Вирок № 91038301, 17.08.2020, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3005/19

1-кп/683/114/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої-судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: прокурора Мельника В.М.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Прокоф`єва О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 02 жовтня 2001 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ст.94 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 10 років позбавлення волі, яке 18 грудня 2001 року змінено апеляційним судом Хмельницької області в частині призначеного покарання до 8 років позбавлення волі, 16 травня 2008 року звільнений умовно-достроково на підставі постанови Бердичівського районного суду Житомирської області від 08 травня 2008 року з не відбутим строком покарання 10 місяців 25 днів;

- 06 жовтня 2010 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ч.1 ст.296 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік,

за ч.2 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

12 вересня 2019 року близько 17 години ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні веранди житлового будинку, що по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , під час сварки, яка виникла на ґрунті раптових неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_1 два удари кулаком правої руки в обличчя останньої, заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-черепної травми, субдоральної гематоми в правій лобно-тім`яно-скроневій ділянці головного мозку, забій головного мозку в правій тім`яній ділянці з точками прикладання - крововиливи в лівій навколоочній ділянці, в ділянці спинки носа, які згідно висновку експерта №62 від 16 жовтня 2019 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_1 , яка наступила 14 вересня 2019 року о 17 год. 30 хв. в приміщенні Старокостянтинівської ЦРЛ, що розташована по вул. Пушкіна, 47 в м. Старокостянтинів Хмельницької області.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, доказами.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 , який свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину визнав та показав, що 12 вересня 2019 року біля 17 години ОСОБА_1 попросила його прийти до неї додому та вгамувати її доньку ОСОБА_1 , яка через вживання спиртних напоїв поводила себе неадекватно та агресивно. Коли він прийшов, то ОСОБА_1 лежала на городі і була в стані алкогольного сп`яніння, а через деякий час встала та перейшла у веранду житлового будинку. Він пішов за нею, щоб подивитись, що ОСОБА_1 робить у веранді. Коли він зайшов до веранди, то побачив, що вона стоїть біля вікна і він її запитав: « ОСОБА_1 , скільки будеш кров в бабушки пити?», на що остання почала розмахувати в його сторону руками. Щоб заспокоїти ОСОБА_1 , він правою рукою два рази вдарив її в обличчя, від чого вона нахилилась над столом, і з її носа потекла кров. Після цього у веранду зайшла її мати - ОСОБА_1 і він допоміг їй положити доньку спати та був усю ніч біля неї. На наступний ранок, коли ОСОБА_1 не прокинулась, він повідомив сімейного лікаря ОСОБА_6 , яка викликала швидку допомогу, й ОСОБА_1 відвезли у лікарню, де вона померла.

Вищезазначені показання обвинуваченого ОСОБА_2 частково підтвердила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 , яка є матір`ю померлої ОСОБА_1 . Так, потерпіла показала, що 12 вересня 2019 року вона попросила ОСОБА_2 , щоб він допоміг положити спати її доньку ОСОБА_1 , яка була в стані сп`яніння. Коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зайшли до веранди, то вона у цей момент вийшла на подвір`я, а коли через декілька хвилин повернулась, то побачила, що донька була вся в крові. На її запитання чи ОСОБА_2 її бив, останній відповів, що тільки вдарив по обличчю, однак, самих ударів вона не бачила, проте стверджує, що до того моменту, як вона залишила веранду, на доньці жодних видимих ушкоджень та крові не було. В подальшому вони з ОСОБА_2 положили ОСОБА_1 спати та були всю ніч біля неї, а коли на наступний ранок вона не прокинулась, то ОСОБА_2 повідомив сімейного лікаря ОСОБА_6 , яка викликала швидку.

Допитана судом свідок ОСОБА_6 підтвердила показання обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1 , показавши, що восени 2019 року, точної дати вона не пам`ятає, однак чітко пам`ятає, що це була п`ятниця, до неї зранку прибіг ОСОБА_2 та зробив виклик до ОСОБА_1 , повідомивши, що остання дуже погано себе почуває. Коли вона прийшла до будинку ОСОБА_1 , то побачила, що ОСОБА_1 лежала на ліжку, без видимих тілесних ушкоджень, однак перебувала у коматозному стані без свідомості, в зв`язку із чим вона викликала швидку допомогу. Вказує, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_1 пояснювала, що донька мабуть «перепила», а ОСОБА_2 говорив, що не знає, що з ОСОБА_1 , але її дуже погано.

