Рішення № 91042546, 06.08.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2020 Справа № 917/365/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон"

про стягнення безпідставно збережених коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Нетеса А. І., довіреність № 559 від 26.12.2019

від відповідача Чалап С. І., довіреність б/н від 03.04.2020

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 107920,33 грн.

В позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 01.02.2017 по 18.08.2017 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежитлової будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 4137 від 10.04.2020) проти позову заперечує, посилаючись на те, що він здійснив всі дії, передбачені як приписами частини 3 договору оренди, так і п. 2, пп. 2.1, п. 6 рішення “Про погодження технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у м. Кременчуці” (ІІ сесія Кременчуцької міської ради Полтавської області VII скликання, 23.12.2015) щодо оренди земельної ділянки площею 28905 кв. м (кадастровий номер 5310436100:08:001:0202) розміщення яхт-клубу по вул. Богдана Хмельницького, 7-А у м. Кременчуці. Проте згідно з п. 17 рішення “Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду у м. Кременчуці” (XXIII сесія Кременчуцької міської ради Полтавської області скликання, 13.06.2017) не підтримана пропозиція щодо передачі відповідачеві в оренду терміном на 15 років земельної ділянки площею 28905 кв. м кадастровий номер 5310436100:08:001:0202 для розміщення яхтклубу по вул. Богдана Хмельницького, 7-А, оскільки не набрана необхідна кількість голосів.

Крім того, відповідач стверджує, що він керуючись пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України здійснював платежі – орендну плату за земельну ділянку комунальної власності, у тому числі за період з 01.01.2017 по 18.08.2017 по коду класифікації доходів бюджету 18010600 “Орендна плата з юридичних осіб”.

Зокрема, відповідач зазначає, що матеріали позовної заяви не містять доказів того, що позивач здійснив державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку площею 28905 кв. м кадастровий номер 5310436100:08:001:0202, навпаки позивачем додано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому вказано про те, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. У звязку з чим, вважає, що в силу частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка загальною площею 28905 кв. м не може бути об`єктом цивільних прав.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 4486 від 22.04.2020) заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що земельна ділянка площею 28905 кв. м кадастровий номер 5310436100:08:001:0202 є сформованою як об`єкт цивільних прав з 25.12.2016.

Ухвалою від 18.03.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі.

Ухвалою від 09.07.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/365/20, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10:00 06.08.2020.

Ухвалою від 30.07.2020 суд задовольнив заяву відповідача про участь у судовому засіданні, призначеного на 10:00 06.08.2020 у справі № 917/365/20 в режимі відео конференції.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" (відповідач) набуло право власності на об`єкт нерухомого майна - яхтклуб, об`єкт житлової нерухомості, по вул. Богдана Хмельницького, 7-А в м. Кременчуці 29.04.2010, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 14) та витягом про реєстрацію права власності (а. с. 111).

07.02.2012 Кременчуцька міська рада Полтавської області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 43000 кв. м, кадастровий номер 5310436100:08:001:0145 для розташування яхтклубу по вул. Богдана Хмельницького, 7-А в м. Кременчуці.

Договір укладений строком на 2 роки та діяв до 29.02.2014.

23.12.2015 рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області “Про погодження технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок в м. Кременчуці” відповідачеві погодили технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 43000 кв. м (кадастровий номер 5310436100:08:001:0145) для розташування яхтклубу по вул. Богдана Хмельницького, 7-А на дві земельні ділянки:

- земельна ділянка № 1 кад. номер 5310436100:08:001:0202 площею 28905 кв. м, що передбачається для передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" для розташування яхтклубу;

- земельна ділянка № 2 - площею 14095 кв. м під частиною Дніпродзержинського водосховища комплексного призначення, що передбачається для передачі до земель запасу міста.

Отже, на підставі вказаного рішення міської ради, затвердженої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 43000 кв. м (кадастровий номер 5310436100:08:001:0145) для розташування яхтклубу по вул. Богдана Хмельницького, 7-А на дві земельні ділянки: земельна ділянка № 1 - кадастровий номер 5310436100:08:001:0202 площею 28905 кв. м, що передбачається для передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" для розташування яхтклубу та земельна ділянка № 2 - площею 14095 кв. м під частиною Дніпродзержинського водосховища комплексного призначення, що передбачається для передачі до земель запасу міста, до Державного земельного кадастру 25.02.2016 внесені відомості про спірну земельну ділянку, що передбачається для передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" для розташування яхтклубу.

Отже, після поділу земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:08:001:0145 площею 43000 кв. м на дві нові у Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" у фактичному користуванні перебувала земельна ділянка загальною площею 28905 кв. м, кадастровий номер 5310436100:08:001:0202 на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у період з 01.02.2017 по 18.08.2017.

Однак, як встановлено судом відповідач не оформив належним чином право користування земельною ділянкою кадастровий № 5310436100:08:001:0202, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхтклуб "Посейдон" на об`єкт нерухомого майна - яхтклуб, об`єкт житлової нерухомості припинено 18.08.2017 (а. с. 14 - 16).

Як стверджує позивач, у період з 01.02.2017 по 18.08.2017 відповідач орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежитлової будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норми глави 83 Цивільного кодексу України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, тому у сторін, відповідно до частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, не могли виникнути права стосовно спірної земельної ділянки.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 5310436100:08:001:0202 площею 28905 кв. м, здійснена 21.04.2020.

На підтвердження зазначеного представник позивача в судовому засіданні надав відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для огляду.

Статтею 28 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” встановлено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача стосовно відсутності об`єкту цивільних прав у спірних правовідносинах.

Щодо розміру неотриманої орендної плати слід зазначити наступне.

З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості убачається, що розмір орендної плати, який мала отримати Кременчуцька міська рада від відповідача за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2017 по 18.08.2017 складає 107920,33 грн.

Згідно з частиною першою статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Зі змісту статей 14, 288 цього Кодексу вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статі 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин."

При цьому із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.11.2019 за № 4632/0/212-19 (а. с. 23) нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 28905 кв. м на 2019 рік складає 6598144,35 грн.

В той же час, позивач здійснив розрахунок орендної плати за 2017 рік на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019 рік.

Проте нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2019 рік не має зворотної дії у часі, а тому не може застосовуватись до минулих періодів в часі.

Матеріали справи не містять відомостей про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки для визначення розміру орендної плати за період з 01.02.2017 по 18.08.2017; позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку за вказаний період, а саме: витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2017 рік.

Натомість, розрахунок орендної плати за період з 01.02.2017 по 18.08.2017 позивач зробив саме на підставі даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки відповідно до з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 18.11.2019.

При цьому, позивачем не наведено обґрунтувань щодо здійснення такого розрахунку, не зазначено правових підстав для розрахунку суми орендної плати за земельну ділянку за періоди до дати складення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, використовуючи дані, вказані у витязі, при визначенні розміру орендної плати за вказані попередні періоди.

Отже, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 28905 кв. м, кадастровий номер 5310436100:08:001:0202 та позивачем не доведено належними та допустимими доказами правильність здійсненого Кременчуцькою міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати в сумі 107920,33 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Д. М. Сірош