Ухвала суду № 91030805, 18.08.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/233/2020 Справа № 641/5140/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Музиченко В.О.,

при секретарі - Леонідовій Т.А.,

за участю прокурора - Булатової Є.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Головіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України щодо ОСОБА_1 .. До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурором Булатовою Є.В. подано клопотання про продовження щодо ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оскільки ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним нових злочинів, не відпали і не зменшились.

Обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив змінити щодо нього міру запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`яку, оскільки має поганий стан здоров`я.

Захисник обвинуваченого проти клопотання прокурора заперечувала та підтримала клопотання обвинуваченого, просила застосувати до нього більш м`яку міру запобіжного заходу, оскільки обвинувачений має на утриманні матір інваліда 1-ї групи, за якою необхідний догляд.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.

Приймаючи до уваги, що ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 липня 2020 року про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою припиняє свою дію 31 серпня 2020 року, а судове провадження не завершено, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та у порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превелює над принципом поваги до свободи особистості.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Крім того, наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду та вчинити нові злочини, оскільки не має постійного місця роботи та законних джерел заробітку, раніше неодноразово судимий та маючи незняту і непогашену судимість, знову обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності, не має сталих соціальних зв`язків, що виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень-злочинів, їх тяжкість, максимальна санкція тяжчого з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті, що дає підстави стверджувати те, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Таким чином, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Крім того, будь-яких даних про зменшення чи відсутність вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Доводи обвинуваченого та його захисника про поганий стан здоров`я ОСОБА_1 та наявність на утриманні обвинуваченого матері-інваліда 1-ї групи - не підтверджені в судовому засіданні.

Так, згідно відповіді заступника начальника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з оперативної роботи № 12/11-1947/Бр від 06.06.2020, ОСОБА_1 дійсно перебуває на диспансерному обліку лікарів медичної частини з діагнозом: дисциркулярна енцефалопатія (посттравматична) та з приводу вказаного захворювання отримує курси медикаментозної терапії з профілактичною метою, та у разі погіршення стану здоров`я.

За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою строком на 60 днів, задовольнивши клопотання прокурора, а клопотання обвинуваченого залишивши без задоволення.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 183, 197, 199, 331, 392 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Булатової Є.В. про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, строком на 60 днів, тобто до 16 жовтня 2020 року.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну щодо нього міри запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`яку - залишити без задоволення.

Ухвала в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя- В. О. Музиченко