Ухвала суду № 91035191, 18.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

18 серпня 2020 року м. Київ № 640/9944/20

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить:

1) визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень -Офісу Генерального прокурора при розгляді моєї скарги про скасування незаконного наказу виконувача обов`язків Генерального прокурора України Махніцького О.І. від 26.02.2014 № 101к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Миколаївської області за власним бажанням в порядку ст. 38 Кодексу законів про працю України з 28.02.2014 та увільнення від обов`язків голови колегії прокуратури цієї області -протиправною.

2). Зобов`язати Офіс Генерального прокурора вчинити певні дії, а саме: скасувати незаконний наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора України Махніцького О.І. від 26.02.2014 № 101к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Миколаївської області за власним бажанням в порядку ст. 38 Кодексу законів про працю України з 28.02.2014 та увільнення від обов`язків голови колегії прокуратури цієї області; поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Миколаївської області з 28.02.2014 та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

3) Стягнути з Офісу Генерального прокурора на мою користь витрати по сплаті судового збору.

4) Усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАСУ, стягнути за рахунок відповідача.

5) Допустити негайне виконання судового рішення в частині:

- скасування наказу виконувача обов`язків Генерального прокурора України Махніцького О.І. від 26.02.2014 № 101 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Миколаївської області за власним бажанням в порядку ст. 38 Кодексу законів про працю України з 28.02.2014 та увільнення від обов`язків голови колегії прокуратури цієї області та поновлення мене на посаді прокурора Миколаївської області з 28.02.2014;

- стягнення на мою користь середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки суд дійшов до висновку про пропуск строку звернення до суду, ухвалою суду від 14.05.2020р. позовну заяву було залишено без руху, позивачу роз`яснено його право на подання клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку.

У відповідь на вищевказану ухвалу на адресу суду надійшло клопотання від позивача, в якому зазначено, що строк на звернення до суду ним пропущений, з його точки зору, з поважних причин. У поданій заяві позивач посилається на ту обставину, що ним заявлено вимоги щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді прокурора Миколаївської області, через поважні об`єктивні та непереборні причини.

Позивач зазначає, що об`єктивно розуміючи і відчувши на собі демонстративні прояви явно незаконних і необ`єктивних дій і рішень виконувача обов`язків Генерального прокурора України Махніцького O.L, адекватно оцінивши реалії того часу, у т.ч. рівень концентрації влади в руках колишнього глави держави ОСОБА_3 , який, по-перше - 18.06.2014 своїм указом за № 536/2014 призначив Махніцького О.І. своїм радником (режим електронного доступу -https://www.president.gov.ua/documents/5372014-17380), увільнивши останнього з посади виконувача обов`язків Генерального прокурора України; по-друге - за часів свого президенства (07.06.2014 - 20.05.2019) міг мати вплив на судову систему.

Крім того зазначає, що оскарження його звільнення з посади прокурора Миколаївської області навіть після обрання 20.05.2019 року Президентом України Зеленського В.О. не мало ніякого сенсу, оскільки він не міг бути поновлений на посаді внаслідок дії Закону України «Про очищення влади». 17.10.2019 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) постановлено рішення у справі «Полях та інші проти України» (заяви №№ 58812/15, 53217/16, 59099/16, 23231/18 та 47749/18), яка стосується звільнення п`яти державних службовців згідно із Законом України "Про очищення влади", які як службовці до свого звільнення відповідно до Закону займали певні посади на державній службі. Вказане рішення набуло статусу остаточного 24.02.2020 року.

У зв`язку з цим позивач вважає, що зміна керівництва держави, перевантаження судової системи, подальше наближення правової системи України до європейських стандартів і норм, прийняття рішення ЄСПЛ за заявами так званих "люстрованих" чиновників, тобто усунення об`єктивних та непереборних обставин, що спричинили пропуск ним строку звернення до суду, надає реальну можливість добитися якнайшвидшого відновлення судом його законних трудових прав, порушених відповідачем унаслідок видачі оскаржуваного наказу та пов`язаного з цим його незаконного звільнення.

Позивач просить суд визнати причини пропуску строку звернення до суду із позовною заявою поважними та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

Дослідивши зазначені доводи позивача, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Додаткового суд враховує, що Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05).

Таким чином встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

В даному випадку такі обставини позивачем не наведено, належних доказів поважності причин пропуску процесуального строку більше ніж п`ять років, до суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви відповідно до вимог частини 2 статті 123 КАС України.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з адміністративним позовом та доданими до нього матеріалами надіслати позивачу.

3. Роз`яснити, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає особі, яка її подала, повторно звернутись до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська