Ухвала суду № 91027536, 17.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/12999/20

категорія 112030300

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій вона просить: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2011 по 22.07.2011, по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити їй компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 05.09.2011 у справі №2а-3493/11 за період з 01.04.2011 по 22.07.2011, починаючи 06.11.2012 до 02.09.2017 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Перевіряючи матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд вважає, що така не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з таких підстав.

Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

До позову позивачем надано заяву, в якій просить поновити пропущений строк звернення до суду. В обґрунтування заяви вказав, що з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення щодо строків звернення до суду в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Верховний Суд у справі №646/6250/17 дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Окремо Суд зазначив, що неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина зокрема, у формі майнового зобов`язанні перед державою підлягав би судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяців.

Розглянувши зазначену заяву, суд встановив наступне.

Частинами 1, 2статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення з даним позовом до суду стала невиплата позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої за період з 01.04.2011 до 22.07.2011, по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 05.09.2014 у справі №2а-3493/11.

Статтею 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів (в тому числі й пенсії), нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

При цьому, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається та не заперечується позивачем, що нараховані позивачу на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 05.09.2014 у справі №2а-3493/11 суми пенсії були виплачені йому 09.10.2017.

Суд зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому, як було зазначено, загальний шестимісячний строк звернення з позовом до суду встановлюється КАС України, а не Цивільним кодексом України, який позивач наводить для обґрунтування необхідності однакового правового регулювання в частині строків звернення до суду для всіх суб`єктів спірних правовідносин.

Суд наголошує на тому, що законодавець у ст. 122 КАС України виклав саме таке правове регулювання, яке встановлює до правовідносин, що виникли у даній справі, загальне правило про шестимісячний строк звернення з позовом до суду. У суду немає підстав тлумачити приписи Цивільного кодексу України як норми, що встановлюють інші строки для спору, який виник у даній справі.

Таким чином, суд вважає, що саме з моменту виплати позивачу пенсії без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, позивач дізнався (мав реальну можливість дізнатися) про порушення своїх прав Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Відтак, перебіг строку звернення до адміністративного суд почався для позивача 10.10.2017, тобто з наступного дня після виплати пенсії без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, та закінчився 10.04.2018, після спливу шестимісячного строку з дня, коли позивач дізнався про порушення свого права на виплату компенсації втрати частини доходів.

Водночас, з вказаним позовом до суду позивач звернувся 06.08.2020, що свідчить на користь висновку про пропуск позивачем встановленого ст. 122 КАС України строку на звернення до суду.

З даного приводу суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Таким чином, поважність причин пропуску строку звернення до суду не може бути пов`язана з тим, що позивач не має юридичної освіти та не знає законодавства, оскільки така обставина не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання позову до суду.

Щодо посилання на постанову Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, суд відмічає, що Верховний Суд у цій постанові вказує: "З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях №8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом."

Однак, у вказаних рішеннях не досліджувалось питання застосування строків звернення до суду з позовною заявою про виплату сум компенсації за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати пенсії, а лише вказано на незастосування строків подачі позовної заяви з вимогами, що пов`язані з виплатою сум пенсії за минулий час.

Враховуючи викладене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах визначеного законодавством строку.

Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду або надавали б суду підстави обчислювати строк звернення до суду з іншої дати, ніж з 09.10.2017, та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин, поданий позов із клопотанням про поновлення пропущеного строку не містять.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено поважності причин пропуску строку звернення до суду тривалістю більше двох років, що є досить істотною затримкою для реалізації процесуального інтересу на отримання судового захисту порушених прав.

При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, позивачем подано позов після закінчення строків, установлених законом, підстави, вказані нею у заяві, визнаються судом неповажними, тому позов залишається без руху.

Частинами першою та другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Н.М. Майстренко