Ухвала суду № 91026671, 18.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову в задоволені клопотання

м. Вінниця

18 серпня 2020 р. Справа № 120/3508/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 24.02.2020 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, всиновлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

14.08.2020 представник Головного управління ДПС у Вінницькій області подав до суду відзив на позовну заяву. Одночасно із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Клопотання мотивоване тим, що сторони будуть позбавлені можливості касаційного оскарження, адже така категорія справ не підлягає касаційному розгляду. Окрім того, представник Головного управління ДПС у Вінницькій області вважає, що розгляд цієї справи випливає на формування сталої практики судів першої та апеляційної інстанції щодо спірних правовідносин в межах регіону.

Визначаючись щодо вказаного клопотання, суд виходив з такого.

Згідно ч. 1, 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Переданий позивачем на розгляд суду спір не належить до числа тих, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України).

Суд зазначає, що навіть справи незначної складності за певних умов можуть бути предметом розгляду за правилами загального позовного провадження. Критеріями для оцінки при вирішенні цього питання є: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думка сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За загальним правилом, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5-6 ст. 262 КАС України).

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Суд зазначає, що відповідачем не наведено у клопотанні жодних аргументів про необхідність проведення судового засідання у справі.

Як зазначалося вище, адміністративна справа за своєю категорією та складністю належить до справ незначної складності, що також виключає необхідність її розгляду у порядку загального позовного провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) вказує на те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Підсумовуючи, суд зазначає, що аргументи клопотання та заяви відповідача оцінені судом, однак такі не вказують на наявність підстав для їх задоволення.

Відтак, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання, а відповідачем у клопотанні не наведено жодних аргументів про доцільність його проведення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 262 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін відмовити.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович