Рішення № 91042178, 18.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2020Справа № 910/18927/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ"

до Міністерства оборони України

про внесення змін до договору

за участю представників:

від позивача: Новіков В.О.

від відповідача: Кривошея Д.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про внесення змін до договору №286/1/19/34 від 07.10.2019 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), а саме Спецтифікації п.1.1., додатку № 12.2. та п.10.1, у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.01.2020.

11.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки в даному випадку відсутні обов`язкові чотири умови, які передбачені ст. 625 ЦК України, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та зміна умов договору.

У судовому засіданні 28.01.2020 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18.02.2020.

18.02.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про закриття провадження в частині вимог щодо продовження строку дії договору до 01.03.2020 у зв`язку з відсутністю предмету спору.

18.02.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про зміну предмету позову, а саме змінити позовні вимоги: внести зміни до договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5Ю, клас 2), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" та Міністерством оборони України, а саме: Специфікацію п. 1.1. договору викласти в зазначеній редакції.; внести зміни до договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-З-К5, клас 2), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 07.10.2019 №286/1/19/34, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" та Міністерством оборони України, викласти в зазначеній редакції.

У судовому засіданні 18.02.2020 суд відклав розгляд заяв про зміну предмету позову та про закриття провадження у справі, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 25.02.2020.

У судовому засіданні 25.02.2020 суд прийняв до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням даної заяви.

Окрім того, у судовому засіданні 25.02.2020 суд дослідивши заяву про закриття провадження у справі та заслухавши пояснення представника відповідача прийшов до висновку про залишення без розгляду заяви представника відповідача від 18.02.2020 про закриття провадження у справі, без виходу до нарадчої кімнати, про що постановлено ухвалу яка занесена до протоколу судових засідань.

У судовому засіданні 25.02.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 910/18927/19 на 30 днів, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18.03.2020.

03.03.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив з урахуванням заяви про зміну предмету позову, в яких відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 18.03.2020, знято з розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 суд призначив підготовче засідання у справі №910/18927/19 на 29.04.2020.

29.04.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 29.04.2020 представники учасників судового процесу не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 суд відклав підготовче засідання у справі № 910/18927/19 на 27.05.2020.

27.05.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 27.05.2020 суд відклав розгляд справи на 23.06.2020.

У підготовчому засіданні 23.06.2020 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.07.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2020 призначено розгляд справи №910/18927/19 по суті на 29.07.2020 у зв`язку із перебуванням 08.07.2020 судді Гулевець О.В. у відпустці.

28.07.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

29.07.2020 у судовому засіданні суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи по суті на 18.08.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2020 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.08.2020 проти позову заперечив, надав пояснення по суті заперечень.

У судовому засіданні 18.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" (постачальник, позивач) та Міністерством оборони України (покупець, відповідач) відповідно до рішення Тендерного комітету замовника (протокол від 18.09.2019 №75/409/6) укладений договір №286/1/19/34 з постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати у 2019 році нафти і дистилятів (09130000-9) ((паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0), а саме: паливо дизельне ДЛ-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 (ДТ-3-К5, клас 2)) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а Замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією.

Також, між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 07.10.2019, відповідно до якої була змінена ціна договору.

Відповідно до Специфікації, зазначено строк постачання продукції до 29.11.2019 (включно) у загальному розмірі вартості продукції, що становить 696 369 983,00 грн.

Згідно із п. 3.1. договору (в редакції Додаткової угоди №1), ціна договору становить: без ПДВ 580 308 319 (П`ятсот вісімдесят мільйонів триста дев`ятнадцять) грн. 50 коп., крім того ПДВ 116 061 663 (Сто шістнадцять шістдесят одна тисяча шістсот шість три) грн. 33 коп. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 696 369 983 (Шістсот дев`яносто шість мільйонів триста шістдесят дев`ять тисяча дев`ятсот вісімдесят три) грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умовами надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором (п. 4.1. договору).

Пунктами 5.1. та 5.2. договору передбачено, що постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами.

Постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Договір вважається виконаним при умові постачання 99 % продукції (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором; забезпечити постачання продукції, згідно специфікації та якість якої відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору.

Згідно з п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п. 8.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

За змістом п. 11.4. договору зміни і доповнення до цього договору здійснюються тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які додаються до договору та будуть його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 10.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору, коригування зобов`язань здійснюється на підставі підписання обома сторонами актів завершення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що після підписання та укладення договору відбулась істотна зміна обставин, яка вплинула на можливість виконання позивачем зобов`язань за договором №286/1/19/34 від 07.10.2019 щодо строків поставки товару.

