Рішення № 91043210, 19.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 р. Справа№200/5605/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому вважаючи свої права порушеними, просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на його користь:

- доплату надбавки за роботу у нічний час протягом 2016 - 2020 років у розмірі 1547,04 грн.;

- невиплачену надбавку за роботу в умовах режимних обмежень протягом 2016-2020 років на загальну суму 14386 грн.;

- індексацію грошового забезпечення за період з липня 2016 року по листопад 2017 року включно;

- компенсацію невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016 рік у кількості 10 діб у сумі 7147,10 грн.;

- компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за частину 2017 року, за 2018, 2019 рік та частину 2020 року, тобто за 36 днів у сумі 25729,56 грн.;

- безпідставно утримані кошти із його грошового забезпечення у липні, серпні та вересні 2017 року на загальну суму 3450 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем як роботодавцем порушувалися вимоги законодавства щодо виплати належних йому як особі, яка проходила службу в поліції, під час служби та на час звільнення з неї грошових виплат, а саме:

1) відповідач не в повній мірі виплатив йому надбавку за роботу у нічний час, про що він дізнався з листа Дружківського відділення поліції від 05.05.2020 року №П-1зі/302/01-20. З урахуванням п. 11 розд. II Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, вважав, що йому повинна була виплачена доплата за службу в нічний час за період з 2016 року по 2020 за такою формулою: 2400 грн. (посадовий оклад) / 160 (тривалість робочого часу за місяць при 40 годинному робочому тижні) х 35% (доплата за службу в нічний час) = 5,25 грн. (доплата за годину служби в нічний час) х 8 год. (кількість нічних годин із 22.00. по 06.00). Відповідно до копії зазначеного листа по підрахункам позивача надбавка за роботу у нічний час не сплачена в загальній сумі 1547,04 грн., а саме:

за 2016 рік: за 16 годин нічних чергувань - не сплачено, тому підлягає стягненню із відповідача сума 16 х 5,25= 84 грн.;

за 2017 рік: за 37 добових чергувань, тобто 296 нічних годин, замість 1554 грн. сплачено 1195,41 грн., тобто не доплачена сума становить 1554 грн. - 1195,41 грн. = 358,59 грн. (довідка УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.05.2020 року №368);

за 2018 рік: за 32 добових чергування, тобто 256 нічних годин, замість 1344 грн. сплачено 754,45 грн., тобто не доплачена сума становить 1344 грн. - 754,45 грн. = 589,55 грн. (довідка УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.05.2020 року №367);

за 2019 рік: за 34 добових чергувань, тобто 272 нічних годин, замість 1428 грн. сплачено 1165 грн., тобто не доплачена сума становить 1428 грн. - 1165,10 грн. = 262,90 грн. (довідка УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.05.2020 року №366);

за 2020 рік: за 6 добових чергувань, тобто 48 нічних годин, замість 252 грн. не сплачено нічого (довідка УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.05.2020 року №366);

2) щодо надбавки за службу в умовах режимних обмежень, то протягом спірного періоду 2016-2020 років він обіймав посаду слідчого слідчого відділення Дружківського відділення поліції, яка відповідно до КПК України під час виконання службових обов`язків передбачає доступ працівника до інформації, що містить охоронювану законом таємницю (зокрема організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій, тощо). Відсутність такого допуску у слідчого унеможливлює виконання слідчим службових обов`язків у повній мірі. Розпорядженням Управлінням СБУ в Донецькій області від 25.11.2016 року йому був наданий допуск за формою 2 до державної таємниці; розпорядженням ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 21.02.2020 року форма доступу до державної таємниці знижені із другої до третьої. Ці обставини підтверджуються відповіддю відповідача від 06.05.2020 року 128зі/26/03-2020 та доданою до неї відповіддю Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 04.05.2020 року №П-1зі/302/01-2020. У зв`язку з цим він мав право на надбавку за службу в умовах режимних обмежень. Однак протягом 2016-2020 років служби йому взагалі не сплачена така надбавка, загальна сума якої, по його підрахункам, становить 14386 грн., а саме: з грудня 2016 року по 21.02.2020 року - у розмірі 15% (або 360 грн.) від посадового окладу за 38 місяців та 21 день, тобто (360 х 38) + ((360/28) х 21)) = 13950 грн.; з 21.02.2020 року по 17.04.2020 року (оскільки форма доступу була знижена) - у розмірі 10% від посадового окладу за місяць, тобто ((240/28) х 7) + 240 + (240/30) х 17) = 436 грн. Невиплата такої надбавки підтверджується довідками УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.05.2020 року №№ 366, 367, 368, 369;

