Рішення № 91042244, 19.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1217/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз

України”, м. Київ,

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква,

м. Біла Церква Київської області,

про стягнення 172 662,90 грн.

без виклику представників учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

позивач - акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ (далі по тексту АТ "НАК "Нафтогаз України"), звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 24.04.2020 №14/4-2761-20 до відповідача – Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, м. Біла Церква Київської області (далі по тексту КЕВ м. Біла Церква), в якому просить суд стягнути з відповідача 172 662,90 грн. за договором постачання природного газу №00336/16-ТЕ(Т)17 від 18.10.2016, з яких 111 930,32 грн. основного боргу, 15 873,85 грн. пені, 11 163,27 грн. 3% річних, 33 69546 грн. інфляційних втрат, та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат у розмірі 2 589,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КЕВ м. Біла Церква, укладено договір №00336/16-ТЕ(Т)-17 постачання природного газу. На виконання умов договору, позивач у жовтні - листопаді 2016 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 943 016,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснив не у повному обсязі, в результаті чого за відповідачем утворився основний борг в сумі 111930,32 грн. Крім того, за прострочення оплати позивач нарахував та просить стягнути пеню у сумі 15 873,85 грн., 3% річних у сумі 11 163,27 грн. та 33 695,46 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2020 позовну заяву акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1217/20. Ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали та зобов`язано подати до суду документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів згідно договору постачання природного газу №00336/16-ТЕ(Т)-17 від 18.10.2016 у встановлений договором строк.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали від 13.05.2020 відповідач отримав 15.05.2020.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

03.06.2020 від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до господарського суду Київської області надійшло клопотання від 02.06.2020, в якому представник відповідача просив продовжити строки подання відзиву у справі №911/1217/20 на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2020 клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква від 02.06.2020 про продовження строків задоволено та продовжено строк для подання відзиву до 23.06.2020.

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 05.06.2020 отримав 09.06.2020.

Пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України №540-ІХ продовжено процесуальні строки, зокрема строк на подання відзиву, на строк дії запровадженого на території України карантину.

Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX).

Відтак, продовжений процесуальний строк для надання відповідачем відзиву у справі 911/1217/20 сплив 07.08.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Станом на 19.08.2020 відповідач, який належно повідомлявся судом про судовий розгляд, відзив на позов не подав, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

18.10.2016 між ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та КЕВ м. Біла Церква (споживач) укладено договір №00336/16-ТЕ(Т)-17 постачання природного газу, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві (код 06.20.1 – газ природний, скраплений або в газоподібному стані, код 021:2015-09123000 природний газ) у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору);

- постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року (включно) природний газ обсягом до 170 тис. куб. метрів (сто сімдесят тисяч куб. метрів) у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень 32 тис. куб.м., листопад 60,5 тис. куб.м., грудень 77,5 тис. куб.м., IV 2016 р. 170 тис. куб.м. (п. 2.1 договору);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4 договору);

- споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема: підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.5 договору);

- ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.) (п. 5.2 договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 (п. 8.2 договору);

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2016 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 943 016,62 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 122 023,91 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 200 637,29 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 209 485,45 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 410 869,97 грн.

Відтак, за природний газ, отриманий у жовтні 2016 на загальну суму 322 661,20 грн., відповідач мав розрахуватися до 25.11.2016 включно, а прострочення настає з 26.11.2016.

За природний газ, отриманий у листопаді 2016 на загальну суму 620 355,42 грн., відповідач мав розрахуватися до 25.12.2016. Враховуючи, що 25.12.2016 припадає на вихідний, останнім днем виконання зобов`язання є 26.12.2016, а прострочення настає з 27.12.2016.

До матеріалів справи залучено довідку по операціях за договором №00336/16-ТЕ(Т)-17 за період з 01.10.2016 по 31.01.2020, та копії банківських виписок, з яких вбачається, що оплата за поставлений природний газ станом на дату звернення позивача з позовом до суду (позов направлено поштою 06.05.2020, отриманий судом 08.05.2020) фактично була здійснена в сумі 831 086,30 грн., відтак станом на дату звернення позивача з позовом до суду документально підтверджена сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 111 930,32 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий природний газ закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів у повному обсязі не представив в тому числі і на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2020, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання, відповідно доводи позивача не спростував.

Враховуючи наведене, вимогу позивача про стягнення з відповідача 111 930,32 грн. основного боргу належить задовольнити повністю.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 15 873,85 грн., а саме:

за прострочення зобов`язань за жовтень 2016 з 26.11.2016 по переддень фактичного виконання зобов`язання 26.12.2016 – 3 568,71 грн.

за прострочення зобов`язань за листопад 2016 з 27.12.2016, з врахуванням часткових оплат та відповідного зменшення бази нарахування, по 26.06.2017 в сумі 12 305,14 грн.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання споживачем умов договору він зобов`язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом враховано, що ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, обмежують максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. У наведених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Умовами договору №00336/16-ТЕ(Т)-17 від 18.10.2019 передбачено інший розмір пені за порушення грошового зобов`язання, а саме 21% річних, що є меншим від подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період, відтак, позивачем вірно нараховано пеню виходячи із договірної ставки 21%.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

Суд врахував умови абзацу другого пункту 8.2 Договору щодо нездійснення нарахування пені на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови КМУ від 11.01.2005 №20. Відповідно до пункту 9 Постанови КМУ від 11.01.2005 №20 «Про перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» усі учасники розрахунків, що проводяться згідно з цим Порядком, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають: "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20".

Суд дослідив призначення платежу проведених оплат та встановив, що за спірний період відповідач оплати в порядку Постанови КМУ від 11.01.2005 №20 не здійснював.

Отже, здійснивши перевірку розрахунку пені, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 15 873,85 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 15 873,85 грн. пені слід задовольнити повністю.

Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 11 163,21 грн. 3% річних та 33 695,46 грн. інфляційних втрат, а саме:

за прострочення зобов`язань за жовтень 2016: з 26.11.2016 по переддень фактичного виконання зобов`язання 26.12.2016 – 509,82 грн. 3% річних;

за прострочення зобов`язань за листопад 2016: з 27.12.2016, з врахуванням часткових оплат та відповідного зменшення бази нарахування, по 18.02.2020 – 10 653,45 грн. 3% річних та за січень 2017 – січень 2020 33695,46 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 ГК України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних, становлять 11 163,27 грн., відтак вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 31 679,23 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 33 695,46 грн. інфляційних втрат слід задовольнити частково у сумі 31 679,23 грн.

Доказів вжиття заходів до врегулювання, реструктуризації заборгованості суду не подано.

Клопотання про зменшення штрафних санкцій судом відповідачем не подано.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" частково та ухвалює рішення про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква 111 930,32 грн. основного боргу, 15 873,85 грн. пені, 11 163,27 грн. 3% річних, 31 679,23 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п.2. ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається судом у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмакова, буд. 1, код ЄДРПОУ 08167863)

на користь акціонерного товариства "Національна Акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

111 930,32 грн. (сто одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять гривень тридцять дві копійки) основного боргу;

15 873,85 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні вісімдесят п`ять копійок) пені;

11 163,27 грн. (одинадцять тисяч сто шістдесят три гривні двадцять сім копійок) 3% річних;

31 679,23 грн. (тридцять одну тисячу шістсот сімдесят дев`ять гривень двадцять три копійки) інфляційних втрат;

2 589,95 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень дев`яносто п`ять копійок) судового збору;

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 19.08.2020.

Суддя О.В. Конюх