Рішення № 91028630, 18.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3720/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянув у письмовому провадженні за правилам спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

14.07.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (надалі також - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача, які полягають у порушенні строку надання відповіді на запит на доступ до публічної інформації, встановлений ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та у неправомірній відмові в задоволенні запиту на інформацію (відмові надати інформацію) ОСОБА_1 на запит на публічну інформацію від 01.07.2020;

- зобов`язати відповідача у строк, що не перевищує п`яти робочих днів направити ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 та на e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні відомості, внесені декларантом до митної декларації UA110160/2020/002524: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про найменування країни відправлення товару та країни призначення товару; 3) найменування товару; 4) код товарузгідно з УКТ ЗЕД; 5) найменування країни походження товару; 6) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; 7) митну вартість товару; 8) метод визначення митної вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до Дніпровської митниці Держмитслужби із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив повідомити відомості про товар, що були внесені декларантом до митної декларації UA110160/2020/002524. 09.07.2020 отримав відповідь, згідно якої Дніпровська митниця відмовила у наданні запитуваних відомостей, посилаючись на та, що надання та оприлюднення інформації, яка позивачем запитувалась, мають здійснюватися у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, який відповідного порядку не розробив. Дану відмову позивач вважав протиправною, своє право на отримання доступу до запитуваної публічної інформації - порушеним. Ці твердження вмотивовані тим, що запитувана інформація не належить до інформації з обмеженим доступом. Крім того наголошує, що відповідач надав відповідь з порушенням строку надання відповіді, встановленого статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

14.08.2020 на електронну адресу суду надійшов відзив (а.с.37-41), у якому Дніпровська митниця заперечувала проти задоволення позову, стверджуючи, що діяла у порядку, на підставі та у спосіб, що були визначені їй Законом, як приписує частина 2 статті 19 Конституції України. Зокрема, Дніпровська митниця вказала, що вона не є володільцем запитуваної інформації, а є лише її розпорядником. З приводу запитуваної інформації суб`єкт, що її надав (декларант), не надавав митниці згоду на розголошення цієї інформації. Дніпровська митниця послалася на частину 2 статті 452 Митного кодексу України та частину 1 статті 11 Митного кодексу України, якими встановлено обмеження щодо надання інформації щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності. З приводу посилань позивача на абзац 2 частини 5 статті 11 Митного кодексу України, Дніпровська митниця вказала, що дана норма передбачає надання інформації тільки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не визначений. Також Дніпровська митниця стверджувала, що запитувана позивачем інформація носить характер конфіденційної, посилаючись при цьому на частину 4 статті 11 Митного кодексу України: ця інформація втрачає статус інформації з обмеженим доступом лише за умови згоди на її оприлюднення, наданої декларантом за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такої згоди в даному разі декларант не надавав, а сам факт подачі митної декларації згодою не є, така згода має бути формалізована. Відтак, відповідач стверджує, що запитувана інформація є конфіденційною та митниця не має права її надавати без згоди декларанта та без наявного порядку надання запитуваної інформації.

За приписами пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Відповідно до частин 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , звернувся 01.07.2020 до Дніпровської митниці зі запитом на публічну інформацію. У цьому запиті з посиланням на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" №440-ІХ від 14 січня 2020 року, що набрав чинності 13 лютого 2020 року, просив надати йому відомості внесені декларантом до митної декларації UA110160/2020/002524: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про найменування країни відправлення товару та країни призначення товару; 3) найменування товару; 4) код товарузгідно з УКТ ЗЕД; 5) найменування країни походження товару; 6) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; 7) митну вартість товару; 8) метод визначення митної вартості товару (а.с.12-14).

Листом від 07.07.2020 за вих.№75-08-03-1/10/ЗПІ/6260 Дніпровська митниця надала на запит ОСОБА_1 відповідь. За змістом відповіді Дніпровська митниця повідомила ОСОБА_1 , що ним не враховано зміст абзацу 2 частини 5 статті 11 Митного кодексу України, якою визначено, що надання та оприлюднення такої інформації здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, на безоплатній основі та у формі відкритих даних в обсягах, що не суперечать міжнародним договорам України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Станом на день подання запиту Кабінетом Міністрів України не визначено порядок надання та оприлюднення такої інформації, тому у Дніпровської митниці відсутні правові підстави для надання інформації, зазначеної у запиті (а.с.15-16).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо порушення строку надання відповіді на запит та у неправомірній відмові в наданні інформації, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимога позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (надалі - Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Стаття 1 цього Закону надає визначення, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI встановлено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, з-поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Визначення інформації з обмеженим доступом надано статтею 6 Закону №2939-VI: інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Статтею 13 Закону №2939-VI визначено, розпорядниками інформації визнаються, серед інших, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Статтею 20 Закону №2939-VI внормовано строк розгляду запитів на інформацію: розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Підстави для відмови в задоволенні запиту на інформацію передбачено статтею 22 Закону: розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Окремо суд звертає увагу, що визначений Законом перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію, є вичерпним.