3) під час проходження служби та на час звільнення з неї йому не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період служби з липня 2016 року по листопад 2017 року;

4) при звільненні зі служби в поліції йому виплачена компенсація за невикористану в році звільнення відпустку, однак не виплачена компенсація за невикористані 10 діб відпустки за 2016 рік, чим порушені норми Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки»;

5) йому не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за частину 2017 року, за 2018, 2019 рік та частину 2020 року, чим порушені норми Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки»;

6) з його грошового забезпечення у 2017 році безпідставно утримані кошти на загальну суму 3450 грн., а саме у липні 2017 року - 858 грн., у серпні 2017 року - 2000 грн., у вересні 2017 року - 592 грн. Про ці обставини дізнався з п. 8 довідки УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.05.2020 року №368. Підставою зазначено акт ревізії. Між тим, з такими актами ревізії (наказами, тощо) його не ознайомлювали. На його звернення щодо підстав утримання коштів відповідачем на адресу його електронної пошти направлено відповідь від 05.06.2020 року №175зі/26/01-2020, в якій зазначалося, що таке утримання відбулося згідно з його рапортом від 05.07.2017 року про те що він не проти списання зайво нарахованих коштів. Проте, вказаний рапорт хоч і підписаний ним, однак не стосується спірних відносин, оскільки не містить посилань на суму, яку він погоджується списати та з яких підстав. Крім того, відповідно до довідки від 05.05.2020 року №368 підставою для утримання вказаних коштів зазначена не його згода, а акт ревізії. Крім того, відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що з 01.07.2016 року по 17.04.2020 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді слідчого слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.04.2020 року № 152о/с він звільнений зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо стягнення надбавки за роботу у нічний час протягом 2016-2020 років у розмірі 1547,04 грн., то згідно з п. 11 розд. ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. При цьому в довідці обліку несення поліцейськими служби в нічний час не передбачене відображення місця несення служби, а саме СОГ та охорони громадського (публічного) порядку.

Відповідно до довідок про доплату за роботу в нічний час за період 2016 - 2019 роки позивачу нарахована та виплачена вказана доплата в повному обсязі.

За 2020 рік доплату за роботу в нічний час позивачу, виплачено в червні 2020 року у розмірі 275,54 грн., що відображено в розрахунковому листі.

Таким чином, вважав, що вимога про стягнення надбавки за роботу у нічний час протягом 2016-2020 років не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень протягом 2016-2020 років у розмірі 14386,00 грн., то допуск до роботи із секретними документами позивач отримав у грудні 2016 року після затвердження номенклатури посад працівників Дружківського ВП Краматорського ВП, перебування на яких передбачає наявність допуску до державної таємниці.

За період з 2016-2020 років позивачем 22 березня 2019 року підготовлено 4 клопотання, 27 березня 2019 року - 2 доручення, 04 квітня 2019 року - 1 доручення, 07 квітня 2020 року - 1 клопотання.

Таким чином, з 2016 по 2020 роки обсяг опрацьовування документів позивачем був незначний, та не мав постійного характеру, тому вважав, що вимога позивача про стягнення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень є безпідставною.

Щодо стягнення індексації грошового забезпечення за період з липня 2016 року по листопад 2017 року, то індексація грошового забезпечення поліцейським здійснюється з листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17липня 2003 року №1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських». Тому вважав, що за період проходження служби до листопада 2017 року індексація грошового забезпечення не повинна нараховуватися та виплачуватися.

Щодо стягнення компенсації невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016 рік у кількості 10 діб у сумі 7147,10 грн., то компенсацію позивач отримав лише за невикористану у 2020 році звільнення відпустку, що відповідало вимогам законодавства. Позиція аналогічного змісту наведена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 820/5122/17 та від 31 березня 2020 року в справі №808/2122/18.

Щодо стягнення компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2020 роки у сумі 25729,56 грн., то вважав, що право на таку відпустку працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем.

Працівник поліції, який має статус учасника бойових дій, не позбавлений можливості звернутися з рапортом про надання відпустки як учасник бойових дій.

Позивач під час проходження служби в поліції з рапортом про надання йому відпустки як учаснику бойових дій не звертався, тобто право на таку відпустку не реалізував.

Грошове забезпечення поліцейських та будь-які надбавки і доплати для поліцейських регулюються лише спеціальними нормативно-правовими актами для поліцейських, які не передбачають нарахування та виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Відповідно до норм Закону України «Про відпустки» додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до щорічних відпусток, тому така відпустка не переноситься на наступні періоди, не подовжується у випадку хвороби, не ділиться на частини та не замінюється грошовою компенсацією. Крім того, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім осіб, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи) законодавством не передбачена.

