Рішення № 91027841, 17.08.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р. справа № 300/701/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач народився в с. Амірмахмуд, Агдашського району, Азербайджанської Республіки. У зв`язку з військовим конфліктом в Нагірному Карабаху , позивач у січні 1994 року покинув Азербайджанську Республіку - країну, де постійно проживав, та прибув до України. Будь-яких документів для підтвердження позивача, як особи в якості біженця, іноземця чи особи без громадянства, яка перебуває (проживає) на законних підставах на території України, позивач не виготовив. Зазначено, що 14.05.2002 Апеляційним судом Київської області позивач засуджений до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна за статтею 93 пунктами "а, г, ж, з, и" Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року). В період з 1994 року по даний час документи, які б посвідчували приналежність позивача до громадянства будь-якої з країн виготовлені не були. Відповідно до відповіді Консульського відділу Посольства Азербайджанської республіки в Україні №1/054/А від 16.12.2016, приналежність позивача до громадянства Азербайджанської Республіки не встановлено. Позивач зазначає, що він є особою без громадянства відповідно до пункту 15 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому, документи, які підтверджують наявність статусу апатрида в позивача відсутні, що унеможливлює реалізацію його правосуб`єктності шляхом реалізації основоположних прав і свобод людини, зокрема права на шлюб. 17.02.2020 року позивачем скеровано на адресу відповідача заяву щодо його легалізації на території України, за результатом розгляду якого, 18.03.2020 року отримано відповідь з повідомленням про відсутність підстав для отримання позивачем довідки, яка підтверджує особу ОСОБА_1 , як особи без громадянства. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у видачі йому довідки особи без громадянства, посилаючись на вимоги частини 2 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" щодо права на визнання його правосуб`єктності та основних прав і свобод людини, внаслідок чого, просить суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача видати документ (довідку), що підтверджує особу ОСОБА_1 , як особу без громадянства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с.18-19).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.38-39).

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року перебував у відпустці, з 03.08.2020 року по 06.08.2020 року суддя перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.06.2020 року (а.с.52-54), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Зокрема, вказала, що Управлінням ДМС України в Івано-Франківській області не допущено бездіяльності при розгляді звернення позивача, при наданні відповіді на запит відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас зазначено, що видача документа (довідки), що посвідчує статус особи позивача як особи без громадянства, чинним законодавством не передбачена. Відповідно до повноважень ДМС України, передбачених положенням про Державну міграційну службу України, затвердженим постановою КМУ від 20.08.2014 року № 360, видача документа, який підтверджує статус особи як особи без громадянства, не належить до повноважень відповідача. Адміністративна послуга з оформлення документа (довідки) особи, що посвідчує її як особу без громадянства, відсутня у переліку адміністративних послуг у сфері міграції, що затверджений постановою КМУ від 02.11.2016 року № 770 (в редакції постанови КМУ від 24.04.2019 року № 371).

15.06.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задоволити (а.с. 62-64). Вказав, що із запереченнями відповідача у відзиві не погоджується. Зокрема, зазначив, що згідно частини 2 статті 3 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

11.06.2020 року від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 59-60). Зокрема, представник вказала, що оскільки позивача засуджено до довічного позбавлення волі, відповідно до статті 10 ЗУ "Про імміграцію" йому не може бути надано дозвіл на імміграцію, а тому відповідно до частини 1 статті 5 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" його не може бути документовано посвідкою на постійне проживання в Україні. Для документування посвідкою на тимчасове проживання в Україні у позивача відсутні підстави, встановлені статтею 4 цього Закону. Окрім того, зазначила, що вимоги позивача не базуються на нормах законодавства, оскільки видача довідки, що посвідчує статус особи без громадянства, законодавством не передбачена.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Амірмахмуд, Агдашського району, Азербайджанської Республіки (а.с.9).

Також, у військовому квитку позивача НОМЕР_1 зазначена національність позивача азербайджанець (а.с.11-14).

Відповідно до довідки № 1/054/А від 16.12.2016, виданої консульським відділом посольства Азербайджанської Республіки в Україні, указом Кабінету Міністрів Азербайджанської Республіки "Порядок визначення приналежності особи до громадянства" від 18.03.2015 приналежність позивача не визнана, у зв`язку з незнайденням необхідних доказів (а.с.8).

Адвокат Матвіїв Б.М. звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області з адвокатським запитом №б/н від 18.04.2019, відповідно до якого зазначив, що 14.05.2002 Апеляційним судом Київської області позивача засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна за статтею 93 пунктами "а, г, ж, з, и" Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року). На даний час у позивача відсутні будь-які документи, які посвідчують його особу. Разом з тим, останній не претендує на отримання громадянства України. Просив вказати, які документи необхідно надати позивачу для його легалізації на території України (отримання довідки особи без громадянства або інших правовстановлюючих документів) (а.с.17).

