Ухвала суду № 91030966, 17.08.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/209/20

Провадження № 1-в/643/394/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Насирової М.М.,

прокурора: Котельнікова Р.М.,

захисника: Гібкіної З.В.,

засудженого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові клопотання начальника Московського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про вирішення питання про приведення вироку Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018, відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, офіційно не одруженого, з вищою освітою, раніше судимого 01.03.2019 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих розмірів громадян (штраф сплачено 01.03.2019 року), судимого 20.02.2020 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Московського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області звернувся до Московського районного суду м. Харкова з клопотанням, в якому просить суд вирішити питання про приведення вироку Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 у справі № 643/209/20 (провадження № 1-кп/643/817/20) щодо ОСОБА_1 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018, щодо зниження покарання до максимальної межі покарання, встановленого санкцією нового закону, або пом`якшення призначеного покарання.

Прокурор у судовому засіданні 17.08.2020 року проти задоволення поданого клопотання заперечив.

Захисник засудженого у судовому засіданні 17.08.2020 року проти задоволення поданого клопотання заперечив та просив суд не змінювати призначене ОСОБА_1 покарання.

Аналогічні пояснення надав у судовому засіданні ОСОБА_1 .

Представник Московського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання 17.08.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 5 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути подане клопотання без участі представника Московського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями п. 13 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Приписами ч. 1, ч. 3 ст. 5 Кримінального кодексу України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Кримінального кодексу України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 у справі № 643/209/20 (провадження № 1-кп/643/817/20), який набрав законної сили 24.03.2020, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України до 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України.

На момент вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, санкція ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України діяла у редакції Закону України від 15.04.2008 № 270-VI «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності», і передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

01.07.2020 року набув чинності Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Частина 2 статті 309 Кримінального кодексу України, в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018, передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Судом встановлено, що призначена засудженому ОСОБА_1 міра покарання вироком Московського районного суду міста м. Харкова від 20.02.2020 у справі № 643/209/20 (провадження № 1-кп/643/817/20) за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу Укра їни у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки не перевищує санкцію, визначену Законом України № 2617-VIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

За таких обставин, оскільки призначене ОСОБА_1 вироком Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 покарання за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України не перевищує санкцію, визначену Законом України № 2617-VIII від 22.11.2018, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 74 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з вироком Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 у справі № 643/209/20 (провадження № 1-кп/643/817/20), засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, що унеможливлює застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України.

Аналізуючи положення ст. 74 Кримінального кодексу України та ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України суд вважає, що сектор пробації може звертатися до суду з клопотанням про приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 виключно за обставини перебування такого вироку на виконані в органі з питань пробації та відповідно відбування засудженим призначеного покарання.

Засуджений ОСОБА_1 не відбуває покарання з підстав застосування ст. 75 Кримінального кодексу України та наразі вважається звільненим від відбування призначеного покарання, з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 Кримінального кодексу України, що унеможливлює приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018.

Крім того, суд зазначає, що вироком Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 у справі № 643/209/20 (провадження № 1-кп/643/817/20) затверджено угоду від 26.12.2019 по кримінальному провадженню № 12019220470004732 про визнання винуватості, укладену між прокурором Харківської місцевої прокуратури № 4 Берестовою М.В. та підозрюваним ОСОБА_1 , визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у вигляді двох років позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України в угоді про визнання винуватості зазначається, серед іншого, узгоджене сторонами покарання.

За таких обставин, оскільки покарання у вигляді 2 років позбавлення волі було узгоджено сторонами при укладанні угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, то для пом`якшення призначеного покарання також має бути згода прокурора, проте наразі прокурор заперечує проти зменшення покарання, враховуючи, що розмір покарання, призначеного за вироком Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 знаходиться в межах санкції ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (в редакції, що діє з 01.07.2020 р.), тобто не перевищує її.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні подання начальника Московського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про вирішення питання про приведення вироку Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 щодо засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 74 Кримінального кодексу України, ст. ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні подання начальника Московського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про вирішення питання про приведення вироку Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 у справі № 643/209/20 (провадження № 1-кп/643/817/20) щодо засудженого ОСОБА_1 у відповідність до вимог Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

2.Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.

3.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Новіченко