Рішення № 91029508, 17.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 року м. Київ № 826/17278/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )до про Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08130, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Я. Мудрого, буд. 1А) визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати рішення №16 від 08 червня 2018 року Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0802 га, яка розташована на території Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- зобов`язати Петропалівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії сільської ради клопотання ОСОБА_1 від 15 травня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0802 га, яка розташована на території Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з урахуванням висновків суду;

- зобов`язати Петропалівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області подати звіт щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15 травня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0802 га, яка розташована на території Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що висновки оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах норм Земельного кодексу України щодо порядку розгляду звернення та прийняття відповідного вмотивованого рішення про надання або відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. При цьому, представник позивача стверджував, що вибір вільної земельної ділянки відбувався на підставі детального плану поєднаного з Генеральним планом села Петропавлівська Борщагівка.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача не надав до суду відзиву на адміністративний позов та не надав копій документів на виконання вимог ухвали суду про витребування, докази отримання ухвал наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене вище та відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

При цьому, суд враховує клопотання представника позивача про прискорення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 15 травня 2018 року звернувся до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,0802 га, яка розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В додаток до вказаного звернення позивач надав: копію паспорту; копію ідентифікаційного коду, копію посвідчення учасника бойових дій; графічні матеріали.

За результатами розгляду вказаного клопотання Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області прийняла рішення №16 від 08 червня 2018 року «Про погодження висновку постійної комісії з питань використання земельних та водних ресурсів, екології і охорони навколишнього середовища відмовити у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Зазначене рішення ґрунтується на тому, що вказана заявником земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої фізичної особи, якій надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про що П. Борщагівською сільською радою прийнято відповідне рішення.

Незгода позивача із рішенням відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у селищі площею не більше 0,15 га із земель комунальної власності.

Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118).

Відповідно до положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з рішення (відмови) відповідача, підставою для відмови відповідачем вказано що, вказана у графічному матеріалі земельна ділянка на виділення якої претендує ОСОБА_1 , знаходиться у користуванні іншої фізичної особи, якій надано дозвіл на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, про що П. Борщагівською сільською радою прийняте відповідне рішення.

З даного приводу слід зазначити, що громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 1, 2 статті 116 Земельного Кодексу України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 Земельного Кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Водночас, відповідачем в ході вирішення даної справи жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що земельна ділянка саме відносно якої позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, належить на праві власності іншій фізичній особі, надано не було, хоча судом вказана інформація витребовувалась ухвалою від 13 листопада 2018 року.

Суд враховує, що відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

В даному випадку, як особа, якій уже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, так і позивач мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зазначені у рішенні від 08 червня 2018 року №16 підстави для відмови у наданні гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд не можуть бути визнані обґрунтованими, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання його протиправним та скасування.

Щодо обраного способу захисту порушеного права - зобов`язання повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії сільської ради клопотання ОСОБА_1 від 15 травня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки - він відповідає вимогам статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо клопотання про зобов`язання Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області подати звіт щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15 травня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0802 га, як розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.

У позові заявлено вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача до суду надано копію договору про надання правової допомоги №13/13 від 19 липня 2013 року, укладеного позивачем з Адвокатом Татунець В.В., акт здачі-прийняття наданих послуг від 11 січня 2019 року, відповідно до якого позивачу були надані наступні послуги: опрацювання нормативно-правової бази щодо спірних правовідносин - вартість 300,00 грн., підготовка та складання адвокатського запиту №13/06-2018 від 22 червня 2018 року - вартість 500,00 грн., підготовка та складання адміністративного позову від 19 жовтня 2018 року - вартість 1500,00 грн., відправка адміністративного позову від 19 жовтня 2018 року (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) - вартість 50,00 грн., підготовка та складання клопотання про витребування доказів від 29 жовтня 2018 року - вартість 500,00 грн., відправка поштою клопотання про витребування доказів від 29 жовтня 2018 року (вартість конверту, кур`єр до відділення пошти та вартість послуг поштового зв`язку) - вартість 50,00 грн.; підготовка та відправка заяви від 09 листопада 2018 року - вартість 200,00 грн. відправка поштою заяви від 09 листопада 2018 року - вартість 50 грн.; усього 2 650,00 грн.

Вказані докази відповідають вимогам статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання детального опису виконаних робіт, необхідних для надання правової допомоги.

На думку суду, надані позивачем докази свідчать про відповідність заявленої до стягнення суми витрат встановленим частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем заперечень з приводу зазначеної суми до суду не надано.

Згідно із частинами 2-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не виконано обов`язок доказування в повному обсязі.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати №16 від 08 червня 2018 року Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0802 га, яка розташована на території Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зобов`язати Петропалівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії сільської ради клопотання ОСОБА_1 від 15 травня 2018 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовним розміром 0,0802 га, яка розташована на території Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, 1-А, код ЄДРПОУ 04362489) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук