Рішення № 91028646, 17.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3683/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом

позивача: ОСОБА_1 до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

13.07.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області у частині нездійснення позивачу нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.05.2020 із виплаченої різниці пенсії у розмірі 134212,56 грн;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області згідно з частиною другою статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.05.2020 із виплаченої різниці пенсії у розмірі 134212,56 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №816/715/18, оскільки тривала невиплата пенсії за минулі періоди сталася з вини відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/3683/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази /а.с. 13/.

24.07.2020 відповідач надав відзив на позов /а.с. 17-19/, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в даному випадку нараховані позивачу кошти були виплачені у період, що не перевищує один календарний місяць, у зв`язку з чим підстави для застосування Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", яким передбачена сплата компенсації у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати громадянам нарахованих доходів, відсутні.

03.08.2020 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 58-59/, у якій позивач підтримав обґрунтування та посилання на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №816/715/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії протиправною; зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та на підставі довідки від 07.02.2018 №4/2065 про розмір грошового забезпечення, яка виготовлена ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області, починаючи з 01.01.2016 по визначеному в цій довідці посадовому окладу - 2500,00 грн, окладу за спеціальним званням - 2200,00 грн, надбавкою за вислугу років 50% - 2350,00 грн, надбавкою за виконання особливо важливих завдань 55% - 3877,50 грн, надбавкою за роботу з таємними виробами, носіями, документами 10% - 705,00 грн та премією у розмірі 33% - 3838,73 грн, установивши йому раніше призначений розмір пенсії 76% від перерахованого грошового забезпечення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2018 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №816/715/18 залишено без змін.

Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №816/715/18 набрало законної сили 18.06.2018.

На виконання судового рішення відповідачем 06.07.2018 здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 /а.с. 38, 39, 46/, а 22.05.2020 здійснено фактичну виплату пенсії /а.с. 47, 48, 49/, що не заперечується відповідачем.

18.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про компенсацію втрати частини доходів за період часу з 01.01.2016 по 31.12.2017, у якій просив ГУ ПФУ в Полтавській області повідомити коли ОСОБА_1 буде сплачено компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.05.2020 із розміру 134212,56 грн та яка сума згідно з частиною другою статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" йому нарахована до виплати, як компенсація втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.05.2020 із розміру 134212,56 грн /а.с. 5/.

Листом від 03.07.2020 №3709-3509/Б-03/8-1600/20 ГУ ПФУ в Полтавській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №816/715/18 відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та нараховано доплату в сумі 134212,56 грн, яка виплачена 22.05.2020. Зазначено, що будь-яких інших зобов`язань ГУ ПФУ в Полтавській області вказане судове рішення не містить, у зв`язку з чим правові підстави для нарахування компенсації втрати частини доходу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відсутні /а.с. 52/.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у частині нездійснення позивачу нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.05.2020 із виплаченої різниці пенсії у розмірі 134212,56 грн, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи); така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених норм поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом): добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Водночас, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, а також Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

У цій справі позивач просить нарахувати компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.05.2020 із виплаченої різниці пенсії у розмірі 134212,56 грн, яка виплачена йому на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №816/715/18.

Як вже встановлено судом, ГУ ПФУ в Полтавській області 06.07.2018 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 на підставі довідки від 07.02.2018 №4/2065 про розмір грошового забезпечення, яка виготовлена ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області, починаючи з 01.01.2016 по визначеному в цій довідці посадовому окладу - 2500,00 грн, окладу за спеціальним званням - 2200,00 грн, надбавкою за вислугу років 50% - 2350,00 грн, надбавкою за виконання особливо важливих завдань 55% - 3877,50 грн, надбавкою за роботу з таємними виробами, носіями, документами 10% - 705,00 грн та премією у розмірі 33% - 3838,73 грн, установивши йому раніше призначений розмір пенсії 76% від перерахованого грошового забезпечення.

За період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивачу нарахована доплата, виплату якої відповідачем проведено лише 22.05.2020, що відповідачем не заперечується.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що суму пенсії, нарахованої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №816/715/18, ОСОБА_1 вчасно не виплачено, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії.

Отже, відмова ГУ ПФУ в Полтавській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправною.

Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права, суд виходить з наступного.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

У прохальній частині позову ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області у частині нездійснення позивачу нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 01.05.2020 із виплаченої різниці пенсії у розмірі 134212,56 грн. При цьому, відповідачем фактично допущено протиправні дії щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, які вчинені шляхом надання відповіді листом від 03.07.2020 №3709-3509/Б-03/8-1600/20. Отже, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області.

Враховуючи викладене, суд з метою повного захисту прав та законних інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 22.05.2020; та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 22.05.2020.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стали протиправні дії відповідача щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати пенсії - 22.05.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати пенсії - 22.05.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017).

Суддя Т.С. Канигіна