Рішення № 91027140, 07.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 р. Справа№200/3404/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною відмови в проведенні розслідуванні виникнення професійного захворювання без представників Приватного акціонерного товариства "Шахта Комсомолець Донбасу", зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2020 року позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в якій просить:

- протиправною відмову Головного управління Держпраці у Донецькій області проводити розслідування виникнення професійного захворювання без представників Приватного акціонерного товариства "Шахта Комсомолець Донбасу";

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області провести розслідування виникнення у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , професійного захворювання без представників Приватного акціонерного товариства "Шахта Комсомолець Донбасу".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в результаті трудової діяльності ОСОБА_2 було отримано хронічне професійне захворювання (отруєння), а саме пневмоконіоз І-ІІ ст., захворювання професійне, встановлене вперше (вказані обставини підтверджуються медичним висновком, випискою № 955, повідомленням про хронічне професійне захворювання (отруєння). У зв`язку з вищевказаним він звернувся до Головного управління Держпраці у Донецькій області стосовно проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання. На його звернення від 03 грудня 2019 року та 27 січня 2020 року відповідачем по справі було повідомлено, у зв`язку із тим, що розслідувати причини виникнення у нього професійного захворювання без участі представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Шахта «Комсомолець Донбасу» не має можливості.

Фактично ним виконано усі необхідні дії щодо проведення розслідування, його не проведення є порушенням його конституційних прав/а.с.1-4/.

19 травня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що розслідування причин виникнення професійного захворювання здійснюється уповно- важеною комісією, до складу якої входять не лише представники органів державної влади. При цьому, зазначена уповноважене комісія не здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а лише розслідує причини виникнення професійного захворювання із застосуванням спеціальних знань з метою встановлення певних обставин або фактів та складає відповідні акти. На теперішній час ПрАТ «ДТЕК «Шахта «Комсомолець Донбасу» знаходиться та функціонує на території, тимчасово не підконтрольній органам державної влади, та за місцем реєстрації у м. Добропілля фактично не знаходиться. Виходячи з вищевикладеного, розслідування причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_2 без участі представників ПрАТ «ДТЕК «Шахата «Комсомолець Донбасу» на даний момент не має можливості. На адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області від роботодавця не надходило інформації та документів передбачених п.110 Порядку №337, що унеможливлює створення уповноваженої комісії з розслідування та проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання/а.с.35-40/.

Ухвалою суду від 6 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху/а.с.22-23/.

13 квітня 2020 року позивачем виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху/а.с.26-27/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.28-29/.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.п.2 п.9 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено у наступній редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Даний закон набрав чинності 17 липня 2020 року. З огляду на що останнім днем строку на який був продовжений розгляд справи є 07 серпня 2020 року.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 /а.с.5-7/.

Відповідач - Головне управління Держпраці у Київській області зареєстровано в якості юридичної особи, є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується, є органом державної влади.

З січня 1989 року по квітень 2008 року позивач працював прохідником та електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на різноманітних шахтах Донецької області, з листопада 2002 року по квітень 2008 року на ПрАТ «ДТЕК «Шахата «Комсомолець Донбасу» /а.с.9-12/.

Відповідно до висновку Державної установи «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань від 08 жовтня 2019 року за №36/798 ОСОБА_2 встановлено хронічне професійне захворювання /а.с.16/.

09 жовтня 2019 року на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області направлено повідомлення про хронічне професійне захворювання за формою П-3/а.с.17/.

03 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Листом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 13 грудня 2019 року за вих.№04.5/16-06/Ф-525 повідомлено позивача, що розслідування причин виникнення професійного захворювання буде проведено одразу після отримання відповідної письмової інформації від ПрАТ «ДТЕК «Шахата «Комсомолець Донбасу»/а.с.19/.

27 січня 2020 року ОСОБА_2 повторно звернувся до відповідача із заявою про проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Листом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 28 січня 2020 року за вих.№04.3-13-4/16-10/Ф-10 повідомлено позивача, що розслідування причин виникнення професійного захворювання без участі представників ПрАТ «ДТЕК «Шахата «Комсомолець Донбасу» не має можливості /а.с.18/.

Не погодившись із даною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, суд не приймає доводи відповідача про те, що Головне управління Держпраці у Донецькій області не виступає суб`єктом владних повноважень, не здійснює у цих відносинах публічно-праці управлінських функцій з огляду на наступне.

Положенням «Про Державну службу України з питань праці», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року (далі- Положення №96) визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.3 Положення №96 основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об`єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об`єктів Єдиної газотранспортної системи.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань проводить розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань та отруєнь.

Даний спір є публічно-правовим, оскільки виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень з приводу владних, управлінських функцій покладених на нього державою.

Дані правовідносини регулюються Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337( далі - Порядок №337).

Відповідно до п.103 Порядку №337 високоспеціалізованими профпатологічними закладами охорони здоров`я стосовно кожного хворого складається повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 19. Повідомлення за формою П-3 протягом трьох робочих днів після встановлення діагнозу надсилається керівникові підприємства (установи, організації), шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), територіальному органу Держпраці, який здійснює державний нагляд (контроль) за підприємством (установою, організацією), робочому органові Фонду за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також профпатологу, який направив хворого до високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я.

На виконання п.103 Порядку №337 Клінікою професійних захворювань Державної установи «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» на адресу відповідача 09 жовтня 2019 року направлено повідомлення про хронічне професійне захворювання ОСОБА_2 за формою П-3.

Дане повідомлення, як зазначає сам відповідач у своєму відзиві, отримано ним 17 жовтня 2019 року.

Пунктом 105 Порядку №337 передбачено, що після отримання повідомлення за формою П-3 керівник територіального органу Держпраці утворює протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представники територіального органу Держпраці (голова комісії), закладу охорони здоров`я, що надає медичну допомогу працівникам підприємства (установи, організації), де працює хворий, або за місцем його проживання (якщо він не працює), роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві (в установі, організації) відсутня), вищого органу профспілки, робочого органу Фонду за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), а також у разі потреби представники інших органів.

Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з моменту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надати територіальному органові Держпраці письмову інформацію про прізвище, ім`я, по батькові та посаду представника (представників), якого пропонується включити до складу комісії з розслідування.

Розслідування випадку хронічного професійного захворювання (отруєння) проводиться протягом 10 робочих днів після утворення комісії з розслідування. Якщо з об`єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником територіального органу Держпраці, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування (п.107 Порядку №337).

Роботодавець зобов`язаний в установлений для проведення розслідування строк подати комісії з розслідування:

відомості про професійні обов`язки працівника, документи та матеріали, що характеризують умови праці на робочому місці (дільниці, цеху);

необхідні результати експертизи, лабораторних досліджень для проведення оцінки умов праці;

матеріали, що підтверджують проведення інструктажів з охорони праці, копії документів, що підтверджують видачу працівникові засобів індивідуального захисту;

приписи або інші документи, що раніше видані територіальним органом Держпраці та стосуються даного хронічного професійного захворювання (отруєння);

результати медичних оглядів працівника (працівників), інші матеріали(п.110 Порядку №337).

Відповідно до п. 111 Порядку роботодавець повинен забезпечити комісію з розслідування приміщенням, транспортними засобами та засобами зв`язку, організувати друкування, тиражування та оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування, у тому числі акта розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння).

В порушення вимог п.105 Порядку №337 відповідачем не утворено протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння).

Позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Держпраці у Донецькій області проводити розслідування виникнення професійного захворювання без представників ПрАТ "Шахта Комсомолець Донбасу" та зобов`язання Головного управління Держпраці у Донецькій області провести розслідування виникнення у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , професійного захворювання без представників ПрАТ "Шахта Комсомолець Донбасу" не підлягають задоволенню з огляду на передчасність, оскільки відповідачем не утворено протягом трьох робочих днів комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому він працював, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

При цьому, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Таким чином, відмова Головного управління Держпраці у Донецькій області в утворенні комісії з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є неправомірною.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження відповідача з даного питання передбачені Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337.

За положеннями Порядку №337 у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач тривалий час своїми протиправними діями позбавляє позивача його прав, суд вважає, що для повного захисту порушених прав ОСОБА_2 необхідно:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області утворити комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_2 та провести відповідне розслідування з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (вул. Прокоф`єва, 82, м. Покровськ, 85302, ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправною відмови в проведенні розслідуванні виникнення професійного захворювання без представників Приватного акціонерного товариства "Шахта Комсомолець Донбасу", зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області утворити комісію з проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_2 та провести відповідне розслідування з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (вул. Прокоф`єва, 82, м. Покровськ, 85302, ЄДРПОУ 39790445).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 07 серпня 2020 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 серпня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов