Рішення № 91027026, 18.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року Справа № 160/6564/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича ,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міжрайонної Дніпровської МСЕК №1 Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонної Дніпровської МСЕК №1 Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжрайонної Дніпровської МСЕК №1 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, викладене у формі акту № 302 огляду медико-соціальною комісією від 02.03.2020 року .

- зобов`язати Міжрайонну Дніпровську МСЕК №1 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» встановити ОСОБА_1 інвалідність на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності).

- зобов`язати Міжрайонну Дніпровську МСЕК №1 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» встановити ОСОБА_1 II групу інвалідності, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, з 01.01.2020 року, довічно.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби за контрактом, санітарним інструктором у військовій частині А1302, отримала захворювання. 20.11.2018року госпітальна військово-лікарська комісія в/ч А4615, за розпорядженням командира в/ч А1302 від 13.11.2018 року №9665 провела медичний огляд з метою визначення придатності позивача до військової служби. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: Функціонуючий колоректальний анастомоз (операція 25.09.2018 року лапараскопія, субтотальна колектомія з приводу хронічного копростазу IV стадії) з больовим та диспепсичним синдромами, помірним порушенням функції. Хронічний гастродуоденіт без порушення функції. Хронічний холецистит без порушення функції. Хронічний панкреатит без порушення функції. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Крім того встановлено, що на підставі статті 52-6 графи II Розкладу хвороб непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєнний час.

На підставі акту огляду МСЕК №302 від 02.03.2020р., ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності, захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини з 01.01.2020 року, інвалідність встановлена до 01.01.2021 року, дата чергового перегляду 15.12.2020 року. Висновок про умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця, значні психоемоційні навантаження. Зубний технік в кабінетних умовах з обмеженим обсягом роботи. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: лікування та нагляд у сімейного лікаря, проктолога.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, ОСОБА_1 вимушена була звернутись до суду із цим позовом щодо оскарження висновків МСЕК не з медичних підстав та критеріїв, визначених відповідними нормативно - правовими актами, а лише з тих підстав, що при прийнятті рішення не були враховані вимоги Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності», що набув чинності 06.04.2018 року, згідно з яким для осіб, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів передбачений особливий порядок встановлення групи інвалідності, а саме «група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи».

Ухвалою суду від 18.06.2020 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

10.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому зазначено, що ОСОБА_1 1990 року народження, учасниця АТО, первинно була оглянута 10.12.2018 року на спільному засіданні обласної МСЕК № 4 та Дніпровської МСЕК № 1, які по діагнозу: «Функціонуючий колоректальний анастомоз (операція 25.09.2018 року лапароскопія. субтотальна колектомія з приводу хронічного копростазу IV ст.) з больовим та диспептичним синдромами, помірним порушенням функції», встановили їй третю групу інвалідності, захворювання, ТАК, пов`язано з проходженням військової служби, строком на один рік.

09.12.2019 року позивач була оглянута спільно обласною МСЕК № 4 та Дніпровською МСЕК № 1. У зв`язку з недостатністю медичних даних для встановлення групи інвалідності, Позивач була направлена по консультації на дообстеження до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (надалі -УкрДержНДІ МСПІ), де знаходилася з 12.12.2019 року по 20.12.2019 року.

Діагноз інституту: «Функціонуючий колоректальний анастомоз. Операція лапароскопія. субтотальна колектомія з приводу хронічного копростазу IV ст. (25.09.2018 року)».

Після отримання консультативного висновку УкрДержНДІ МСПІ № 7735 ОСОБА_1 була запрошена на 23.01.2020 року на огляд до обласної МСЕК № 4, від якого категорично відмовилася та написала заяву з проханням направити її меддокументи для винесення рішення до Центральної МСЕК МОЗ України.

Згідно з п.24 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року медекспертну справу ОСОБА_1 було направлено на розгляд до Центральної МСЕК МОЗ України.

07 лютого 2020 року листом №56-13/4/-111 медекспертна справа ОСОБА_1 була повернута Центральною МСЕК МОЗ України, оскільки на запрошення для огляду до Центральною МСЕК МОЗ України. ОСОБА_1 , прибути не погодилася, посилаючись на стан здоров`я та сімейні обставини (не працює, виховує неповнолітню дитину). Було запропоновано оглянути позивача розширеним складом обласної МСЕК і винести експертне рішення.

Після повернення медексперної справи з Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України, ОСОБА_1 була запрошена до обласної МСЕК №4, яка 02.03.2020 року на спільному засіданні з Дніпровською МСЕК № 1 (Акт №302 огляду МСЕК), з урахуванням Консультативного висновку УкрДержНДІ МСПІ №7735 (медичних підстав для встановлення групи інвалідності не має) (надалі - Консультативний висновок), по діагнозу: «Функціонуючий колоректальний анастомоз. СПО субтотальна колектомія (25.09.2018 року )з приводу хронічного копростазу IV» встановила їй третю групу інвалідності захворювання, ТАК, повязано із захистом Батьківщини, строком на 1 рік, на період завершення активної медичної реабілітації, раціонального працевлаштування, з урахуванням соціального фактору.

Доводи позивача про порушення відповідачем вимог частини 13 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» та встановлення позивачу інвалідність на ступень вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності) необхідно відхилити, оскільки такі доводи є суб`єктивними судженнями позивача та нічим на підтверджені.

Відповідачем при огляді Позивача на МСЕК не враховувалися вимоги частини 13 статті 7 Закону про реабілітацію осіб, оскільки захворювання позивача по діагнозу «Функціонуючий колоректальний анастомоз. СПО субтотальна колектомія (25.09.2018 року) з приводу хронічного копростазу IV», не підпадає під дію Наказу №561 Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

Згідно з Інструкцією про встановлення груп інвалідності, розділом III «Перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду», група інвалідності III встановлюється при таких захворюваннях (пункт З.4.);

Екстирпація шлунка, тотальна колопроктектомія. панкреатоектомія з наявністю цукрового діабету» (підпункт 3.4.38.).

За таких підстав, у Відповідача були відсутні причини для застосування при огляді Позивача на МСЕК положень частини 13 статті 7 Закону про реабілітацію осіб.

На підставі вищесказаного, відповідач просить відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі.

Дослідивши всі письмові докази, які містяться у матеріалах справи, всебічно повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач проходила військову службу.

20.11.2018 року госпітальна військово-лікарська комісія в/ч А4615, за розпорядженням командира в/ч А1302 від 13.11.2018 року №9665 провела медичний огляд з метою визначення придатності позивача до військової служби. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: Функціонуючий колоректальний анастомоз (операція 25.09.2018 року лапараскопія, субтотальна колектомія з приводу хронічного копростазу IV стадії) з больовим та диспепсичним синдромами, помірним порушенням функції. Хронічний гастродуоденіт без порушення функції. Хронічний холецистит без порушення функції. Хронічний панкреатит без порушення функції. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Крім того встановлено, що на підставі статті 52-6 графи II Розкладу хвороб непридатна до військової служби в мирний час, обмежено придатна у воєний час.

21.11.2019 року відбулося засідання 18 Регіональної ВЛК з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, де вказано, що Захворювання сержанта запасу ОСОБА_1 , 1990 року народження: «Функціонуючий коло ректальний анастомоз (операція 25.09.2018 року лапараскопія, субтотальна колектомія з приводу хронічного копростазу IV стадії) з больовим та диспепсичним синдромами, помірним порушенням функції. Хронічний гастродуоденіт без порушення функції. Хронічний холецистит без порушення функції. Хронічний панкреатит без порушення функції. Захворювання, ТАК, пов`язані із захисттом Батьківщини. Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання у свідоцтві про хворобу в/ч А4615 від 20.11.2018 року №2969 з урахуванням додаткових документів скасовано, про що свідчить витяг з протоколу №420 від 21.11.2019 року.

На підставі акту огляду МСЕК №302 від 02.03.2020р., позивачу встановлена третя група інвалідності, захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини з 01.01.2020 року, інвалідність встановлена до 01.01.2021 року, дата чергового перегляду 15.12.2020 року. Висновок про умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця, значні психоемоційні навантаження. Зубний технік в кабінетних умовах з обмеженим обсягом роботи. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: лікування та нагляд у сімейного лікаря, проктолога.

Не погоджуючись із таким рішенням Міжрайонної Дніпровської МСЕК №1 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» позивач звернувся до суду для захисту порушених, на його думку, не були враховані вимоги Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності», що набув чинності 06.04.2018 року, згідно з яким для осіб, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів передбачений особливий порядок встановлення групи інвалідності, а саме «група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (стаття 3 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV (надалі Закон № 2961-IV) медико - соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 2.03.1991 року № 875-XII (надалі Закон № 875-XII ) визначено інвалідність як міру втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Також визначається причина інвалідності та час її настання.

Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 3 Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у містах Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні (пункт 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Комісія складається з представників МОЗ, Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби Служби безпеки України (далі - СБУ) та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери (пункт 10 Положення).

В силу вимог п. 12 Положення, до повноважень Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії віднесено надання лікарям комісій консультаційної допомоги з питань проведення медико-соціальної експертизи: проведення у складних випадках огляду осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно з пунктом 23 Положення у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ, яке за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер (пункт 24 Положення).

Відповідно до пункту 25 Положення рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розлад функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, II чи III група інвалідності.

Пунктом 27 вказаного Положення визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 (надалі Інструкція №561), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер .

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII ( надалі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначений в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ).

Разом з тим відповідно до п.2.5 Інструкції №561 повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про МСЕК № 1317, а саме повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Відповідно до п.23-25 Положення Про МСЕК № 1317 - «У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії і письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико - соціальної експертизи.

Відповідно до п.п. 6.13 п. 6 та абзацу 23 п.п. 8.8 п. 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467, Міністерство охорони здоров`я відповідно до покладених на нього завдань проводить медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи та затверджує порядок її проведення.

Відповідно до абзацу третього пункту 22 Положення Про МСЕК № 1317, особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі:

наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку,

анатомічних дефектів,

стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму,

неефективності реабілітаційних заходів,

неможливості відновлення соціальної адаптації,

несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Також частиною тринадцятою статті 7 Закону України № 2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" встановлено , що особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.

При цьому розділом ІІІ Інструкції №561 встановлено перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду, тобто безстроково.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 наполягає в позові на встановленні їй інвалідності II групи, "Поранення. ТАК, пов`язано з виконанням обов`язків військової служби", безстроково, при цьому посилається на Закон України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", щодо встановлення групи інвалідності від 13.03.2018р. за №2318-УІІІ.

Як зазначається в вищевказаному законі, ІІ група інвалідності встановлюється безстроково, якщо "отримані ушкодження, які призвели до необоротних втрат (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом йогофункції".

При цьому, суд дослідивши матеріали справи, звертає увагу на те, що такий висновок (акт тощо) про отримання позивачем ушкодження, які призвели саме до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або саме повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності відсутній.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань.

Завданням суду, при розв`язанні зазначеного спору, є перевірка дотримання медико-соціальною експертною комісією встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідність її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у даній справі.

Так рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Суд зазначає, що заволення позовної вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (безстроково), з урахування доводів позову, на пряму можуть бути задоволені лише в тому випадку, коли суд дійде висноку про відсутність законних підстав для відмови у задоволенні такої вимоги.

Частиною 2 ст.9 КАС України перебачена можливість для суду виходу за межі позовних вимог коли це є необхідним для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Крім того, на думку суду, така можливість виходу за межі заявлених вимог може мати місце, коли позивач невдало або некоректно сформував свої позовні вимоги, як такі, що не відповідають встановленим вимогам законом щодо цього предмету позову.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає за необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Міжрайонну Дніпровську МСЕК №1 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 інвалідність на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності).

При цьому, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Міжрайонної Дніпровської МСЕК №1 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, викладене у формі акту № 302 огляду медико-соціальною комісією від 02.03.2020 року, оскільки з обгрунтування позовних вимог позивача неможливо встановити, яке саме рішення необхідно скасувати, в чому суть даного рішення та коли воно приймалось, а акт № 302 огляду медико-соціальною комісією від 02.03.2020 року, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а містить лише інформативний характер про результати повторного перегляду медичних документів позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем частково доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, враховуючи викладену в рішенні Конституційного суду України правову позицію про те що припис частини п`ятої статті 17 Конституції України слід розуміти як такий, що покладає на державу обов`язок забезпечувати також соціальний захист громадян України - ветеранів війни, у тому числі осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та членів сімей осіб, які захищали Вітчизну, її незалежність, суверенітет та територіальну цілісність, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міжрайонної Дніпровської МСЕК №1 Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради (вул. Сергія Слісаренко, буд. 3,м. Кам`янське,Дніпропетровська область,51900, код ЄДРПОУ 13428538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Міжрайонну Дніпровську МСЕК №1 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 інвалідність на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 18.08.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.