За поясненнями позивача, між ним та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» було укладено договір №01/06-д від 01.06.2019 про постачання нафтопродуктів, а саме палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 або палива дизельного ДП-Апк-Євро5-В0 (ДТ-3-К5, клас 2).

Проте, у відповідь на заявку позивача ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» листом за вих. №1010/193 від 10.10.2019 повідомило про неможливість постачання товару у строки визначені умовами договору, оскільки у зв`язку з проведеним обшуком у приміщенні виробничої бази за адресою: м. Кам`янське, проспект Аношкіна, буд. 181/117 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2019 у справі № 201/7022/19, було призупинено здійснення ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» господарської діяльності.

Отже, позивач стверджує, що порушення строків виконання ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» своїх зобов`язань за договором №01/06-д від 01.06.2019 про постачання нафтопродуктів призвело до затримки постачання продукції за договором №286/1/19/34 від 07.10.2019.

Так, листом №0312-1 від 03.12.2019 позивач звернувся до відповідача, в якому просив розглянути можливість укладення додаткової угоди та внесення змін до договору №286/1/19/34 від 07.10.2019 в частині строків постачання товару, а саме до 15.12.2019 (включно) посилаючись на наявність транспортно-логістичних проблем, брак необхідної кількості тяг, нестача кваліфікованих співробітників.

Однак, відповідач направив відповідь на адресу позивача, якою повідомив про недоцільність продовження термінів постачання продукції за договором №286/1/19/34 від 07.10.2019 у зв`язку із закінченням бюджетного року, необхідністю додаткового часу для проведення лабораторних досліджень та здійснення розрахунків.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір №286/1/19/34 від 07.10.2019 з постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу обумовлений договором товар - паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДП-Апк-Євро5-В0 (ДТ-3-К5, клас 2) у строки встановлені у Специфікації - до 29.11.2019 (включно).

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено судом вище, позивач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку відповідачу продукції у строки, встановлені Специфікацією у договорі. Зокрема, у Специфікації вказано, що строк постачання продукції до 29.11.2019 (включно).

Відповідно до частин 1-2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 11.4. договору визначено, що зміни і доповнення до цього договору здійснюються тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які додаються до договору та будуть його невід`ємними частинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Згідно із ч. 3 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно із матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із листом вих. №0312-1 від 03.12.2019, у якому, у зв`язку із настанням істотної зміни обставин за договором просив відповідача продовжити строки поставки до 15.12.2019 шляхом укладання додаткової угоди.

У зв`язку з неможливістю своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач у листі вих. №0312-1 від 03.12.2019 посилається на наявність транспортно-логістичних проблем, брак необхідної кількості тяг, нестача кваліфікованих співробітників.

Листом №0312-1 від 03.12.2019 відповідач повідомив, що у зв`язку із закінченням бюджетного року, необхідністю додаткового часу для проведення лабораторних досліджень та здійснення розрахунків розгляд питання щодо продовження термінів постачання продукції за договором №286/1/19/34 від 07.10.2019 вважається недоцільним.

Також, листом №286/9/7655 від 09.12.2019 відповідач повідомив позивача про не поставлену продукції у кількості 6 158,167 тонн та просив терміново надати графік постачання.

Частиною четвертою статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до пункту 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, відповідно до вище наведених норм, чинне законодавство дозволяє вносити зміни в договір за умови наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, та не виключає реалізацію цієї можливості як в добровільному порядку за взаємною згодою сторін, так і за рішенням суду (частина 2 статті 651 ЦК України).

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає про зміну або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частина четверта статті 652 ЦК України встановлює, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, можливість зміни договору пов`язана безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Оцінка зміни обставин як істотних повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Отже, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про внесення змін до договору.

Разом з тим, при зверненні з вимогами про внесення змін до договору, на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, на позивача у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо наявності істотної зміни обставин та неможливості своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач посилається на те, що між ТОВ «ТОРУМ» та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» було укладено договір №01/06-д від 01.06.2019 про постачання нафтопродуктів, а саме палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 або палива дизельного ДП-Апк-Євро5-В0 (ДТ-3-К5, клас 2), копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 1.1. договору №01/06-д від 01.06.2019 сторони погодили, що ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» передає у власність ТОВ «ТОРУМ» нафтопродукти, а саме - паливо дизельне ДР-Арк-В0 або Паливо дизельне ДП-Арк-В0 (ДТ-3-К5, класс 2), а ТОВ «ТОРУМ» приймає і сплачує його ціну.

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих. №1010/193 від 10.10.2019 ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» повідомило про неможливість постачання товару позивачу у строки визначені умовами договору, оскільки було проведено обшук у приміщенні виробничої бази за адресою: м. Кам`янське, проспект Аношкіна, буд. 181/117 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2019 у справі №201/7022/19 було призупинено здійснення ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» господарської діяльності.

Дослідивши лист вих. №1010/193 від 10.10.2019, судом встановлено, що окрім вказаної вище обставини, ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» зазначає про спрямування останнім всіх виробничих потужностей на завершення виконання своїх зобов`язань перед Міністерством оборони України, з яким ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» було укладено ряд договорів поставки.

Частиною 1 статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, судом враховано положення ст. 42 ГК України, з якого вбачається, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з строком поставки до 29.11.2019, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки продукції та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують, що у останнього були об`єктивні причини, які спричинили необхідність продовження строку поставки та продовження строку дії договору.

Посилання позивача на обставину, що ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» не мав можливості поставити позивачу паливо дизельне у визначений строк, у зв`язку із зупиненням своєї виробничої діяльності, судом не приймаються, оскільки з врахуванням положень ст.ст. 42, 193 Господарського кодексу України, позивач укладаючи спірний договір повинен належним чином планувати виконання своїх зобов`язань у погоджений сторонами строк, здійснювати свою господарську діяльність на власний ризик з врахування всіх обставин, в тому числі враховуючи специфіку своєї діяльності.

У пункті 8.1. договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 8.5. договору передбачено, що продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором у разі, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі неповідомлення сторона не може посилатись на ці обставини як на підставу не виконання зобов`язання (п. 8.2. договору).

При цьому, в п. 8.3. договору сторони погодили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи -сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

В підтвердження таких обставин, позивач посилається на Висновок Київської торгово-промислової палати України від 26.12.2019 №1703-4/556 щодо неможливість виконання зобов`язань за договором №286/1/19/34 від 07.10.2019.

Проте, суд звертає увагу, що позивачем в підтвердження вказаного долучено до матеріалів справи Висновок Київської торгово-промислової палати України від 26.12.2019 №1703-4/555, зміст якого детально досліджено судом та встановлено, що Висновок складений на підставі дослідження про істотну зміну обставин за договором про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний газ) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/19/33 від 02.10.2019, укладений з Міністерством оборони України.

Тобто, враховуючи, що предметом спору у справі №910/18927/19 є внесення змін до договору №286/1/19/34 від 07.10.2019, наданий позивачем Висновок №1703-4/555 від 26.12.2019 не стосується предмета дослідження під час розгляду даної справи та не підтверджує обставин щодо наявності істотних змін за договором 286/1/19/34 від 07.10.2019, а тому суд не приймає зазначений доказ як належний та допустимий, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 3.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (надалі - Регламент ТПП України) визначено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши Висновок Київської торгово-промислової палати України від 26.12.2019 №1703-4/555, суд не приймає вказаний висновок як належний та допустимий доказ у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такий доказ документально не підтверджує наявність об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов`язань позивачем та не встановлює істотної зміни обставин при виконанні договору №286/1/19/34 від 07.10.2019.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що у відповідності до умов договору та чинного законодавства, сторони не дійшли спільної згоди щодо внесення змін до істотних умов договору, а також враховуючи, що наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України не є належним доказом обставин щодо продовження строку дії договору та продовження строку постачання продукції, суд відхиляє доводи позивача щодо наявності істотних змін обставин як підставу для внесення змін до договору.

Також, враховуючи, що 03.12.2019 позивач звернувся до відповідача про укладення додаткової угоди в частині зміни строків постачання та продовження терміну дії договору (лист №0312-1 від 03.12.2019), а Специфікацією визначено строк постачання до 29.11.2019 (включно), то суд вважає, що внесення змін у договір №286/1/19/34 від 07.10.2019 в частині строків поставки товару вже після того, як вони закінчилися, є необґрунтованим.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про внесення змін до договору №286/1/19/34 від 07.10.2019 з постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), який укладений між позивачем та відповідачем, шляхом викладення його в редакції наданої позивачем є необґрунтованою та належним чином не доведеною, у зв`язку з чим у задоволені позову суд відмовляє.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи, що відповідачем не доведено підстав для внесення змін до договору щодо продовження строків виконання зобов`язання та продовження строку дії договору, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРУМ" задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.08.2020.

Суддя О.В. Гулевець