Рішення № 91029248, 18.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1695/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" (надалі також - ТОВ "Віп Авто Транс", позивач) звернулось до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення відповідача прийняте у вигляді картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00019 та рішення про коригування митної вартості товарів №/2020/000022/2 від 08.01.2020.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей при митну вартість товару за ціною договору. Вказує, що висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які митний орган вимагав надати, не входять у перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів, будь-яких підстав, передбачених нормою частини третьої статті 53 Митного кодексу України, для витребування додаткових документів не було, а тому відповідач не вправі визнавати ненадання запитуваних документів підставою для коригування митної вартості, а в подальшому і для відмови у митному оформленні транспортного засобу. Також зазначає, що відповідачем не враховано, що транспортний засіб задекларований згідно митної декларації, яку використано для визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, не може вважатися ідентичним або подібним (аналогічним), оскільки у них не будуть співпадати рік випуску, ступінь зносу (амортизації). Також вказує, що відповідач не проводив необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товару.

01.06.2020 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу позивача здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах, за результатами якої встановлено, що на момент перереєстрації товару та видачі сертифікату походження товару закінчився термін поставки, визначений контрактом. Вказує, що до митного оформлення надані платіжні доручення, в графі призначення платежу яких вказано лише контракт, а реквізити рахунку фактури відсутні, тобто ідентифікувати платіжне доручення з даною поставкою не має можливості. Зазначає, що позивачем не було надано до митного оформлення документи, що підтверджують якість напівпричепа, що передбачено умовами контракту. Крім того вказує, що до митного оформлення надано документи, відповідно до яких оцінюваний напівпричіп продавався різними власниками, а позивачем не надано документів на підтвердження переходу права власності. Враховуючи виявлені розбіжності, митну вартість товару скориговано за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації щодо аналогічного товару, про що винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови.

18.06.2020 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що оплата за товар відбулася на умовах 100% передоплати 25.10.2019, а поставка товару - 18.12.2019, що повністю відповідає умовам контракту. Вказує, що умови контракту мають посилання на номер кузова, модель та марку кожного напівпричепу, що є предметом договору, що дозволяє відокремити вартість кожного транспортного засобу, щодо якого здійснено митне оформлення та перевірити вартість спірного напівпричепа. Зазначає, що оскаржувані рішення відповідача не містять жодних посилань на те, що продавець товару не був власником спірного транспортного засобу.

Відповідачем подано заперечення, в яких, серед іншого, вказав, що порушення умов контракту щодо поставки товару передбачають штрафні санкції, які автоматично тягнуть за собою збільшення митної вартості товару. Зазначає, що за резервним методом використовується цінова інформація на подібні товари, а не цінова інформація на ідентичні або аналогічні товари.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

11.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" та REDL GMBH (Австрія) укладено контракт № 11-10/2019, згідно якого позивачем придбані 10 бувших у використанні напівпричепів, зокрема, SCHMITZ SCB*S3T, номер шасі /кузова - № НОМЕР_1 , рік випуску 2013 на умовах даного контракту (надалі також -Контракт) (а.с.13-15).

Згідно пункту 3.2 Контракту № 11-10/2019 від 11.10.2019 напівпричіп поставляється на умовах (EXW) - Австрія Інкотермс 2010, тобто імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення.

У розділі 4 Контракту від 11.10.2019 № 11-10/2019 вказано, що вартість 1 (одного) напівпричепа SCHMITZ SCB*S3T, номер шасі/кузова - № НОМЕР_1 , рік випуску 2013 складає 7000,00 Євро. Загальна вартість Контракту становить 73800,00 Євро та складається з вартості напівпричепа, його страховки, оформлення транзитних номерів та Сертифікату походження EURO 1 для вивозу.

Оплата здійснюється шляхом безготівкової оплати з рахунку покупця (ТОВ "ВІП АВТО ТРАНС") на рахунок продавця (REDL GMBH (Австрія), що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) від 12.12.2019 № 2019/3682 та платіжними дорученнями № 52 від 25.10.2019, № 53 від 05.11.2019 та № 54 від 12.11.2019 (а.с.16-19).

Технічні характеристики автомобіля підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2019 № А 46730689 (а.с.21).

На підставі договору від 01.02.2016 № 01/02/01/2016 особою, що здійснює декларування, подано до Північної митниці ДМС України митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UA102030/2020/631051, згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 199034,52 грн. (184752,40 грн +14282,12 грн транспортних витрат на доставку транспортного засобу), визначену за основним методом - за ціною договору (а.с.66).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактура (інвойс) від 12.12.2019 № 2019/3682; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 - Nr X 455765 від 13.12.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2019 № А 46730689; платіжні доручення (банківські платіжні документи, що стосуються товару) № 52 від 25 жовтня 2019 року, № 53 від 05 листопада 2019 року та № 54 від 12 листопада 2019 року; довідка про транспортні витрати на доставку транспортного засобу № 263 від 28.12.2019; контракт № 11-10/2019 від 11.10.2019; договір про надання послуг митного брокера від 01.02.2016 № 01/02/01/2016; митна декларація країни відправлення від 13.12.2019 № 19AT230000EV0AFZE5.

08.01.2020 посадовою особою митного поста "Нові Яриловичі" сформовано електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.73-74).

Так, особою, уповноваженою на декларування товарів, листом від 08.01.2020 надана відповідь, за якою митний орган повідомлено, що надати вищезазначені документи не має можливість через їх відсутність.

08.01.2020 відповідач прийняв рішення № UA102000/2020/000022/2 про коригування митної вартості товарів на рівні 8750,00 Євро (а.с.26).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. Митну вартість транспортного засобу "Напівпричіп-бортовий тентований марки "SCHMITZ" модель "SCB*S3T" номер кузова - НОМЕР_1 " скориговано відповідно до цінової інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби України (МД від 27.11.2019 №UA102230/2019/639428) на рівні 8750 EUR та ґрунтується на раніше визнаної митними органами митної вартості відповідно статті 64 Митного кодексу України. Митну оцінку транспортного засобу здійснено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості - 8750 EUR (а.с.26 на звороті).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2020/00019 (а.с. 24-25).

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із сиcтемного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм слідує, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем до митного оформлення надано: рахунок-фактура (інвойс) від 12.12.2019 № 2019/3682; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 - Nr X 455765 від 13.12.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2019 № А 46730689; платіжні доручення (банківські платіжні документи, що стосуються товару) № 52 від 25 жовтня 2019 року, № 53 від 05 листопада 2019 року та № 54 від 12 листопада 2019 року; довідка про транспортні витрати на доставку транспортного засобу № 263 від 28.12.2019; контракт № 11-10/2019 від 11.10.2019; договір про надання послуг митного брокера від 01.02.2016 № 01/02/01/2016; митна декларація країни відправлення від 13.12.2019 № 19AT230000EV0AFZE5, що також не заперечується відповідачем у відзиві.

Як встановлено судом, позивачем одночасно з митною декларацією було подано, серед іншого, рахунок-фактуру (інвойс) № 2019/3682 від 12.12.2019, в якому зазначено повні характеристики товару: марку та модель автомобіля, номер кузова, рік виробництва, об`єм двигуна, вагу, пошкодження та ціну (а.с.19).

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) є обов`язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.

Інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов`язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.).

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, в силу частини другої статті 53 Митного кодексу України платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються під час митного оформлення у разі, якщо рахунок сплачено.

Суд зауважує, що порядок оплати за товар, порядок заповнення платіжних документів та розмір перерахованих коштів взагалі не становлять об`єкт контролю митної вартості, бо жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку із чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для і витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом в сумі 8750,00 Євро відповідно до цінової інформації ЄАІС ДФС щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено. При цьому відповідач посилається на митну декларацію від 27.11.2019 № UA102230/2019/639428.