За результатом розгляду вказаного адвокатського запиту від 18.04.2019, Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області відповіддю від 24.04.2019 за №2601.5.2-3553/26.2-19, посилаючись на норми статті 1, 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", статті 10 Закону України "Про імміграцію", повідомило, що на даний час жодних підстав для отримання посвідок на проживання позивача не виявлено. Одночасно проінформовано, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України і з певних причин не мають документів, що посвідчують їх особу, отримують документи в дипломатичних установах країн громадянства чи постійного проживання (походження) (а.с.18, 19).

Не погодившись з відповіддю відповідача, адвокат Матвіїв Б.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року у справі № 300/2380/19 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - відмовлено. Судом по справі № 300/2380/19 не встановлено бездіяльності відповідача щодо відмови позивачу у видачі довідки особи без громадянства, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про отримання відповідної посвідки на проживання, встановленої ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", при цьому відповідач надав відповідь за результатом розгляду адвокатського запиту про надання інформації.

17.02.2020 року позивачем на адресу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області скеровано заяву про видачу документа, що підтверджує особу ОСОБА_1 , як особи без громадянства (а.с.4-5).

Листом від 05.03.2020 року за вих. № М-8/6/2601.5/1711-20 Івано-Франківським МВ УДМС України в Івано-Франківській області позивачу надана відповідь про результати розгляду заяви такого змісту: "Порядок оформлення документів, що посвідчують особу, як особу без громадянства чинним законодавством України не визначений. Враховуючи наведене оформлення довідки, яка підтверджує особу ОСОБА_1 , як особу без громадянства не є можливим" (а.с.6).

Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю, яка полягає у відмові позивачу у видачі довідки особи без громадянства, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного їх правового регулювання.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Згідно положень статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні (пункт 7); іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом (пункт 8); іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку (пункт 9); іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом (пункт 10); країна походження іноземця або особи без громадянства - країна чи країни громадянської належності або країна попереднього постійного проживання (пункт 13); особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином (пункт 15).

Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:

1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України;

2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Частинами 1, 2 статті 31 ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено, що посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Посвідка на постійне проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), які мають дозвіл на імміграцію в Україну.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає ЗУ "Про імміграцію".

Згідно положень частини 1 статті 4 ЗУ "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 ЗУ "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію не надається особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Частинами 1, 2 статті 32 ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено, що посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка на тимчасове проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), визначеним статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Частинами 4-15, 18 та 20 статті 4 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для участі у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб`єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у філіях або представництвах іноземних банків, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні; іноземці та особи без громадянства, які є засновниками та/або учасниками, та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб і отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період дії посвідки. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому цією частиною, є наступне: 1) іноземець та особа без громадянства є засновником та/або учасником, та/або бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, дані про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) розмір частки власності іноземця або особи без громадянства, або іноземної юридичної особи, бенефіціаром (контролером) якої він є, у статутному капіталі української юридичної особи становить не менше 100 тисяч євро за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України на дату внесення іноземної інвестиції; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті; особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їхнього походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України; іноземці та особи без громадянства, які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну та іншу) допомогу підрозділам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, залученим до проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо у районах її проведення, та/або залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо у районах їх проведення, або добровольчим формуванням, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та спільно з вищезазначеними підрозділами брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також які брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції та/або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях спільно із вищезазначеними підрозділами та добровольчими формуваннями та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які перебувають на території України на законних підставах, у тому числі у випадках, якщо термін дії паспортного документа закінчився або він підлягає обміну, на час до завершення тимчасової окупації Російською Федерацією території України у значенні Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що чинним законодавством України не передбачено документу, що підтверджує особу без громадянства, а для отримання позивачем посвідки на постійне або тимчасове проживання у позивача не має законних підстав.

Щодо можливості задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі позивачу довідки особи без громадянства, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Бездіяльність - це пасивна поведінка, яка виражається у формі не вчинення суб`єктом владних повноважень дій, які він був зобов`язаний і міг вчинити.

Дія - здійснення посадовою особою своїх обов`язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч їм.

Відповідачем по справі доведено, що також підтверджується матеріалами адміністративної справи, що саме у спосіб вчинення активних дій - виготовлення листа за від 05.03.2020 року за вих. № М-8/6/2601.5/1711-20, позивача поінформовано про відмову у видачі довідки, яка підтверджує особу ОСОБА_1 , як особи без громадянства. Як наслідок, підстав вважати, що відповідачем допущено бездіяльність у суду немає.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 щодо видачі документа, що підтверджує його особу, як особу без громадянства, внаслідок чого, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову позивача, звільненого від сплати судового збору, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (Державна установа "Івано-Франківська установа виконання покарань №12", вул. Коновальця, 70-а, м. Івано-Франківськ, 76018).

Відповідач:

Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.