Позивач проходив службу в поліції, і така служба не є військовою службою, а тому Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який передбачає виплату компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, на нього не поширюється.

Тому вважав, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Щодо стягнення безпідставно утриманих коштів із грошового забезпечення у липні, серпні, та вересні 2017 року у сумі 3450,66 грн., то відповідно до п.1 ст.127 Кодексу законів про працю України для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

Щодо утримання премії у липні, серпні та вересні 2017 року в сумі 3450,66 грн. за період навчання, то відповідно до п. 8 розд. 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, на період проведення вступного конкуру (вступних випробувань, співбесіди) до вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, а також за час навчання у вищих навчальних закладах на період проведення сесії (за умови підтвердження довідкою-викликом) надається додаткова відпустка (крім чергової) зі збереженням грошового забезпечення за посадою, крім премії.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05 серпня 2016 року №248о/с позивачу було надано додаткову оплачувану відпустку на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання сесії відповідно до ч.2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію», ст.15 Закону України «Про відпустки» з 12 по 16 серпня 2016 року.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19 жовтня 2016 року № 346 о/с позивачу було надано додаткову оплачувану відпустку на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання сесії відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію», ст.15 Закону України «Про відпустки» з 17 по 30 жовтня 2016 року.

Після отримання рапорту позивача щодо не заперечення проти списання зайво нарахованих коштів, УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області було проведено відрахування зайво нарахованих коштів.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач також подав пояснення, в яких зазначав, що облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у Порядку, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, яким визначено що, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

22 та 31 грудня 2016 року позивач виконував службові обов`язки в нічний час 22.12.2016 року (СОГ з 09:00 до 09:00 23.12.2016 року), та 31.12.2016 року (СОГ з 09:00 до 09:00 01.01.2017 року). Однак, довідка обліку несення ОСОБА_1 служби в нічний час за грудень 2016 року (22 та 31 грудня) до УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області не надходила, тому доплата за роботу в нічний час за вказаний період (16 годин) позивачу не нараховувалася.

Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви. Також зазначав, зокрема, що щодо стягнення надбавки за роботу у нічний час, то наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 лютого 2018 року №111 затверджена Інструкція з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України», відповідно до розд. «Х» ч. 1 якої поліцейському, отримавши від диспетчера (оперативного чергового) завдання про здійснення реагування на правопорушення або подію, необхідно негайно виїхати на місце події. Час збору до виїзду для основних і додаткових СОГ при чергуванні за місцем розташування підрозділу - до 5 хвилин. Виходячи з викладеного забезпечити слідчому безперервний відпочинок до двох годин за час нічного чергування фізично неможливо; доказів надання такого відпочинку відповідачем не надано.

Стосовно аргументу про не зазначення у довідках (що надані доказами про несення служби у добових нарядах) місця несення служби, то позивач був працівником слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції Донецької області, довідки надані структурним підрозділом відповідача, тому усі ці години служби у складі слідчо-оперативної групи чи з приводу залучення на охорону громадського порядку були за час роботи (проходження служби) у відповідача. У самих довідках відповідно до відповіді П-1зі/302/01-20, зазначено що надана інформація згідно з книгою нарядів Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції Донецької області.

Щодо стягнення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, то до відзиву на позовну заяву відповідачем додано функціональні обов`язки позивача, відповідно до яких позивач зобов`язаний проводити негласні слідчі (розшукові) дії (далі НСРД). Саме необхідністю проведення НСРД при реформуванні органів внутрішніх справ та впровадженні Кримінального процесуального кодексу України 2012 року обумовлювалося надання слідчим доступ до державної таємниці. Таким чином у спірному питанні, що кореспондується із позицією Верховного Суду у постанові від 25 липня 2019 року у справі №296/6615/17 (адміністративне провадження №К/9901/55255/18) відсутність допуску до держаної таємниці унеможливлювала виконання позивачем службових обов`язків. Режимні обмеження діяли постійно у зв`язку з таким допуском, тому невиплату зазначеної надбавки відповідачем вважав протиправним.

Щодо стягнення індексації грошового забезпечення, то така індексація прямо передбачена законом, а позиція відповідача, висловлена у відзиві, суперечить постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17.

Щодо стягнення частини щорічної оплачуваної відпустки за 2016 рік, то, вважав, що ч. 10 ст. 93 Закону Законом України «Про Національну поліцію» передбачено виплату такої компенсації в році звільнення, а не її виплату за рік звільнення. Обмежень щодо періодів, за які може бути виплачена така компенсація зазначений закон не містить.

Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку, як учасника бойових дій, то позиція відповідача суперечить постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19.

Щодо стягнення безпідставно стягнутих коштів у розмірі 3450,66 грн., то в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вважав, що на спростування заявлених у позовній заяві обставин протиправного списання коштів, відповідачем не надано жодних доказів законності такої дії, а заперечення відповідача не спростовують доводи позовної заяви.

Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 безпідставно утриманих коштів з його грошового забезпечення у липні, серпні та вересні 2017 року на загальну суму 3450 грн.

Судом встановлено, що в період з 01.07.2016 року по 17.04.2020 року ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції, зокрема на посаді слідчого слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Вказана посада позивача потребувала оформлення доступу до державної таємниці, у зв`язку з чим позивач отримав такий доступ за формою № 2, потім за формою 3.

Так, допуск за формою № 2 (доступ до секретної інформації зі ступенями секретності «цілком таємно» і «таємно») надано розпорядженням Управління СБУ в Донецькій області від 25.11.2016 року №334д/ДСК, наказом Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15.12.2016 року №556.

Допуск знижено на форму № 3 (доступ до секретної інформації зі ступенем секретності «таємно») розпорядженням Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях від 21.02.2020 року №46д/ДСК, наказом Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 27.03.2020 року №7д о/с.

Допуск за формою № 3 припинено у зв`язку зі звільненням зі служби в поліції наказом Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.04.2020 року №10д о/с.

Ці обставини підтверджуються відповідними наказами, а також відповіддю відповідача від 06.05.2020 року 128зі/26/03-2020 та доданою до неї відповіддю Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 04.05.2020 року №П-1зі/302/01-2020, в якій зазначено, що з грудня по квітень 2020 року обсяг опрацювання документів ОСОБА_1 був незначний та не мав постійного характеру, тому підстави для прийняття наказу про встановлення розміру надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, здійсненні нарахувань та виплати такої надбавки відсутні.

Відповідно до довідки т.в.о. начальника Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (без дати та номеру) про кількість опрацьованих позивачем документів з грифом секретності «Т» за період з 2016-2020 років позивачем підготовлено: 22 березня 2019 року - 4 клопотання, 27 березня 2019 року - 2 доручення, 04 квітня 2019 року - 1 доручення, 07 квітня 2020 року - 1 клопотання.

Отже, надбавка до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (надбавка за роботу в умовах режимних обмежень) позивачу не встановлювалася та, відповідно, не нараховувалася та не виплачувалася.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.04.2020 року №152 о/с його з 17.04.2020 року звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

В наказі зазначена кількість невикористаної відпустки за 2016 рік - 10 діб та кількість невикористаної у році звільнення відпустки - 8 діб.

Компенсацію позивач отримав лише за невикористану у році звільнення відпустку.

Під час проходження такої служби рішенням комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 22.09.2017 року №6/І/V/237 йому надано статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.10.2017 року).

Під час проходження служби в Національній поліції України позивач мав право на додаткову відпустку учасника бойових дій, що передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таку відпустку позивач не використав; грошова компенсація за невикористані календарні дні такої відпустки позивачу на нараховувалася, та, відповідно, під час звільнення позивача зі служби не виплачена.

Під час проходження служби та на час звільнення з неї йому не нараховано та не виплачено доплату за службу в нічний час за 2016 рік (16 годин: 22.12.2016 року (СОГ з 09:00 до 09:00 23.12.2016 року), та 31.12.2016 року (СОГ з 09:00 до 09:00 01.01.2017 року)).

Під час проходження служби в Національній поліції України позивач за часи служби в нічний час 2017 - 2020 роки отримував доплату, з розміром якої не погоджувався.

Під час проходження служби та на час звільнення з неї йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період служби з липня 2016 року по листопад 2017 року, що підтверджується довідками від 05.05.2020 року №368 та №369, що видані УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Під час проходження служби на підставі рапорту позивача від 05.07.2017 року (рапорт без зазначення сум та видів грошового забезпечення) з його грошового забезпечення у 2017 році утримані кошти на загальну суму 3450 грн., а саме у липні 2017 року - 858 грн., у серпні 2017 року - 2000 грн., у вересні 2017 року - 592 грн.

Вказані кошти є премією, яка була нарахована та виплачена позивачу за періоди його навчання з 12 по 16 серпня 2016 року та з 17 по 30 жовтня 2016 року.

Так, згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05 серпня 2016 року №248о/с позивачу було надано додаткову оплачувану відпустку на участь у вступних випробуваннях, виконання лабораторних робіт, складання сесії відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію», ст.15 Закону України «Про відпустки» з 12 серпня по 16 серпня 2016 року.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19 жовтня 2016 року № 346 о/с позивачу було надано додаткову оплачувану відпустку на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання сесії відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію», ст.15 Закону України «Про відпустки» з 17 жовтня по 30 жовтня 2016 року.

Вказані обставини відображені в п. 8 довідки УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.05.2020 року №368, в якій підставою такого утримання зазначено акт ревізії.

В подальшому на звернення позивача щодо підстав утримання коштів та їх сум відповідачем надана відповідь від 05.06.2020 року №175зі/26/01-2020, в якій повідомлялося, що таке утримання відбулося відповідно до п. 1 ст. 127 Кодексу законів про працю України після отримання його рапорту про те, що він не заперечує проти списання зайво нарахованих коштів.

Наказ про утримання з грошового забезпечення позивача цих коштів не приймався.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 3 розд. І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Щодо доплати за службу в нічний час

Відповідно до п. 20 розд. І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Пунктом 11 розд. ІІ Порядку визначено, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00. до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року, від 22.07.2020 року (повторно) та від 13.08.2020 року (втретє) у відповідача витребувані детальний помісячний та щорічний розрахунок кожної цифри виплаченої відповідачем позивачу доплати за службу в нічний час за 2016 - 2020 роки служби, складений відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, з відображенням застосованої відповідачем формули такого розрахунку та з посиланням на посадовий оклад позивача, тривалість робочого часу за місяць, доплати за годину служби в нічний час, кількість годин служби в нічний час (або за іншою застосованою відповідачем формулою (зазначити цю формулу)), з додаванням довідок обліку несення поліцейським служби в нічний час.

Довідок обліку несення поліцейським служби в нічний час подано не було. Разом з тим ні позивач, ні відповідач не заперечували обставин щодо наявності таких довідок та щодо використання даних, відображених у таких довідках, при обчисленні доплати за службу в нічний час.

На виконання вказаних ухвал до суду подано лист відповідача від 17.08.2020 року №1036/26/01-2020, в якому, з посиланням на наведені положення законодавства, пояснено, що, наприклад, у листопаді 2019 року ОСОБА_1 відпрацював повний місяць з посадовим окладом 2400 грн. В грудні йому було нараховано доплату за роботу в нічний час згідно з табелем, наданим до УФЗБО. Сума доплати становила 150 грн. із розрахунку: 2400 грн. (оклад) / 168 год. (норма часу у листопаді 2020) х 30 год. (кількість годин роботи у нічний час) х 35%. Сума нарахованої доплати за службу в нічний час за період з 01.07.2016 року по 30.06.2020 року зазначені у довідках.

Відповідно до поданих відповідачем довідок від 05.05.2020 року №№ 366, 367, 368, 369, від 14.08.2020 року №725, відповідачем нараховано та виплачено позивачу доплату за роботу в нічний час:

у лютому 2017 року за січень (попередній місяць року) 126,79 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 159 (норма годин за місяць) х 24 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у березні 2017 року за лютий (попередній місяць) 157,50 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 160 (норма годин за місяць) х 30 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у квітні 2017 року за березень (попередній місяць) 86,40 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 175 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у червні 2017 року за квітень та травень (попередні місяці) загалом 226,26 грн. по формулі за квітень: 2400 (посадовий оклад) / 152 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%; по формулі за травень: 2400 (посадовий оклад) / 159 (норма годин за місяць) х 24 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у липні 2017 року за червень (попередній місяць) 126,79 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 159 (норма годин за місяць) х 20 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у серпні 2017 року за липень (попередній місяць) 120 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 168 (норма годин за місяць) х 24 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у жовтні 2017 року за серпень та вересень (попередні місяці) загалом 175,20 грн., по формулі за серпень: 2400 (посадовий оклад) / 175 (норма годин за місяць) х 24 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%; по формулі за вересень: 2400 (посадовий оклад) / 168 (норма годин за місяць) х 12 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у листопаді 2017 року за жовтень (попередній місяць) 90,54 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 168 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у грудні 2017 року за листопад (попередній місяць) 85,91 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 176 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у січні 2018 року за грудень 2017 року (попередній місяць) 94,50 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 160 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у лютому 2018 року за січень (попередній місяць) 120 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 168 (норма годин за місяць) х 24 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у березні 2018 року за лютий (попередній місяць) 63 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 160 (норма годин за місяць) х 12 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у квітні 2018 року за березень (попередній місяць) 30,18 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 167 (норма годин за місяць) х 6 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у травні 2018 року за квітень (попередній місяць) 66,32 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 152 (норма годин за місяць) х 12 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у червні 2018 року за травень (попередній місяць) 30,36 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 166 (норма годин за місяць) х 6 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у липні 2018 року за червень (попередній місяць) 63,40 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 159 (норма годин за місяць) х 12 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у серпні 2018 року за липень (попередній місяць) 85,91 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 176 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у вересні 2018 року за серпень (попередній місяць) 57,60 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 175 (норма годин за місяць) х 12 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у грудні 2018 року за жовтень та листопад (попередні місяці) загалом 143,18 грн., по формулі за жовтень: 2400 (посадовий оклад) / 176 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%; по формулі за листопад: 2400 (посадовий оклад) / 176 (норма годин за місяць) х 12 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у лютому 2019 року за січень (попередній місяць) 90 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 168 (норма годин за місяць) х 19 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у березні 2019 року за лютий (попередній місяць) 94,50 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 160 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у квітні 2019 року за грудень 2018 року та березень 2019 року (попередні місяці) загалом 190,79 грн., по формулі за грудень 2018 року: 2400 (посадовий оклад) / 159 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%; по формулі за листопад: 2400 (посадовий оклад) / 159 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у травні 2019 року за квітень (попередній місяць) 63 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 160 (норма годин за місяць) х 12 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у червні 2019 року за травень (попередній місяць) 86,90 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 174 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у липні 2019 року за червень (попередній місяць) 140,98 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 143 (норма годин за місяць) х 24 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у серпні 2019 року за липень (попередній місяць) 109,57 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 184 (норма годин за місяць) х 24 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у жовтні 2019 року за серпень та вересень (попередні місяці) загалом 210,72грн., по формулі за серпень: 2400 (посадовий оклад) / 168 (норма годин за місяць) х 18 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%; по формулі за вересень: 2400 (посадовий оклад) / 167 (норма годин за місяць) х 24 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у листопаді 2019 року за жовтень (попередній місяць) 28,64 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 176 (норма годин за місяць) х 6 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у грудні 2019 року за листопад (попередній місяць) 150 грн. по формулі: 2400 (посадовий оклад) / 168 (норма годин за місяць) х 30 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%;

у червні 2020 року за січень, лютий, березень та квітень (попередні місяці року) загалом 276,54 грн., по формулі: за січень: 2400 (посадовий оклад) / 167 (норма годин за місяць) х 12 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%; за лютий: 2400 (посадовий оклад) / 160 (норма годин за місяць) х 24 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%; за березень: 2400 (посадовий оклад) / 168 (норма годин за місяць) х 12 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%; за квітень: 2400 (посадовий оклад) / 167 (норма годин за місяць) х 6 (фактична кількість годин відпрацьованих в нічний час ) х 35%.

Щодо вказаних років суд вважає, що доплата за службу в нічний час позивачу нарахована та виплачена у відповідності до вимог п. 11 розд. ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260.

Щодо доплати за службу в нічний час за 2016 рік, то під час проходження служби та на час звільнення з неї йому протиправно не нараховано та не виплачено доплату за службу в нічний час.

Оскільки право позивача на таку доплату за 2016 рік порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Разом з тим, нарахування такої доплати належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. І оскільки така доплата позивачу не нараховувалася, тому суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати за службу в нічний час за 2016 рік із зобов`язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку доплату (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання відповідача в цій частині на те, що довідка обліку несення позивачем служби в нічний час за грудень 2016 року (22 та 31 грудня, всього 16 годин) до УФЗБО Головного управління Національної поліції в Донецькій області не надходила, тому доплата за роботу в нічний час за вказаний період позивачу не нараховувалася, є неприйнятними, оскільки це не може бути підставою для позбавлення особи законного права на отримання такої доплати.

Щодо невиплаченої надбавки за роботу в умовах режимних обмежень протягом 2016-2020 років на загальну суму 14386 грн.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.

Згідно з ч. 2 ст. 22 вказаного Закону допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 цього Закону допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов`язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України, допуск до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Частиною 2 ст. 22 Закону визначено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці можливе у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, а також після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати громадянства України чи визнання його недієздатним.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі потреби підвищення громадянину форми допуску за необхідності роботи з секретною інформацією вищого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 30 Закону у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону Кабінет Міністрів України постановою від 15 червня 1994 року № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 Положення передбачено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з п. 2 Положення особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до п. 5 Положення такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з п. 6 Положення персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.

Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, встановлено у статті 20 Закону України «Про державну таємницю».