Суд критично ставиться до наведених аргументів митного органу, оскільки згідно умов Контракту від 11.10.2019 № 11-10/2019, загальна вартість товару складає 73800,00 євро, зокрема, вартість напівпричепу, який є предметом митного оформлення у даній справі, становить 7000,00 Євро, а платіжними дорученнями № 52 від 25.10.2019, № 53 від 05.11.2019, № 54 від 12.11.2019 підтверджується повна оплата вказаного Контракту, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідачем не доведено жодними доказами впливу порушення термінів поставки згідно умов Контракту на митну вартість заявленого до митного оформлення напівпричепу.

Також в оскаржуваному рішенні вказано, що митну вартість визначено за резервним методом в сумі 8750,00 Євро відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби України. Також міститься посилання на митну декларацію від 27.11.2019 № UA102230/2019/639428.

Однак суд враховує, що вказана відповідачем цінова інформація ЄАІС Держмитслужби України не може мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар, а тим більше, впливати на договірні умови між продавцем та покупцем, на підставі яких ними була визначена, та фактично сплачена, вартість транспортного засобу.

Також суд зазначає, що у відповідача була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок-фактура (інвойс) № 2019/3682 від 12.12.2019 містить відомості про продавця, його адресу та номер телефону, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.

Крім того, згідно вищевказаної декларації задекларовано напівпричіп SCHMITZ CARGOB ULL, моделі SCВ*SЗТ S01, в той час як позивачем здійснювалося митне оформлення напівпричепу SCHMITZ моделі SCB*S3T, при цьому відповідачем не доведено подібність вищевказаних напівпричепів.

Посилання відповідача на результати застосування системи управління ризиками також не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Також, як слідує з рішення про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2020/000022/2 від 08.01.2020, у ньому зазначено лише про неможливість застосування 1-5 методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 та 5, а також джерело інформації, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 809/784/16, від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 08.01.2020 № UA 102000/2020/000022/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.01.2020 № UA102030/2020/00019 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ТОВ "Віп Авто Транс" слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом, на підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем також надано копії платіжних доручень, які відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у даній справі.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 30.04.2020 №71, додаткова угода № 1 до договору від 30.04.2020, детальний опис робі від 07.07.2020, рахунок - фактура №71/13 від 30.04.2020, акт надання послуг № 71/13 від 07.07.2020, платіжні доручення №1105 від 07.05.2020 та № 1427 від 05.06.2020 про сплату послуг на загальну суму 63000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

У свою чергу відповідачем надано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з підстав, що справа є незначної складності, представником позивача подана 21 подібна справа, в рахунок оплати послуг адвоката позивачем перераховано 33000,00 грн, що становить 1571,43 грн таких витрат за одну справу.

Так, згідно договору про надання правничої допомоги № 71 від 30.04.2020 та додаткових угод до даного договору предметом договору є надання правничої допомоги по скасуванню 21 рішення про коригування митної вартості товарів та 21 картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, серед яких і оскаржувані в даній справі. Вартість послуг по одній справі становить 8000,00 грн.

Згідно рахунку-фактури № 71/13 від 30.04.2020 позивачу надано знижку 5000,00 грн. по витратах на правничу допомогу в даній справі, а платіжними дорученнями № 1105 від 07.05.2020 та № 1427 від 05.06.2020 підтверджується оплата позивачем послуг згідно договору № 71 від 30.04.2020 в загальному розмірі 63000,00 грн.

Враховуючи викладене, витрати позивача на правничу допомогу в одній справі складають 3000,00 грн. (63000,00 грн / 21справу).

Отже, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та знайшли своє відображення в матеріалах судової справи, надані позивачем документи містять інформацію про вартість години надання правової допомоги певного виду та час, витрачений на неї, розмір наданої знижки, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову також сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн., то за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" підлягає стягненню понесені ним судові витрати в розмірі 5102,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 08.01.2020 № UA 102000/2020/000022/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.01.2020 № UA102030/2020/00019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн), сплачений відповідно до платіжного доручення № 1285 від 25.05.2020 та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс", вул.Квітнева, буд.1-В,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 37558048.

Відповідач: Північна митниця Держмитслужби, прос. Перемоги, 6,м.Чернігів,14017, код ЄДРПОУ 43332675.

Повний текст рішення суду складено 18.08.2020.

Суддя О.М. Тихоненко