Рішення № 91043545, 13.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2020 року Справа № 280/1938/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнених вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та ст. 37 закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію, обчислену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та ст. 37 закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII з 06.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває у відповідача на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 06.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» однак, відповідач повідомленням № 0800-0203-8/6184 від 27.02.2020 відмовив в призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи свою відмову тим, що зарахування до стажу державної служби часу проходження служби в армії, часу роботи на посаді наукового співробітника, та, оскільки позивач станом на день набрання чинності Закону України " Про державну службу " від 10.12.2015 №889- XIII не працював на посаді державного службовця, стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України № 3723 "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України складає 16 років 07 місяців 25 днів, тобто менше 20 років, тому прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 24.03.2020 відкрито провадження по справі №280/1938/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

22.04.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №18788) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог та зазначає, що служба в армії, а також роботи на наукових посадах не належить до посад державної служби, передбачених ст. 25 Закону № 3723, а тому період проходження позивачем служби в армії протягом 29.10.1973 по 08.11.1975 та період роботи на молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника в Запорізькому індустріальному інституті з 12.03.1985 по 01.02.1987 до стажу державної служби не включається. Крім того, представник відповідача вказав, що з 02.03.2015 на виконання наказу Державного центру зайнятості від 19.02.2015 №20 «Про зміни в організації праці, істотних умов паці в державній службі зайнятості» посади працівників служби зайнятості не відносяться до категорій посад державних службовців. А тому, період роботи позивача з 02.03.2015 на посаді директора Запорізького міського центру зайнятості не включається до стажу держаної служби. Враховуючи дане положення, на день набрання чинності Закону № 877, а саме, на 01.05.2016, позивач не займав посади держаного службовця. Отже, враховуючи вищевикладене, та той факт, що позивач станом на 01.05.2016 не займав посади державного службовця, стаж роботи позивача на посадах, визначених ст. 25 Закону № 3723 складає 16 років 07 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії у відповідності до Закону № 889, який повинен був становити 20 років. З наведених підстав, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на облікув Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та одержує пенсію, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).

06 лютого 2020 року позивач звернувся до Дніпровського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із письмовою заявою про перехід з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон України № 889-УІІІ).

Разом із заявою про переведення позивача на пенсію у відповідності до Закону № 889, ним відповідачу була надана довідка від 05.02.2020 № 492/01-22, видана Запорізьким обласним центром зайнятості про тривалість стажу державної служби, яка дає право на призначення пенсії за нормами Закону «Про державну службу». З метою достовірності виданої довідки нормам чинного законодавства, вказану довідку відповідачем було направлено на перевірку до відділу контрольно-перевірочної роботи № 1.

Згідно з актом відділу контрольно-перевірочної роботи № 76/1 від 13.02.2020 про результати перевірки достовірності даних довідки від 05.02.2020 № 492/01-22 про стаж державної служби, виданої Запорізьким обласним центром зайнятості та на підставі трудової книжки, особової справи позивача, наказів по підприємству про призначення, переведення, звільнення, встановлення надбавок було встановлені наступні періоди роботи позивача на таких посадах:

- з 29.10.1973 по 08.11.1975 - служба в армії;

- з 12.03.1985 по 01.02.1987 - молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник в Запорізькому індустріальному інституті;

- з 02.02.1987 по 22.03.1993 - відповідальний секретар комісії, інструктор в Запорізькому міськвиконкомі;

- з 22.03.1993 по 02.10.1994 - головний спеціаліст, виконуючий обов`язки заступника начальника управління в Запорізькій обласній державній адміністрації;

- з 11.04.1995 по 02.10.1995 - начальник відділу в Регіональному відділенні фонду державного майна України по Запорізькій області;

- з 01.09.2006 по 31.05.2011 - директор Заводського районного центу зайнятості;

- з 01.06.2011 по 02.03.2015 - заступник директора, директор Запорізького міського центру зайнятості.

На підставі акту перевірки від 13.02.2020 №76/1 та у відповідності до ст. 25 Закону № 3723 до стажу державної служби було зараховані періоди роботи позивача на наступних посадах:

- з 02.02.1987 по 22.03.1993 - відповідальний секретар комісії, інструктор в Запорізькому міськвиконкомі у кількості 06 років 01 місяців 21 день;

- з 22.03.1993 по 02.10.1994 - головний спеціаліст, виконуючий обов`язки заступника начальника управління в Запорізькій обласній державній адміністрації у кількості 01 рік 06 місяців 11 днів;

- з 11.04.1995 по 02.10.1995 - начальник відділу в Регіональному відділенні фонду державного майна України по Запорізькій області у кількості 00 років 05 місяців 22 дні;

- з 01.09.2006 по 02.03.2015 - директор Заводського районного центу зайнятості, заступник директора, директор Запорізького міського центру зайнятості у кількості 08 років 06 місяців 01 день.

У Повідомленні відповідача від 27.02.2020 №0800-0203-8/6184 зазначено, що згідно з актом перевірки від 13.02.2020 №76/1 відділу контрольно-перевірочної роботи №1 про результати перевірки достовірності даних довідки від 05.02.2020 № 492/01-22 про стаж державної служби, виданої Запорізьким обласним центром зайнятості, встановлено відсутність підстав віднесення до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами КМУ періодів проходження військової служби з 29.10.1973 по 08.11.1975 та роботи на наукових посадах з 12.03.1985 по 01.02.1987, що дають право на призначення пенсії за нормами п. 12 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889 - VIII та установі рекомендовано відкликати вищезазначену довідку як недійсну. Оскільки на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-XIII (01.05.2016) позивач не працював на посаді державного службовця, стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України № 3723 "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України складає 16 років 07 місяців 25 днів, тобто менше 20 років прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти, чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу", згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723- XII "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З цієї норми випливає, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо зарахування до стажу державної служби проходження військової служби у період з 29.10.1973 по 08.11.1975.

Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2016 року № 229 (далі по тексту - Порядок №229).

Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03 травня 1994 року №283, чинного до 01 травня 2016 року (в спірний період, який відповідачем не зараховано до стажу державної служби), відповідно до пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів митного контролю, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 229 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).

Стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Пунктом 3 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Пунктом 4 Порядку визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 18.07.1986 у період з 29.10.1973 по 08.11.1975 позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 6 Закону № 2232 визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Враховуючи наведені положення нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про те, що проходження позивачем строкової військової служби у період з 29.10.1973 по 08.11.1975 в Збройних Силах СРСР підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17.

Щодо включення періодів роботи з 12.03.1985 по 01.02.1987 на посадах молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника до стажу державної служби, суд зазначає наступне.

Переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 р. № 923 (в редакції постанови КМ України від 02.08.2000 № 1191) до таких віднесено посади керівника (завідувача, начальника тощо), заступника керівника (завідувача, начальника тощо), головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника, наукового співробітника, молодшого наукового співробітника підрозділу (відділення, відділу, лабораторії, сектору, групи тощо), які виконують наукову, науково-технічну або науково-організаційну роботу Вищих навчальних закладів та закладів післядипломної світи (їхніх філій) IIІ-ІV рівнів акредитації (інститут, консерваторія, академія, університет, тощо); наукові підрозділи в їхньому складі.

Згідно Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 257 (із подальшими змінами і доповненнями), чинного на момент перебування та на час припинення позивачемдержавної служби, до таких віднесено посади керівника (президента, генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника); заступника керівника (віце-президента, заступників генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника), радник при дирекції наукової установи, організації (їх філіалів) з наукової, науково-технічної роботи; головний учений секретар, учений секретар та їх заступники; головного конструктора (інженер, технолог тощо) та їх заступники з основного напряму діяльності наукової установи, організації; провідного конструктора (інженера, технолога тощо) з основного напряму діяльності наукової установи, організації; керівника (завідуючого, начальника), заступників керівника (завідуючого, начальника), головного конструктора (інженер, технолог тощо), провідного конструктора (інженера, технолога тощо) наукового підрозділу (відділення, відділу, комплексу, центру, лабораторії, сектору, бюро, групи); головного інженера (конструктора, технолога, архітектора) проекту; головного наукового співробітника; провідного наукового співробітника; старшого наукового співробітника; наукового співробітника; наукового співробітника-консультанта; молодшого наукового співробітника Наукових установ та організації (їх філіалів, відділень тощо). При цьому, варто зауважити, перелік посад сформульовано невичерпно.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи та записами трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач, з з 12.03.1985 по 01.02.1987 працював на посаді молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник в Запорізькому індустріальному інституті (запис №17, №18, №19).

Також, в матеріалах адміністративної справи наявна довідка від 01.09.2006 №5/1643, яка видана проректором НПР Запорізької Державної інженерної академії про підтвердження частки наукової діяльності та стужу роботи позивача.

Таким чином, даний період підлягає зарахування до стажу державної служби.

Щодо зарахування стажу роботи з 02.03.2015 по дату подання заяви про перехід з пенсії за веком на пенсію по державній служба, тобто по 06.02.2020, роботу на посаді директора центру зайнятості до стажу державної служби, суд зазначає.

Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закон України "Про державну службу" № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому існують умови, при дотриманні яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу".

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 25 Закону № 3723 -ХІІ «Про державну службу» визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Відповідно до цієї статті до шостої категорії посад державних службовців віднесено посади спеціалістів управлінь обласних державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу", для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тому, можна зробити висновок, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 по справі № 591/6970/16-а.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, який набрав чинності з 1 травня 2016 року, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. (…) До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, позивачу з 12.07.2015 призначена пенсія відповідно до Закону №1058 - за віком.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VIII до стажу державної служби зараховуються: час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 за №2493-III дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Як зазначено у п.2 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого 03.05.1994 постановою Кабінету Міністрів України №283 (який 01.05.2016 втратив чинність), до стажу державної служби зараховується робота (служба): (…) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; (…).

До «Переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби», який є додатком до «Порядку обчислення стажу державної служби», віднесено Виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Згідно з п.3 «Порядку обчислення стажу державної служби» до стажу державної служби включається також: (…) час роботи: в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. №1049; (…).

Відповідно до п.3 «Положення про про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів», затвердженого 20.12.1993 постановою Кабінету Міністрів України №1049, до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за

вислугу років, зараховується: (…) стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.

У ст.118 КЗпП України зазначено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 № 912 (втрата чинності 06.08.2016) обчислення стажу державної служби належало до компетенції кадрової служби державного органу, з яким державний службовець перебував у трудових відносинах. Кадрова служба у кожному конкретному випадку на підставі чинного законодавства, вивчення записів трудової книжки, відповідних довідок чи архівних документів має самостійно прийняти рішення щодо зарахування окремих періодів роботи до стажу державної служби.

Кадрова служба за останнім місцем роботи позивача -Запорізький міський центр зайнятості впродовж перебування у трудових відносинах зарахувала оспорюваний період стажу державної служби відповідно і виплачувала за вказані роки надбавку за вислугу років на державній службі (понад 20 років).

Згідно із записами трудової книжки позивача та даними довідки від 05.02.2020 № 492/01-22 стаж державної служби складає 20 років 06 місяців 24 дні, з них зокрема, 01.06.2011 по 09.12.2014 - перебування на посаді заступника директора Запорізького міського центру зайнятості; з 10.12.2014 та по теперішній перебування на посаді директора Запорізького міського центру зайнятості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення про відмову в переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", у зв`язку з не зарахуванням позивачу до стажу державної служби періодів проходження військової служби з 29.10.1973 по 08.11.1975; з 12.03.1985 по 01.02.1987; та з 02.03.2015 по дату подання заявидо пенсійного органу - 06.02.2020. При цьому, судом встановлено, що твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування указаних періодів до стажу державної служби не відповідають фактичним обставинам справи.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, з урахуванням дискреційних повноважень ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо переведення з одного виду пенсії на інший, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 18.03.2020 № 24766879.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) періоди: проходження строкової військової служби з 29.10.1973 по 08.11.1975; роботи на посадах: молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник кафедри Запорізького індустріального інституту (наразі Запорізька державна інженерна академія) з 12.03.1985 по 01.02.1987; період роботи на посаді директора Запорізького міського центру зайнятості з 02.03.2015 по дату подання заяви про перехід з пенсії за віком на пенсію, призначену відповідну до закону України «Про державну службу» - 06.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) від 06.02.2020 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 13.05.2020.

Суддя Р.В. Сацький