Рішення № 91029806, 18.08.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/3837/20

Провадження № 2-а/946/109/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді: Бальжик О.І.

за участю секретаря: Нікітіної Ю.П.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Маліна М.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Маліна Миколи Захарійовича та Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 26.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Маліна М.З. (далі - ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП), в якому просила:

(І) поновити строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення;

(ІІ) скасувати постанову серії ЕАМ №2681306 від 13.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі;

(ІІІ) закрити провадження у справі.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України. Крім того, вважає, що: відповідачем порушений порядок розгляду справи, визначений ст.ст.278, 279 КУпАП; постанова по справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки відсутнє посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, а тому вказаний поліцейським відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення; в порушення ч.5 ст.258 КУпАП не було складено протокол про адміністративне правопорушення; оскаржувана постанова винесена із істотним порушення прав та правових гарантій, зокрема вона була винесена на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцем знаходження відповідного органу.

ІІ. Процедура та позиції учасників справи

2.1. 30.06.2020 року ухвалою судді позовна заява залишена без руху у зв`язку з порушенням позивачем вимог ч.3 ст.161 КАС України (а.с.14).

2.2. 15.07.2020 року ухвалою судді визнані поважними причини пропуску строку звернення до суду, ОСОБА_1 поновлено пропущений строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.23).

2.3. 06.07.2020 року ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідача залучене УПП в Одеській області ДПП (а.с.62, 63).

2.4. Відповідач - УПП в Одеській області ДПП, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання представника не направив, надавши відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову на підставі наданих доказів (а.с.42-61).

2.5. У судовому засіданні позивачка позов підтримала та наполягала на його задоволенні на підставі викладених у ньому доводів.

2.6. Відповідач Малін М.З. просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства. Винність ОСОБА_1 у порушенні ПДР доведена представленим відеозаписом та фотокартками.

2.7. Під час розгляду справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

ІІІ. Релевантні джерела правового регулювання

3.1. Конституція України

Стаття 19. […] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

3.2. Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України).

Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративного судочинства

[…] 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 9. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі

1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості […].

Стаття 73. Належність доказів

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення […].

Стаття 74. Допустимість доказів

1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом […].

Стаття 77. Обов`язок доказування

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин […].

5. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

3.3. Кодекс про адміністративні правопорушення України (КУпАП).

Стаття 8. Чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення […].

Стаття 122. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонений сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху

2. […] проїзд на заборонений сигнал світлофора, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Стаття 251. Докази

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 252. Оцінка доказів

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається

[…] Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції […]

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Стаття 280. Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність […].

Стаття 283. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі […].

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: […] технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався) […].

3.4. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395.

III. Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

1. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

2. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені […] частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення

1. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

2. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП […]

5. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

3.5. Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.2003 року за №3353-ХІІ

Стаття 41. Правила дорожнього руху

[…] Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3.6. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 року за №46.

Розділ 1. Загальні положення

Пункт 1.3. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пункт 1.9. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Розділ 8. Регулювання дорожнього руху

Пункт 8.1. Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пункт 8.5.1. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Пункт 8.7. Світлофори (додаток 3) призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально.

Пункт 8.7.3. Сигнали світлофора мають такі значення:

[…] в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух […].

ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Пункт 8.10. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Пункт 8.11. Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Розділ 16. Проїзд перехресть

Пункт 16.8. Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

Розділ 34. Дорожня розмітка

1.12 (стоп-лінія) - позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.

3.7. ДСТУ 4092-2002. Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. Загальні технічні вимоги, правила застосовування та вимоги безпеки

Пункт 7.30. Режим роботи світлофорної сигналізації з використовуванням транспортних світлофорів типів 1-З і пішохідних світлофорів повинен передбачати миготіння зеленого сигналу протягом 3 с безпосередньо перед вимкненням, а також нижнього місячно-білого сигналу у світлофорах типу 5.

Частота миготіння сигналів - 1 с.

ІV. Оцінка та висновки суду

4.1. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, перевіривши їх доказами, суд приходить такого висновку.

4.2. У судовому засіданні встановлено, що 13.06.2020 року поліцейським ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП рядовим поліції Маліним М.З. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Як вбачається з вказаної постанови, 13.06.2020 року о 18 год. 25 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Ford Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1 по проспекту Суворова в м. Ізмаїлі, здійснила проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушила п.8.7.3 «ґ» ПДР (а.с.7).

4.3. Аналіз норм діючого законодавства, наведеного в розділі ІІІ судового рішення, дає підстави для висновку, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб`єкта владних повноважень в силу приписів ст.77 КАС України покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

4.4. На підтвердження факту проїзду позивачем регульованого перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору відповідачем надано відеозаписи 18.29, 18.37 та 2020-07-29_16-43-14 (а.с.58).

4.5. Як вбачається із відеозапису 2020-07-29_16-43-14, дослідженого у судовому засіданні, 13.06.2020 року о 18 год. 23 хв. схожий на автомобіль позивачки, дійсно, здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору. При цьому, ідентифікувати державний реєстраційний номерний знак автомобіля не виявилося можливим.

Згідно відеозаписів з нагрудної камери 18.29 та 18.37 відбувається розгляд справи та винесення постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

4.6. Надаючи правову оцінку вказаним відеозаписам на предмет їх належності і допустимості, суд виходить з такого.

4.7. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

4.8. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться у нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

4.9. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

4.10. Приймаючи до уваги, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, зважаючи на те, що з відеозапису 2020-07-29_16-43-14 неможливо ідентифікувати державний реєстраційний номерний знак автомобіля, суд у відповідності до ст.74 КАС України приходить висновку про те, що він не є допустимим доказом по справі.

Відеозаписи 18.29 та 18.37 не містять інформації щодо предмету доказування, а тому у відповідності до ст.73 КАС України не є належним доказом проїзду позивачкою регульованого перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору.

4.11. Даний висновок співпадає з позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 (К/9901/1403/17), 24.01.2019 року у справі №428/2769/17 (К/9901/1667/17) та 19.02.2020 року у справі №524/1284/17 (К/9901/15713/18).

4.12. На підтвердження позовних вимог позивачкою надано запис з відеореєстратора FILE0214 00_02_50-00_03_30.avi, з якого вбачається, що вона, керуючи транспортним засобом, бачачи спочатку зелений сигнал світлофору, потім - зелений миготливий сигнал світлофору протягом 3 сек, який інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, не зменшуючи швидкість руху, перетнула дорожню розмітку 1.12 «стоп-лінія» та проїхала перехрестя на жовтий сигнал світлофору (а.с.34).

4.13. Таким чином, доводи позивачки про те, що вона не змогла би зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 «стоп-лінія», не вдаючись до екстреного гальмування, а тому, додержуючись вимог ПДР, закінчила маневр, на увагу не заслуговують та спростовуються наданим нею відеозаписом з відеореєстратора.

4.14. Також, безпідставними є доводи позивачки про те, що під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 122 КУпАП положення статті 258 КУпАП не застосовуються (має бути складений протокол про адміністративне правопорушення), а розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися відповідно до статті 276 КУпАП - за місцем вчинення правопорушення (тобто у відповідності рішення КСУ №5рп/2015 від 26.05.2015 року - за місцем знаходження органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення), оскільки розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені частиною другою статті 122 КУпАП, належить до компетенції Національної поліції, що, у відповідності до абзацу другого статті 258 КУпАП, виключає необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Законом України від 14.07.2015 року №596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими особами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

4.15. Даний висновок співпадає з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 (К/9901/15804/18).

4.16. Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення за статтею 122 КУпАП передбачено скорочене провадження, яке полягає у фіксації адміністративного правопорушення і накладенні адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

4.17. Висновки аналогічного змісту містяться у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №536/583/17 (К/9901/4973/18).

4.18. Постанова в справі про адміністративне правопорушення ЕАМ №2681306 від 13.06.2020 року щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відповідає вимогам ст.ст.222, 283, 284 КУпАП.

4.19. Окремо слід зазначити, що за змістом статті 122 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ (Національною поліцією). При цьому, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

4.20. Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції при розгляді справ про адміністративні правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а тому вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю в рамках розгляду справ даної категорії у судовому процесі.

4.21. Таким чином, вбачається, що належним відповідачем у справах щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції, а не працівник органу.

4.22. Аналіз норм національного законодавства та обставин справи дає підстави для висновку про те, що відповідачем доведені правомірність й обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 9, 73, 74, 77, 241-246, 286, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Маліна Миколи Захарійовича та Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

2. Копію постанови надіслати для відома до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Постанова може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.І.Бальжик