Відповідно до п. 7 розд. ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови надання йому допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що надання допуску до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи особи із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, що відбувається після отримання допуску до державної таємниці відповідної форми, яка згідно зі ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» залежить від ступеня секретності.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну таємницю» виникає право на отримання компенсації.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають вказаний Закон та прийняте урядом на його виконання Положення.

Отже, необхідними умовами отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність у особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі, що встановлюється шляхом з`ясування обсягу функціональних обов`язків цієї особи за посадою (на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці).

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року в справі №821/146/16.

Факт отримання позивачем у встановленому порядку допуску до державної таємниці, його робота в державному органі і характер умов його праці, а також займана ним посада, яка передбачала режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, були підставою для призначення йому надбавки в розмірі, що визначений Положенням, з видачею відповідного розпорядчого документа.

Разом з тим такий розпорядчий документ виданий не був.

Бездіяльність щодо не видання такого розпорядчого документу в даній справі не оскаржується та не предметом спірних правовідносин.

Отже, оскільки компенсація за роботу в умовах режимних обмежень відповідним наказом позивачу не встановлювалася та, відповідно, не нараховувалася, тому і правові підстави для стягнення її в судовому порядку, про що просив позивач, відсутні.

Разом з тим судом встановлено, що відповідачем порушені права позивача на отримання такої надбавки.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України і для ефективного захисту прав та інтересів громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не встановлення, не нарахування та невиплати позивачу надбавки до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, - надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, за період наявності у позивача допуску до державної таємниці, і зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку надбавку за цей період.

Посилання відповідача на те, що протягом спірного періоду позивач не постійно працював з відомостями, що становлять державну таємницю, є неприйнятними, оскільки доказів наведеним обставинам відповідач не надав. В то же час посада яку займав позивач (посада слідчого), була безпосередньо пов`язана з виконанням робіт та завдань, пов`язаних з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становлять державну таємницю.

Щодо індексації грошового забезпечення

Пунктом 4 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 94 вказаного Закону, яка регулює питання грошового забезпечення поліцейських, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 ст. 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Разом з тим, нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. І оскільки така індексація позивачу не нараховувалася, тому суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню іншим шляхом - шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи спір в частині індексації грошового забезпечення судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі №823/2249/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо компенсації за невикористану відпустку за попередні до року звільнення роки (за 2016 рік)

Відповідно до ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 93 вказаного Закону встановлено обчислення тривалості відпусток поліцейських. Так, поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 94 вказаного Закону порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 8 розд. III Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та вказаного Порядку, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

При цьому положення Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки вони врегульовані спеціальними нормами права.

З огляду на наведене з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем відпустку за попередні роки у зв`язку з відсутністю у нього такого законодавчо встановленого обов`язку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 року в справі № 520/692/19, від 06.02.2020 року в справі № 818/1276/17, від 16.04.2020 року в справі № 2а-5178/12/1470.

Щодо компенсації за невикористану відпустку учасника бойових дій

Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону).

Відповідно до ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток, як: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (п. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до ст. 162 вказаного Закону, зокрема, учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», яка регулює питання обчислення тривалості відпусток, тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

Згідно з ч. 8 ст. 93 Закону поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Частиною 11 ст. 93 Закону визначено, що за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 розд. III Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 жовтня 2018 року у справі №806/829/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №806/277/16.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 жовтня 2019 року в справі №826/8185/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Як вже зазначалося, до щорічних відпусток належать додаткові відпустки, передбачені законодавством (п. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки»), зокрема додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. В разі невикористання такої відпустки особою, яка має право на таку відпустку, їй повинна виплачуватися грошова компенсація.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 07 травня 2020 в справі №360/4127/19 за результатами аналізу норм, що регулюють питання компенсації поліцейським за невикористану відпустку учасника бойових дій, зазначив, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Суд погодився з тим, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні додаткової відпустки учасника бойових дій.

Оскільки право позивача на компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Разом з тим, нарахування такої компенсації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. І оскільки така компенсація позивачу не нараховувалася, тому суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача основні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за спірний період служби з 22 вересня 2017 року (дня отримання статусу учасника бойових дій) по 17 квітня 2020 року (день звільнення зі служби), а похідні позовні вимоги (задоволення яких відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України залежить від задоволення основної вимоги) задоволенню іншим шляхом - шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за спірний період (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції, судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі №826/8185/18, від 07 травня 2020 в справі №360/4127/19, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача безпідставно утриманих коштів з грошового забезпечення позивача у липні, серпні та вересні 2017 року на загальну суму 3450 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Пунктом 8 розд. 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, в редакції, яка діяла та підлягала застосуванню до 01 лютого 2017 року, було встановлено, що поліцейським на період проведення вступного конкурсу (вступних випробувань, співбесіди) до вищих навчальних закладів, а також сесії (за умови підтвердження цього довідкою-викликом) надається додаткова відпустка (крім чергової) зі збереженням грошового забезпечення за посадою, крім премії.

Відповідно до п. 8 розд. 3 Порядку в редакції, яка застосовується з 01 лютого 2017 року, поліцейським на період проведення вступного конкурсу (вступних випробувань, співбесіди) до вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, а також за час навчання у вищих начальних закладах на період проведення сесії (за умови підтвердження довідкою-викликом) надається додаткова відпустка (крім чергової) зі збереженням грошового забезпечення за посадою, крім премії.

Отже, відповідно до наведених вимог законодавства під час навчання (сесії) (за періоди навчання з 12 по 16 серпня 2016 року та з 17 по 30 жовтня 2016 року) позивач не мав права на отримання премії. Разом з тим йому помилково була нарахована та виплачена премія.

Згідно з вимогами законодавства відрахування із заробітної плати позивача такої премії могло провадитися лише на підставі наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, виданого не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у відповідача витребувані завірені копії наказів, розпоряджень, актів ревізії, рапортів, тощо, на підставі яких з грошового забезпечення позивача утримано кошти на загальну суму 3450 грн.: у липні 2017 року - 858 грн., у серпні 2017 року - 2000 грн., у вересні 2017 року - 592 грн., та, за наявності таких, докази ознайомлення з ними позивача.

Ухвалами того ж суду від 22 липня 2020 року (повторно) та від 13 серпня 2020 року (втретє) у відповідача витребувано завірену копію наказу (розпорядження) про відрахування (утримання) з грошового забезпечення позивача у липні, серпні та вересні 2017 року коштів (премії) на загальну суму 3450 грн. або письмові пояснення, що такий наказ (розпорядження) не приймалося.

Відповідачем надані пояснення (у відзиві), що відрахування зайве нарахованої премії відбулося на підставі рапорту позивача. Ці обставини також підтверджуються поданими відповідачем доказами, в яких також зазначено, що накази щодо утримання з грошового забезпечення зайво нарахованих коштів ОСОБА_1 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області не видавалися (лист відповідача від 17.08.2020 року №1036/26/01-2020).

Отже, наказ (розпорядження) про відрахування (утримання) з грошового забезпечення позивача спірної суми премії відповідачем у встановлений законодавством строк не приймався.

Вказані обставини свідчать про те, що утримання коштів (премії) з грошового забезпечення позивача, про що він детально (тобто, про їх суми та призначення, підстави утримання) дізнався з відповіді відповідача від 05.06.2020 року №175зі/26/01-2020 (іншого відповідачем не доведено), відбулося не в порядку та не у спосіб, що передбачений законодавством (без прийняття відповідного наказу та майже через рік після їх виплати).

При цьому такі кошти були виплачені юридичною особою добровільно, за відсутності на час виплати рахункової помилки з її боку (адже помилка була виявлена майже через рік після виплат премії) і недобросовісності з боку набувача.

З огляду на наведене позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання неправомірними таких дій відповідача та стягнення з відповідача на користь позивача утриманих з його грошового забезпечення коштів на загальну суму 3450 грн. (ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на наведене позов підлягає задоволенню частково.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо розподілу судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач вчинив процесуальну дію - подав позов засобами поштового зв`язку, за що поніс витрати в сумі 50,20 грн., що підтверджується фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта», та заявив клопотання про стягнення вказаних витрат на його користь.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що частка задоволених позовних вимог в даній справі становить 80 відсотків, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 40,16 грн. (80 відсотків від суми 50,20 грн.).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 86, код ЄДРПОУ 40109058) про стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з липня 2016 року по листопад 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з липня 2016 року по листопад 2017 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не встановлення, не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, - надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, за період наявності у нього допуску до державної таємниці.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, - надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, за період наявності у нього допуску до державної таємниці.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за 2016 рік служби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за 2016 рік служби.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період служби з 22 вересня 2017 року по 17 квітня 2020 року

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період служби з 22 вересня 2017 року по 17 квітня 2020 року.

Визнати неправомірними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 коштів на загальну суму 3450 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 утримані з його грошового забезпечення кошти на загальну суму 3450 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 86, код ЄДРПОУ 40109058) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 40,16 грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 19 серпня 2020 року.

Суддя Т.В. Логойда