Рішення № 91027666, 14.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року Справа № 280/2334/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо відмови видати ОСОБА_1 , довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням доплат;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області видати ОСОБА_1 оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020 року з відповідною доплатою за вислугу років та доплати за перебування на адміністративній посаді 10 (десять) % посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.02.2020 звернувся до відповідача із заявою про надання довідки в порядку перерахунку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 станом на 18.02.2020 року із зазначенням у ній розміру посадового окладу судді з доплатою за адміністративну посаду. Однак, відповідач, листом від 25.02.2020 року № 08-02/760, відмовив у видачі довідки. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки під час перебування з 23.12.2003 по 04.06.2005 та з 04.02.2008 по 26.02.2013 на адміністративній посаді голови Токмацького районного суду Запорізької області позивач отримував збільшений оклад голови суду відносно посадового окладу судді суду, в якому в якому позивач працював та доплату за перебування на адміністративні посаді в суді з яких фактично були сплачені страхові внески, які мають враховуватись в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати судді. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у письмовому відзиві (вх.№21063 від 06.05.2020) посилається на те, що позивач на момент виходу у відставку працював на посаді судді та не обіймав адміністративної посади. Крім того, у період з 23.12.2003 по 04.06.2005, а також у період з 04.02.2008 по 26.02.2013 позивач займав посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області, однак у період з 23.12.2003 по 04.06.2005 та у період з 04.02.2008 по 31.12.2011 позивач не отримував та не міг отримувати доплату за перебування на адміністративній посаді, оскільки встановлення такої доплати суддям, які обіймають адміністративну посаду, було здійснено вперше з набранням чинності статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до абзацу шостого пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» вказаного Закону стаття 129 вводилася в дію з 01 січня 2012 року. До набрання чинності статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» оплата праці суддів здійснювалася на підставі статті 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», якими не передбачалася доплата за перебування на адміністративній посаді. Вказує, що з 26.02.2013 ОСОБА_1 втратив право на отримання суддівської винагороди з урахуванням доплати за адміністративну посаду у розмірі 10% тобто більше ніж за пять років до виходу у відставку у жовтні 2018 року. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 13.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 13.05.2020 без виклику сторін.

Ухвалою суду від 12.06.2020 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.07.2020.

Протокольною ухвалою суду від 13.07.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи на 10.08.2020.

У судове засідання 10.08.2020 учасники справи не з`явилися.

Позивачем подано заяву (вх. №32978 від 20.07.2020) про розгляд справи без його участі.

Представником відповідача подано клопотання (вх. №36285 від 10.08.2020) про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював суддею Токмацького районного суду Запорізької області до 02.10.2018 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 жовтня 2018 року № 3048/0/15-18 позивача звільнено з посади судді Токмацького районного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Токмацького районного суду Запорізької області № 12-ос від 03.10.2018 позивача відраховано зі штату суду у зв`язку із звільненням з посади судді у відставку.

З 04.10.2018 позивач перебуває на обліку в Токмацькому об`єднаному УПФУ Запорізької області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди.

19.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки в порядку перерахунку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 станом на 18.02.2020 року із зазначенням у ній розміру посадового окладу судді з доплатою за адміністративну посаду.

Листом від 25.02.2020 року № 08-02/760 відповідач надав довідку про розмір суддівської винагороди для перерахунку довічного грошового утримання станом на 18.02.2020, однак повідомив, що на дату виходу у відставку позивач не обіймав посаду голови суду та доплату за перебування на адміністративній посаді не отримував, у ТУ ДСА України в Запорізькій області немає підстав для включення позивачу в довідку доплату за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10%.

Не погоджуючись із такими діями відповідача та з вимогою зобов`язати вчинити певні дії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Конституційний Суд України у Рішенні від 08.06.2016р. № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013(справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Частиною 3 ст. 142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на момент призначення щомісячного грошового утримання позивачу) було передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до частини четвертої ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Надання довідки про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачене Розділом III «Документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1.

Згідно з частиною першою ст. 135 Закону 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого входить доплата за перебування на адміністративній посаді в суді.