Із показань допитаного судом свідка ОСОБА_7 , який є лікарем-анестезіологом Старокостянтинівської ЦРЛ, вбачається, що восени 2019 року до Старокостянтинівської ЦРЛ була доставлена без свідомості ОСОБА_1 із ушкодженнями у виді саден на обличчі і на голові. Їй був поставлений діагноз закрита черепно-мозкова травма, проведена операція, однак на другий день після операції вона померла. Свідок вказує, що мати померлої говорила, що ОСОБА_1 хтось побив, однак хто саме він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_8 , який також є лікарем-анестезіологом Старокостянтинівської ЦРЛ, підтвердив показання свідка ОСОБА_7 в тій частині, що ОСОБА_1 поступила до Старокостянтинівської ЦРЛ із закритою черепно-мозковою травмою та внутрішнім крововиливом, перебувала без свідомості, а на її голові були наявні ушкодження у виді саден, набряку очей та синців навколо очей.

В ході огляду місця події - будинковолодіння АДРЕСА_1 у веранді будинку, а саме: на скатерті, що знаходиться на столі, на стільці, на килимі, що знаходиться на підлозі, та на занавісках, що знаходяться на вікні, виявлено плями бурого кольору, зовні схожі на сліди крові, а також у кімнаті, де знаходилась ОСОБА_1 , а саме: на ковдрі та на подушці, що знаходяться на ліжку, виявлено бурі сліди, зовні схожі на кров, що підтверджується протоколом огляду місця події від 13 вересня 2019 року, фототаблицею та схемою до протоколу огляду місця події від 13 вересня 2019 року (Т.1 а.с.101-112).

Зі змісту протоколу огляду трупа ОСОБА_1 від 14 вересня 2019 року та доданої до нього фототаблиці вбачається, що при огляді тіла ОСОБА_1 виявлено наступні тілесні ушкодження: забій лівої орбіти, садно в ділянці лівої повіки, синці в долонях м`яких тканин кінцівок (Т.1 а.с.123-125).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №62 від 16 жовтня 2019 року смерть

ОСОБА_1 наступила від внутрішньочерепної травми, яка виразилась забоєм головного мозку, субдуральною гематомою і ускладнилась набряком головного мозку. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у виді внутрішньочерепної травми, субдуральної гематоми в правій лобно-тім`яно-скроневій ділянці головного мозку, забій головного мозку в правій тім`яній ділянці з точками прикладання - крововиливи в лівій навколоочній ділянці, в ділянці спинки носа, які могли виникнути, як від однієї дії окремо, так і від двох дій - ударів тупих твердих предметів, якими могли бути кулаки рук сторонньої особи, їм подібні предмети, виникли за 1-2 доби до моменту настання смерті (за даними гістологічної експертизи - в речовині головного мозку морфологічні ознаки забою речовини головного мозку із реактивними змінами в судинах, речовині мозку та поза судинною клітинною реакцією), знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, в ході експертизи трупа ОСОБА_1 виявлено також інші тілесні ушкодження середнього та легкого ступеня тяжкості, які виникли задовго до настання смерті ОСОБА_1 і в причинному зв`язку із її настанням не знаходяться. Зокрема, переломи 5,6,7 ребер зліва по задньо-підмишечній лінії у стадії формування кісткової мозолі, які виникли від дії тупого твердого предмету або при падінні та ударі об такий за 2-3 тижні до настання смерті і мають ознаки середнього ступеня тяжкості; крововиливи по передньо-внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині, по передній поверхні лівого стегна в верхній та середній третинах, по передній поверхні правого колінного суглобу з садном посередині, садна по передній поверхні лівого колінного суглобу, які могли виникнути від, як мінімум, шести дій - ударів, тертя тупих твердих предметів за 3-5 діб до моменту настання смерті і мають ознаки легких тілесних ушкоджень; крововилив по внутрішній поверхні правої гомілки в нижній третині, який міг виникнути від, як мінімум, однієї дії - удару тупого твердого предмету за 5-7 діб до моменту настання смерті і має ознаки легких тілесних ушкоджень (Т.1 а.с.130-132).

Свої показання щодо механізму нанесення ударів ОСОБА_1 , обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив та показав на місці події під час проведення з ним слідчих експериментів, в тому числі і за участі судово-медичного експерта ОСОБА_9 , що підтверджується протоколами проведення слідчого експерименту від 11 жовтня 2019 року та від 17 жовтня 2019 року, а також переглянутими у судовому засіданні відеозаписами цих слідчих дій (Т.1 а.с.226-228, а.с.230-232, а.с.84-85).

