Рішення № 91041917, 17.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/4800/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТУДЕНИЦЯ-1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП»

про стягнення 368 881,06 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТУДЕНИЦЯ-1» (далі - позивач, ТОВ «Студенція-1») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (№ 13 від 30.03.2020) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» (далі - відповідач, ТОВ «ВВТ ГРУП») про стягнення 368881,06 грн на підставі Договору поставки сільськогосподарської продукції № 16-07/19Я від 17.07.2019, з яких: 358 473,76 грн. основного боргу, 3 218,30 грн інфляційних втрат, 7 189,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на виконання умов вказаного договору поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № 26 від 18.07.2019, який відповідач оплатив частково, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 заяву про забезпечення позову № 14 від 30.03.2020 повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТУДЕНИЦЯ-1» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

28.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач на виконання ухвали суду від 13.04.2020 про усунення недоліків позовної заяви просив долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТУДЕНИЦЯ-1» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4800/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

29.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову № 21 від 21.04.2020 (далі - заява про забезпечення позову), відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП», що обліковуються на будь-яких розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» в межах ціни позову в сумі 368 881,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТУДЕНИЦЯ-1» про забезпечення позову № 21 від 21.04.2020 відмовлено.

25.05.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/4800/20.

10.08.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

10.08.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків, яким відповідач просив суд поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/4800/20.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/4800/20.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з цим, відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Зі змісту клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків, поданого 10.08.2020 через відділ діловодства суду, суд встановив, що у цьому клопотанні відповідач посилається на положення ст. 119 ГПК України, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та від 20.05.2020 № 392.

Разом з тим, зазначене клопотання не містить посилань відповідача на неможливість вчинення ним відповідної процесуальної дії щодо подання відзиву у визначений строк з огляду на обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідачем відзиву до клопотання про поновлення процесуальних строків на його подання, не додано, а тому, суд вважає, що клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків від 10.08.2020 є необґрунтованим та подане з порушенням приписів ч. 4 ст. 119 ГПК України.

За наведених обставин, суд відхиляє клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків від 10.08.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, клопотання позивача та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

17.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТУДЕНИЦЯ-1» (постачальник, позивач) було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 16-07/19Я (далі - Договір або Договір № 16-07/19Я від 17.07.2019), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме - ячмінь 3-го класу, урожаю 2019 року (далі - товар), в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі.

Згідно п. 2.2 Договору загальна вартість товару складає: 1 311 001,20 грн +/- 10% в т. ч. ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору передбачено строк постачання товару - по 31 липня 2019 року включно. Поставка товару партіями допускається.

Умовами п. 4.1 Договору сторони погодили, що оплата 80% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного Договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару та до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства України. Остаточний розрахунок згідно п. 4.1 цього Договору проводиться протягом 3-ох банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (п. 4.2 Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 Договору).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі стст 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов Договору № 16-07/19Я від 17.07.2019 свідчить про те, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за Договором № 16-07/19Я від 17.07.2019 на підставі видаткової накладної № 26 від 18.07.2019 здійснив поставку товару -ячміню 3 класу у кількості 287,98 тон на загальну суму 1 258 473,76 грн з ПДВ.

Видаткова накладна № 26 від 18.07.2019, копія якої наявна в матеріалах справи, підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств, що свідчить про прийняття відповідачем товару на загальну суму 1 258 473,76 грн.

Матеріали справи також містять товарно-транспортні накладні № 1-12 від 18.07.2019, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, умовами п. 4.1, 4.2 Договору передбачено обов`язок відповідача оплатити 80% вартості кожної партії товару протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного Договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару та до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства України. Остаточний розрахунок проводиться протягом 3-ох банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На виконання п. 4.2 Договору позивачем на поставку товару згідно видаткової накладної № 26 від 18.07.2019 було зареєстровано податкову накладну № 6 від 18.07.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією, яка підтверджує доставку податкової накладної до ДФС України, а саме: квитанцією про реєстрацію податкової накладаної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зі змісту вказаної квитанції вбачається, що податкова накладна № 6 від 18.07.2019 була досавлена до ДФС України та зареєстрована 24.07.2019 під № 9161219568.

Враховуючи наведені правові норми та дату реєстрації податкової накладної № 6 від 18.07.2019 в ЄРПН (24.07.2019), останній був зобов`язаний провести оплату за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 26 від 18.07.2019, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, тобто у строк до 30.07.2019 включно.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, здійснивши оплату частково, та з порушенням строків, встановлених в Договорі № 16-07/19Я від 17.07.2019.

Так, у період з 25.07.2019 по 06.02.2020 відповідачем було проведено часткову оплату в загальній сумі 900 000,00 грн за товар, отриманий 18.07.2019 на підставі видаткової накладної № 26 від 18.07.2019. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 70 від 25.07.2019 на суму 630 000,00 грн, № 1451 від 27.09.2019 на суму 100 000,00 грн, № 90 від 16.10.2019 на суму 20 000,00 грн, № 217 від 20.11.2019 на суму 100 000,00 грн, № 644 від 06.02.2020 на суму 50 000,00 грн та банківськими виписками по рахунку позивача за 25.07.2019, 27.09.2019, 16.10.2019, 20.11.2019 та 06.02.2020.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку із порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар, у останнього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 358 473,76 грн (1 258 473,76 грн (загальна вартість товару згідно видаткової накладної № 26 від 18.07.2019) - 900 000,00 грн (часткова оплата відповідачем вартості поставленого товару) = 358 473,76 грн).

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово листами № 23 від 27.09.2019, № 3 від 15.01.2020 та № 6 від 12.02.2020 звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар. Факт отримання відповідачем вказаних листів підтверджується наявними в матеріалах справи, зокрема, матеріалами справи а саме: копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 32302 0243051 8, підтверджено факт отримання відповідачем 14.02.2020 листа № 6 від 12.02.2020.

Листом № 28-10/19 від 28.10.2019, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідач фактично визнав, що ним підчас виконання Договору ним було порушено строк оплати за поставлений товар, та повідомив, що він планує розрахуватись за поставлений товар у строк до 31.12.2019.

Однак, станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем повної оплати за поставлений позивачем товар згідно видаткової накладної № 26 від 18.07.2019.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за Договором настав, а доказів оплати станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 358 473,76 грн (основний борг) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 218,30 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань, суд встановив, що обґрунтованою є сума інфляційних нарахувань у розмірі 1 673,89 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 218,30 грн інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 1 673,89 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 7 189,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що позивач нараховує 3% річних на суму боргу в розмірі 358 473,76 грн за період з 30.07.2019 по 30.03.2020.

Суд дійшов висновку про те, що виконаний позивачем розрахунок 3% річних є невірним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства України.

Позивачем невірно визначено початок періоди нарахування 3% річних - 30.07.2019. Як було встановлено судом, відповідач був зобов`язаний провести оплату за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 26 від 18.07.2019 у строк до 30.07.2019 включно, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, починаючи з 31.07.2019.

З огляду на зазначене, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» було самостійно здійснено розрахунок 3% річних за визначений судом період нарахування.

За розрахунком суду обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 9 486,11 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 189,00 грн 3% річних, в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати за поставлений позивачем товар.

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТУДЕНИЦЯ-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» про стягнення 368 881,06 грн підлягають задоволенню частково у сумі 367 336,65 грн з яких: 358 473,76 грн - основний борг, 7 189,00 грн - 3% річних, 1 673,89 грн - інфляційні втрати.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 5 533,23 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 500,00 грн.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи містять копію Договору від 10.03.2020 про надання правової допомоги (адвокатських послуг), копію угоди від 10.03.2020, акт приймання-здачі виконаних робіт (надання юридичних послуг) від 26.03.2020 та платіжне доручення № 6607 від 26.03.2020 на суму 17 500,00 грн, що підтверджує факт перерахування позивачем 17 500,00 грн згідно Договору про надання правової домоги від 10.03.2020 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи надані позивачем докази щодо правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, категорію справи та розмір таких витрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковоу задоволенню.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 5 510,06 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 426,73 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41, літ. «А», оф. 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТУДЕНИЦЯ-1» (32410, Хмельницька обл., Дунаєвський район, с. Томашівка, вул. Центральна, буд. 76; ідентифікаційний код 35860775) 358 473,76 грн (триста п`ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят три гривні 76 коп.) основного боргу, 7 189,00 грн (сім тисяч сто вісімдесят дев`ять гривень 00 коп.) 3% річних, 1 673,89 грн (одну тисячу шістсот сімдесят три гривні 89 коп.) інфляційні втрати, 5 510,06 (п`ять тисяч п`ятсот десять гривень 06 коп.) судового збору та 17 426,73 грн (сімнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 73 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Гумега О.В.