земельної ділянки, в даному випадку, позивач вже є власником земельної ділянки згідно державного акта. Даний спір стосується правовідносин щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру земельної ділянки, із зміненою конфігурацією.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що погодження меж земельних ділянок відбулось з порушенням вимог вищевказаної Інструкції, зокрема: за відсутності користувачів суміжних земельних ділянки, оскільки за відсутності таких даних, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем не порушено конфігурацію земельної ділянки та її об`єктивний розмір.

На переконання суду, наведені відповідачем-1 підстави для прийняття спірної відмови узгоджується з приписами Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку № 1051, а сама відмова відповідає вимогам, встановленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень довели суду правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи надані сторонами на підтвердження своїх пояснень документи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.14, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Лиса Тараса Єгоровича, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною відмови, зобов`язання до вчинення дій повністю

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 19.08.2020 року.

Суддя Крутько О.В.