Ухвала суду № 91027574, 18.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 серпня 2020 року м. Житомир справа №240/13050/20

категорія 112030300

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11 серпня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статей 160, 161, 172 цього Кодексу.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

З матеріалів справи встановлено, що предметом спірних правовідносин є невиплата позивачу за період з 1 січня 2014 року до 2 серпня 2014 року додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачених статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При визначенні початку перебігу процесуального строку для звернення позивача з даним позовом до суду, суд враховує, що пенсія є щомісячним платежем, а щодо її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та про порушення своїх прав позивач мала дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 серпня 2019 року у справі №813/5002/17 (адміністративне провадження №К/9901/55618/18).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач, звернувшись згідно з відбитком штемпеля ДП "Укрпошта" на конверті 29 липня 2020 року до суду з позовом про виплату йому передбачених статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю та доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 1 січня 2014 року до 2 серпня 2014 року, пропустив шестимісячний строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Водночас, позивачем до позовної заяви додано листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №2657-1480/К-02/8-0600/20 від 23 березня 2020 року, в якому відповідачем відмовлено позивачу у проведенні перерахунку та виплаті за період з 1 січня 2014 року до 2 серпня 2014 року додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю та доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачених статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірах, в яких зазначає позивач.

З приводу даного листа суд зазначає, що отримання його позивачем не може вважатися моментом, з якого позивач дізнався про порушення свої прав, оскільки доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а й також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Більш того, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду.

Згідно з статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з тим, позивач з відповідною заявою про поновлення пропущеного процесуального строку до суду не звертався.

Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем у порушення норм вказаної статті до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору, натомість позивачем у позовній заяві зазначено, що він звільнений від сплати судового збору з посиланням на Закон України "Про судовий збір", оскільки є чоловіком померлого громадянина із числа потерпілих першої категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Статтею 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон України №3674-VI) встановлено перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Так, зокрема пунктом 10 частини 1 статті 5 Закону України №3674-VI встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак до матеріалів адміністративного позову позивачем не додано документа, що підтверджував би його статус чи приналежність до осіб, вказаних у пункті 10 частини 1 статті 5 Закону України №3674-VI, що звільняються від сплати судового збору.

Як видно з доданої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення № НОМЕР_1 від 26 лютого 2010 року позивач є чоловіком померлого громадянина із числа потерпілих категорії першої, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, та в якому зазначено, що пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, передбачені статтею 20, пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 частини 1 статті 20 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України №796-XII).

Тобто, вказане посвідчення позивача, надає йому право на пільги, які закріплені у статті 20 Закону України №796-XII, проте серед вказаних пільг відсутня пільга щодо звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки такі пільги встановлені спеціальним законом яким є Закон України "Про судовий збір".

З огляду на що позивач не відноситься до числа осіб, які зазначені у пункті 10 частини 1 статті 5 Закону України №3674-VI та, відповідно, не має права на пільгу, що полягає у звільненні його від сплати судового збору.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що вона містить дві похідних вимоги, які є немайновими.

Згідно абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн.

Зважаючи на зазначене, позивачу за подання до суду даного позову, з урахуванням позовних вимог і розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, під час подачі позову до суду необхідно сплати судовий збір у сумі 840,80 грн за такими реквізитами: отримувач коштів Житомирська міська отг 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38035726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA048999980313181206084006797, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду:

- окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску;

- належних доказів сплати судового збору в сумі 840,80 грн.

Крім того, суд пропонує позивачу у відповідності до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України зазначити адресу електронної пошти для листування, оскільки через запровадження в Україні карантинних заходів, у суду обмежена фінансова можливість здійснення відправки поштової кореспонденції засобами поштового зв`язку.

У разі незазначення адреси електронної пошти, поштова кореспонденція засобами поштового зв`язку може не направлятися або направлятися із затримкою.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Д.М. Гурін