При цьому, складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді слід визначати виходячи з того, яку посаду обіймав позивач на час прийняття рішення про його звільнення у відставку.

Так, сторонами не заперечується, що у період з 23 грудня 2003 року по 04 червня 2005 року, а також у період з 04 лютого 2008 року по 26 лютого 2013 року позивач займав посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI передбачено, що звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю обрано на адміністративну посаду в суді, припиняє його повноваження на адміністративній посаді.

Аналогічні положення містить частина 7 статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

Станом на 02.10.2018 (прийняття рішення ВРП про звільнення позивача у зв`язку із поданням заяви про відставку) ОСОБА_1 обіймав посаду судді Токмацького районного суду Запорізької області.

Відтак, «відповідною» в даному випадку є посада судді Токмацького районного суду Запорізької області, без визначення у складі суддівської винагороди «перебування на адміністративній посаді в суді».

Також слід зазначити, що у період з 23 грудня 2003 року по 04 червня 2005 року, а також у період з 04 лютого 2008 року по 31 грудня 2011 року позивач не отримував доплату за перебування на адміністративні посаді, оскільки встановлення такої доплати суддям, які обіймають адміністративну посаду, було здійснено вперше з набранням чинності статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ.

Відповідно до абзацу шостого пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» вказаного Закону стаття 129 вводилася в дію з 01 січня 2012 року. До набрання чинності статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» оплата праці суддів здійснювалася на підставі статті 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», якими не передбачалася доплата за перебування на адміністративній посаді.

Щомісячне грошове утримання судді ОСОБА_1 було встановлено з 14 листопада 2011 року наказом ТУ ДСА України в Запорізькій області від 04 жовтня 2011 року № 148-ос та виплачувалося до 31 грудня 2011 року включно.

Наказом ТУ ДСА України в Запорізькій області від 03 січня 2012 року № 29-ос виплату щомісячного грошового утримання судді ОСОБА_1 було скасовано у зв`язку з набранням чинності статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ та одночасною втратою чинності постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Таким чином, твердження позивача про те, що у період з 01 січня 2012 року по 26 лютого 2013 року він отримував щомісячне грошове утримання, є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам.

Крім того, у період з 14 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року розрахунок розміру щомісячного грошового утримання судді ОСОБА_1 здійснювався, виходячи з розміру його посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікаційний клас судді та виплат, передбачених статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Таким чином, у період з 23 грудня 2003 року по 31 грудня 2011 року позивач не отримував та не міг отримувати доплату за перебування на адміністративній посаді, оскільки встановлення такої доплати суддям, які обіймають адміністративну посаду, було здійснено вперше з набранням чинності статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ та не мало місця до набрання чинності вищевказаною нормою Закону.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача з приводу отримання ним доплати за адміністративну посаду у період з 23 грудня 2003 року по 04 червня 2005 року, а також у період з 04 лютого 2008 року по 26 лютого 2013 року не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, доводи позивача про те, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання позивача на штатні розписи працівників Токмацького районного суду Запорізької області з яких ніби то вбачається, що всі роки займання позивачем адміністративної посади в Токмацькому районному суді Запорізької області голови суду з 2003 року по 2013 рік посадовий оклад голови суду був значно вищим, ніж посадовий оклад судді, тобто, на думку позивача ДСА України передбачала та виплачувала таким чином суддям, які займали адміністративну посаду в суді, доплату за виконання адміністративних обов`язків, суд вважає помилковим, оскільки відповідно до наведеної вище норми ч.2 ст. 135 Закону №1402-VIII, така доплата є самостійною складовою суддівською винагороди, яка виплачується окремо від посадового окладу.

Таким чином намагання позивача ототожнити доплату за перебування на адміністративній посаді та розмір посадового окладу голови суду у 2003-2011 роках є безпідставним, та спростовується розрахунковими листами, наявними в матеріалах справи за період з 23.12.2003 по 14.11.2011.

У зв`язку з припиненням повноважень на адміністративній посаді наказом територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 01 березня 2013 року № 20-ос з 26 лютого 2013 року судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 скасовано доплату за обіймання посади голови суду у розмірі 10% посадового окладу та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.08.2020.

Суддя Л.Я. Максименко