Статтею 11 Митного кодексу України внормовано додержання вимог щодо конфіденційності інформації.

Інформація, що стосується митної справи, отримана митними органами, може використовуватися ними виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб`єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам, у тому числі іншим органам державної влади, крім випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України.

Інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується митними органами, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом. Обробка персональних даних осіб, відомості про яких отримані митними органами, здійснюється без згоди таких осіб.

За розголошення інформації, зазначеної у цій статті, посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно із законом.

Не належать до інформації з обмеженим доступом і не можуть становити комерційної таємниці відомості щодо конкретних експортно-імпортних операцій, згоду на оприлюднення яких надано декларантом (крім випадків віднесення таких відомостей до державної таємниці) за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а також відомості, внесені декларантами до митної декларації відповідно до частини восьмої статті 257 цього Кодексу, за виключенням пунктів 2, 4, підпунктів "б", "в", "д", "є", "з" пункту 5, пунктів 6, 7 і 9 частини восьмої зазначеної статті.

Не вважається розголошенням інформації з обмеженим доступом надання або оприлюднення знеособленої зведеної інформації для статистичних цілей, знеособленої аналітичної інформації, знеособленої інформації щодо конкретних експортно-імпортних операцій, внесених декларантами до митної декларації відповідно до частини восьмої статті 257 цього Кодексу, за виключенням пунктів 2, 4, підпунктів "б", "в", "д", "є", "з" пункту 5, пунктів 6, 7 і 9 частини восьмої зазначеної статті, включаючи інформацію, що стосується митної вартості товарів, знеособленої інформації щодо загальних питань роботи митного органу, знеособленої інформації, яка стосується правопорушень, а також публічне обговорення в засобах масової інформації та суспільстві питань, що стосуються митної справи.

Надання та оприлюднення такої інформації здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, на безоплатній основі та у формі відкритих даних в обсягах, що не суперечать міжнародним договорам України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Визначення інформації, яка частиною 4 статті 11 Митного кодексу України виключається з переліку інформації з обмеженим доступом, відсилає до частини 8 статті 257 Митного кодексу України "Процедура декларування", відповідно до якої митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари:

а) найменування;

б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;

в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);

г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість товарів;

ж) митна вартість товарів та метод її визначення;

з) відомості про уповноважені банки декларанта;

и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг зі сплати митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3 1 цього Кодексу;

ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;

д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

У даній справі спір між сторонами зводився до того, чи є інформація, надання якої запитував позивач у Дніпровської митниці у запиті про надання публічної інформації, інформацією з обмеженим доступом. З відповіді на це питання слідували протилежні висновки сторін щодо того, чи мала Дніпровська митниця обов`язок надати цю інформацію за запит про надання публічної інформації.

Отже, у своєму запиті про надання публічної інформації ОСОБА_1 просив надати відомості внесені декларантом до митної декларації UA110160/2020/002524: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про найменування країни відправлення товару та країни призначення товару; 3) найменування товару; 4) код товарузгідно з УКТ ЗЕД; 5) найменування країни походження товару; 6) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; 7) митну вартість товару; 8) метод визначення митної вартості товару.

Відповідні відомості про імпортовані товари передбачені підпунктами 1, 3, 5 (п.п. а, г, ѓ, ж) частини 8 статті 257 Митного кодексу України.

На саме ці підпункти частини 8 статті 257 вказує частина 4 статті 11 Митного кодексу України, прямо виключаючи передбачену ними інформацію з такої, що належить до інформації з обмеженим доступом і може становити комерційну таємницю.

Отже, суд в повній мірі погоджується з позивачем у тому, що запитувана ним інформація не належить до інформації з обмеженим доступом, а тому відповідно до вимог Закону №2939-VI повинна була бути надана розпорядником, Дніпровською митницею, на запит ОСОБА_1 .

Суд відхиляє твердження Дніпровської митниці, висловлені у відзиві, про те, що вона є розпорядником, а не володільцем цієї інформації, а тому не має обов`язку інформацію надавати.

Це твердження прямо протирічить викладеним вище нормам Закону №2939-VI, якими передбачено обов`язок розпорядників публічної інформації надати її на запит особи.

Також суд відхиляє твердження Дніпровської митниці про неможливість надати запитувану інформацію без наявності визначеного Кабінетом Міністрів України порядку надання знеособленої зведеної інформації для статистичних цілей, знеособленої аналітичної інформації, знеособленої інформації щодо конкретних експортно-імпортних операцій, внесених декларантами до митної декларації відповідно до частини восьмої статті 257 цього Кодексу, на який посилається абзац 2 частини 5 статті 11 Митного кодексу України.

На думку суду, обов`язок надання публічної інформації відкритого характеру, про яку запитував позивач, передбачений імперативними нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації", які не потребують будь-якого додаткового нормативно-правового акту для свого застосування.

Крім того, вичерпний перелік підстав для відмови у наданні публічної інформації передбачений статтею 22 Закону №2939-VI і серед цих підстав відсутня вказівка на необхідність додатково визначеного Кабінетом Міністрів України порядку надання якогось виду інформації.

Суд зазначає, згідно норм статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4 ст. 20 Закону № 2939-VI).

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що запит на інформацію отримано та зареєстровано відповідачем 01.07.2020 за №21/ЗПІ, а відповідь на за запит ОСОБА_1 відповідач надав листом від 07.07.2020 №75-08-03-1/10/ЗПІ/6260 (а.с.15-16).

Суд зазначає, що доказів надсилання вказаного листа на адресу позивача відповідачем не надано. Також не надано доказів щодо продовження строку розгляду запиту позивача.

Натомість, матеріали справи містять докази, що вказаний лист відповідач направив на електронну адресу ОСОБА_1 лише 09.07.2020 (а.с.17).

Пунктом 9.5 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. При вирішенні питання, в який момент часу цей обов`язок вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суди повинні за аналогією застосовувати положення частини дев`ятої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за яким під таким моментом мається на увазі здача документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку.

Формуючи наведений висновок Пленум Вищого адміністративного суду України послався на приписи ст. 103 КАС України в редакції кодексу, чинній станом на дату надання роз`яснень. Однак, суд вважає наведений висновок таким, що не втратив актуальності, оскільки положення ч.9 статті під назвою "Обчислення процесуального строку" КАС України в чинній редакції ідентичні за змістом приписам ст. 103 КАС України в редакції до 15.12.2017 року, тобто тій, що була використана Пленумом.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що відповідач надав відповідь з порушенням строку надання такої відповіді, встановленого статтею 20 Закону №2939-VI.

Окремо суд відмічає про свою згоду з твердженням позивача, про те, що відмові, вчиненій Дніпровською митницею, відсутня вказівка на порядок оскарження, що порушує вимоги статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відмовляючи у наданні публічної інформації на запит ОСОБА_1 , відповідач невірно застосував норми Закону, а тому ця відмова оцінюється судом як протиправна.

Належним засобом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Дніпровської митниці Держмитслужби у порядку та у строк, передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації", надати ОСОБА_1 інформацію щодо відомостей, внесених декларантом до митної декларації UA110160/2020/002524: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про найменування країни відправлення товару та країни призначення товару; 3) найменування товару; 4) код товару згідно з УКТ ЗЕД; 5) найменування країни походження товару; 6) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; 7) митну вартість товару; 8) метод визначення митної вартості товару.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги 22 м.Дніпро, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дніпровської митниці Держмитслужби, які полягають у порушенні строку надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 01.07.2020 на доступ до публічної інформації, встановлений статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Визнати протиправною відмову Дніпровської митниці Держмитслужби надати публічну інформацію ОСОБА_1 на його запит на публічну інформацію від 01.07.2020.

Зобов`язати Дніпровську митницю Держмитслужби у порядку та у строк, передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації", надати ОСОБА_1 інформацію щодо відомостей, внесених декларантом до митної декларації UA110160/2020/002524: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про найменування країни відправлення товару та країни призначення товару; 3) найменування товару; 4) код товару згідно з УКТ ЗЕД; 5) найменування країни походження товару; 6) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; 7) митну вартість товару; 8) метод визначення митної вартості товару.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Головуючий суддя Г.В. Костенко