Висновком додаткової судово-медичної експертизи №3 від 21 жовтня 2019 року встановлено, що у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у виді внутрішньочерепної травми, субдуральної гематоми в правій лобно-тім`яно-скроневій ділянці головного мозку, забій головного мозку в правій тім`яній ділянці з точками прикладання - крововиливи в лівій навколоочній ділянці, в ділянці спинки носа. Локалізація та характер вищевказаних тілесних ушкоджень може відповідати показам ОСОБА_2 , які він давав під час проведення слідчого експерименту 17 жовтня 2019 року, а саме: ОСОБА_2 відтворив механізм нанесення тілесних ушкоджень для ОСОБА_1 , яка знаходилась у вертикальному положенні в приміщенні житлового будинку на веранді, а саме - один прямий удар кулаком правої руки в ділянку носа та другий удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока, внаслідок нанесених ударів ОСОБА_1 схилилась над столом і з її носа почалась кровотеча, при цьому остання не падала та не контактувала головою зі сторонніми предметами (Т.1 а.с.234-236).

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту судово-медичний експерт ОСОБА_9 підтвердив, що смерть ОСОБА_1 настала від ударів, які 12 вересня 2019 року ОСОБА_2 наніс їй в обличчя кулаком руки. При цьому пояснив, що на трупі ОСОБА_1 було виявлено субдуральну гематому в правій лобно-тім`яно-скроневій ділянці головного мозку та забій головного мозку. З урахуванням даних гістологічної експертизи шматочків внутрішніх органів трупа ОСОБА_1 №1518 від 10 жовтня 2019 року, якою було встановлено, що в речовині головного мозку морфологічні ознаки забою речовини головного мозку із реактивними змінами в судинах, речовині мозку та поза судинною клітинною реакцією, ним було визначено, що зазначена гематома виникла у термін 1-2 доби до смерті ОСОБА_1 , тобто саме тоді ОСОБА_2 наніс їй удари в обличчя.

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст.84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст.94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме в спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Зокрема, суд враховує, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, що пом`якшує його покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 раніше судимий, в тому числі за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, при непогашеній судимості знову вчинив умисний тяжкий злочин, внаслідок якого настала смерть особи, на момент вчинення злочину в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував.

Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання судом враховуються конкретні обставини справи, спричинені наслідки, поведінка обвинуваченого під час та після вчинення злочину, який після вчиненого публічно просив вибачення у потерпілої, що, на думку суду, вказує на його щире каяття, повне усвідомлення вчиненого та обсягу завданої шкоди.

Також судом враховується думка потерпілої ОСОБА_1 , яка просить ОСОБА_2 суворо не карати та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.121 КК України.

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.121 КК України.

Призначення такого покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, враховуючи особу обвинуваченого, до вступу вироку у законну силу йому слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже він засуджується до позбавлення волі на тривалий час, а тому перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилятись від суду та відбування покарання, вчиняти нові злочини. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При вирішенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 року № 11 ''Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат'' питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з ''Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання'', затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року (далі Порядок).

Згідно п.4 вищезазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівська центральна районна лікарня» №2291 від 29 жовтня 2019 року (Т.1 а.с.21), а також розрахунку вартості лікування потерпілої ОСОБА_1 , наданого КНП «Старокостянтинівська центральна районна лікарня» (Т.1 а.с.22), вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні невідкладної (екстреної) медичної допомоги, реанімації та інтенсивної терапії КНП «Старокостянтинівська ЦРЛ» з 13 вересня 2019 року по 14 вересня 2019 року й вартість її лікування з урахуванням ліжко-днів та медикаментів становить 5684 грн. 70 коп.

Зазначені витрати підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області для зарахування в районний бюджет.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-370, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Обрати ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 17 серпня 2020 року, зарахувавши в цей строк на підставі ч.5 ст.72 КК України строк його попереднього ув`язнення з 13 вересня 2019 року по 15 вересня 2019 року включно.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Старокостянтинівської районної ради Хмельницької області (для зарахування в районний бюджет р/р UA988150130000035436071151647 Старокостянтинівського УДКСУ ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, код ЄДРПОУ 02004479) витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 5684 грн. 70 коп.

Речовий доказ - відрізок віконної завіси, який поміщено до паперового конверту, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного

суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: