Рішення № 91026717, 17.08.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/8104/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та стороні відповідача - Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 11 березня 2020 року № Ф-2286-50 У на суму 11 016 грн 72 коп., зобов`язання видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі вимоги від 11 березня 2020 року №Ф-2286-50 У на суму 11 016 грн 72 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 22 травня 2001 року отримує пенсію по інвалідності (3 група), з 31 жовтня 2011 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску. 13 січня 2020 року позивач помилково подав до контролюючого податкового органу звіт Форми № Д5 (річна) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік. На підставі вказаного звіту відповідачем винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 11 березня 2020 року № Ф-2286-50 У на суму 11 016 грн 72 коп., яку позивач отримав 13 травня 2020 року у виконавчій службі. Позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною, оскільки в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є особою з інвалідністю, отримує пенсію по інвалідності та договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав. Наголошує, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік подано ним помилково, а можливість самостійно виправити таку помилку відсутня. Вказує, що подання вказаного звіту не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також зазначає, що у разі скасування оскаржуваної вимоги його інтегрована картка платника міститиме помилкові дані про наявність боргу із сплати єдиного внеску.

З наведених вище підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 15 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, позивачем самостійно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 року, визначено базу нарахування єдиного внеску. Відповідно до пункту 16 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 квітня 2015 року №435 (далі - Порядок №435), відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник. Отже суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не скасовуються. підлягають скасуванню. Також зауважує, що Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422 (далі - Порядок №422), не передбачено застережень щодо необхідності прямого судового зобов`язання для податкового органу здійснити дії щодо анулювання або списання податкового боргу.

З наведених підстав у задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та стороні відповідача - Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) пояснення щодо позову не надала.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22 травня 2001 року є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 від 02 липня 2001 року (а.с.16) та довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0107804 від 26 червня 2012 року (а.с.17), отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою про доходи №5715 4736 3877 7718/126 (а.с. 15).

31 жовтня 2011 року позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем та взятий на облік як платник податків, про що зроблено відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9-10). З 01 січня 2012 року позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А №109657 від 25 травня 2012 року (а.с.11).

13 січня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 склав та подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма №Д5 (річна) (додаток 5 річний), в якому помилково відобразив суми нарахування єдиного внеску у розмірі 11 016 грн 72 коп. (а.с. 12).

11 березня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області складено вимогу №Ф-2286-50 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 11 016 грн 72 коп., яка була направлена фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 та отримана ним 23 березня 2020 року (а.с.40).

22 квітня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області вимога про сплату (боргу) недоїмки №Ф-2286-50 У від 11 березня 2020 року подано до органу державної виконавчої служби для примусового стягнення (а.с.41).

Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату (боргу) недоїмки №Ф-2286-50 У від 11 березня 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, а також порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI містить застереження, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи із зазначених правових норм, право не сплачувати єдиний внесок поширюється на фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, окрім тих, які уклали договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 від 02 липня 2001 року (а.с.16) та довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0107804 від 26 червня 2012 року (а.с.17) та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою про доходи №5715 4736 3877 7718/126 (а.с. 15).

20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а висловив позицію про те, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи статус позивача, ОСОБА_1 може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону № 2464-VI особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання (частина четверта статті 10 Закону № 2464-VI).

Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Отже, добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення такою особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Разом з тим, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування суду не надано.

Відтак, враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи, отримує пенсію по інвалідності та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог частини четвертої статті 4 № 2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, у нього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Однак у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску Форма №Д5 (річна) (додаток 5 річний) за 2019 рік позивач помилково в таблиці звіту відобразив суми нарахування єдиного внеску. На підставі вказаного звіту і сформована оскаржувана податкова вимога.

Відтак, предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату єдиного соціального внеску, направленої на адресу позивача, який є фізичною особою-підприємцем, має третю групу інвалідності та отримує пенсію по інвалідності, проте подавав звіт, в якому самостійно визначав обов`язок зі сплати єдиного внеску.

Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах №806/1503/16 від 04 вересня 2019 року, № 806/2169/16 від 05 листопада 2018 року та № 240/4809/1 від 11 лютого 2020 року. Верховний Суд сформулював правовий висновок, який полягає в тому, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Подання особою звітів не свідчить про її добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, як наслідок, не свідчить про наявність обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску, та застосовується судом при вирішення справи в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, за встановленими судом обставинами, між позивачем і відповідачем не укладався договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а помилкова подача позивачем звіту за 2019 роки не свідчить про його добровільну участь у системі страхування.

Суд звертає увагу на те, що Порядком №435, не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому позивач не мав можливості самостійно виправити таку помилку.

Варто також зауважити, що оскаржувана вимога сформована відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI, якою вимагається сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 14.1.153 і 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон № 2464-VI.

Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.

Отже, з фактом подання звітів з єдиного соціального внеску не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2019 року № Ф-2286-50 У не можна вважати правомірною.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі вимоги від 11 березня 2020 року №Ф-2286-50 У на суму 11 016 грн 72 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі - Порядок № 422), інтегрована картка платника (надалі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій (розділ ІІ пункту 1 Порядку № 422).

З наведених норм Порядку № 422 вбачається, що ІКП позивача навіть після скасування вимоги міститиме помилкові дані про наявність у нього боргу із сплати єдиного внеску, а тому суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність в позивача заборгованості (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 11 016 грн 72 коп.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду відповідач у даній справі не довів правомірність своїх дій при прийнятті вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2019 року № Ф-2286-50 У.

Відтак, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1681 грн 60 коп., сплачений згідно із квитанцією від 04 червня 2020 року.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та стороні відповідача - Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ковельська, будинок 35, ідентифікаційний код юридичної особи 35041810), про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року № Ф-2286-50 У.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність у ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 11 016 грн 72 коп. (одинадцять тисяч шістнадцять грн 72 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681 грн 60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн 80 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк