Рішення № 91027019, 17.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Справа № 160/6568/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У на суму 17925,68 грн., видану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У, оскільки позивачем у вересні 2018 року було сплачено заборгованість в сумі 6935,89 грн. згідно з вимогою Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 24.05.2016 року. Відповідно до відомостей про стан розрахунків з бюджетом станом на 19.04.2017 року розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску, у тому числі й самостійно нарахованим ГУ ДФС у Дніпропетровській області за перший квартал 2017 року та один місяць другого кварталу 2017 року єдиного внеску становив більше 10830,79 грн. Позивачу нараховано заборгованість у сумі 17925,68 грн. за оскаржуваною вимогою безпідставно, оскільки вказані нарахування відбувались після припинення позивачем підприємницької діяльності та поза межами строку для висунення вимоги про сплату недоїмки. Також позивач вказує, що відповідачем порушено строки формування вимоги про сплату боргу. З урахуванням викладеного, просить скасувати вимогу від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У як протиправну.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/6568/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У в рамках виконавчого провадження серії ВП № 61126406 від 03.02.2020 року, яке перебуває в провадженні Металургійного відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) до набрання рішенням у адміністративній справі № 160/6568/20 законної сили.

20.07.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 №449. Сума недоїмки позивача станом на 31.12.2019 року становила 7546,48 грн., залишок несплаченої пені 10379,20 грн. Враховуючи наявність недоїмки контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У на суму 17925,68 грн., яку направлено платнику податків на податкову адресу. Контролюючий орган не порушив строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, як зазначає позивач, вказуючи, що розрахунок мав бути проведений в кінці місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. При цьому, позивачем залишено поза увагою те, що відповідно до п. 13 розд. VІІ Інструкції №449 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та пені не застосовується. Відтак, сформована відносно ОСОБА_1 податкова вимога від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У обґрунтована та правомірна. Доводи позивача в обґрунтування позову безпідставні та не узгоджуються з положенням чинного законодавства. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

30.07.2020 року від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що станом на 19.07.2017 року відповідачем нараховано розрахункову суму єдиного внеску за І квартал та один місяць ІІ кварталу 2017 року та збільшено на цю суму заборгованість, яка перейшла з 2016 року. Натомість оскаржувана вимога винесена 16.01.2020 року та звернута до виконання поза передбаченим законом порядком та строком. Отже, має місце порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного внеску. Також, позивачу є незрозумілим згадування у відзиві невідомої особи на прізвище ОСОБА_2 та наведення доводів щодо сплати ЄСВ роботодавцем, оскільки таке не має жодного відношення до існуючого спору.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 11.10.2010 р. зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця за кодом НОМЕР_1 ; 04.05.2017 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця; стан - припинено.

24.05.2016 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2016 року №Ф-807-13, якою позивачу визначено до сплати 6936,89 грн. недоїмки з єдиного внеску.

На підставі вказаної вимоги Металургійним ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження.

20.09.2018 року позивачем сплачено суму боргу, визначену вимогою від 24.05.2016 року №Ф-807-13, в розмірі 6337,98 грн., що підтверджується квитанцією від 20.09.2018 року №0.0.1139153355.1; виконавче провадження щодо виконання вимоги від 24.05.2016 року №Ф-807-13 завершено.

16.01.2020 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У, якою позивачу визначено до сплати 17925,68 грн. недоїмки з єдиного внеску.

Вказана сума складається з недоїмки - 5212,90 грн., штрафу - 2333,58 грн. та пені - 10379,20 грн.

На підставі вказаною вимоги від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У Металургійним ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №61126406.

З метою отримання інформації щодо підстав нарахувань сум боргу з єдиного внеску оскаржуваною вимогою, позивач звернувся до Криворізького південного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою від 01.06.2020 року, проте, відповіді йому надано не було.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Частиною 2 ст. 6Закону № 2464визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки,порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464).

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом;

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону №2462 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі -Інструкція № 449).

Згідно з п. 1 розділу VI Інструкції № 449до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу IIцієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, чинним законодавством передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

При цьому, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

У ході судового розгляду справи встановлено, що позивач з 11.10.2010 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем, з 04.05.2017 року - стан суб`єкта: припинено.

Відповідач зазначає, що позивачу як ФО-П нараховано розрахункову суму єдиного внеску у 2020 році за періоди 2016 рік та 2017 рік, суми заборгованості по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

З облікової картки платника податків ОСОБА_1 , наданої відповідачем до відзиву, судом встановлено, що у позивача наявна недоїмка з єдиного внеску у розмірі 7546,48 грн. та залишок несплаченої пені у розмірі 10379,20 грн.

Водночас, судом встановлено, що позивачу вимогою від 24.05.2016 року №Ф-807-13-У виставлено суму боргу з єдиного внеску у розмірі 6936,89 грн., яка була сплачена позивачем в сумі 6337,98 грн., після чого мала місце процедура припинення ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця 04.05.2017 року, та з цього моменту протягом періоду до 16.01.2020 року позивачу не виставлено жодних вимог про наявність податкового боргу з єдиного внеску.

Враховуючи викладене, з боку відповідача мало місце порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.

Суд звертає увагу на те, що в разі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в цьому випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним. Недотримання відповідачем строків прийняття відповідного рішення позбавило позивача можливості передбачати наслідки та у випадку необхідності узгоджувати свою поведінку, і як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.

Крім того, суд зазначає, що в силу приписів ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву не надано жодного належного доказу на спростування позиції щодо несвоєчасного винесення податкової вимоги, відповідачем взагалі не надано розрахунку, з якого можна здійснити аналіз правомірності нарахування пені та, як наслідок, правомірності винесення оскаржуваної вимоги від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У.

Оскільки в цьому випадку мало місце нарахування пені на суму боргу, суд зазначає, що так як контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала, вказане свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Із системного аналізу норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" видно, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

У цьому випадку суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства". "Іммобільяре Саффі" проти Італії", "East/West Alliance Limited" проти України". "Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії" тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та "Куиюглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства". п. 50, Series А № 98).

У цьому випадку бездіяльність з боку контролюючого органу щодо невинесення протягом тривалого часу після припинення підприємницької діяльності позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску, що є неприпустимим.

У разі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в цьому випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним.

Таким чином, сума боргу позивача зростала через протиправну бездіяльність відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У, діяв всупереч приписам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття спірної вимоги про сплату боргу.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією від 07.06.2020 року №679 та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 630,60 грн., що документально підтверджується квитанцією від 07.06.2020 року № 680.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 840,80 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 630,60грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2020 року за № Ф-807-13/484 У на суму 17925,68 грн., видану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 40 коп. відповідно до квитанцій від 07.06.2020 року №679, №680.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський