Рішення № 91026608, 10.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

10 серпня 2020 р. Справа № 120/1912/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулась ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просив:

- визнати неправомірною та скасувати відмову Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області (кадастрові номери земельних ділянок: 0523084000:04:001:0092 та 0523084000:04:001:0097);

- зобов`язати Ковалівську сільську раду Немирівського району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області (кадастрові номери земельних ділянок: 0523084000:04:001:0092 та 0523084000:04:001:0097).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 звернулась до Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області із клопотанням від 26 березня 2020 року, в якому просила надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області, кадастрові номери земельних ділянок: 0523084000:04:001:0092 та 0523084000:04:001:0097. До клопотання додано копію паспорту та документа відмову від присвоєння ідентифікаційного номера і викопіювання з кадастрової карти, де зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Однак, листом від 01 квітня 2020 року №02-12/342 відповідач повідомив про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою посилаючись на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 0523084000:04:001:0097 зарезервована для подальшої передачі у приватну власність учасникам бойових дій, а земельна ділянка за кадастровим номером 0523084000:04:001:0092 не відноситься до земель комунальної власності Ковалівської сільської ради. Позивач з такою відмовою не погоджується та вважає її незаконною. тому звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою від 13.05.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Відповідач зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер 0523084000:04:001:0097 зарезервована для подальшої передачі у власність учасникам бойових дій (АТО, ООС). Земельна ділянка за кадастровим номером 0523084000:04:001:0092 не відноситься до земель комунальної власності Ковалівської сільської ради. Відтак відповідач вказує на неможливість надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення у власність спірної земельної ділянки.

31.07.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій позивач не погоджується з доводами, що зазначені у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставним та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 звернулась до Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області із клопотанням від 26 березня 2020 року, в якому, керуючись статтями 118, 121 Земельного кодексу України, просила надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Ковалівка, Немирівського району, Вінницької області (кадастрові номери земельних ділянок: 0523084000:04:001:0092 та 0523084000:04:001:0097).

За результатами розгляду вказаного клопотання, листом від 01 квітня 2020 року №02-12/342 відповідач повідомив про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, посилаючись на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 0523084000:04:001:0097 зарезервована для подальшої передачі у приватну власність учасникам бойових дій а земельна ділянка за кадастровим номером 0523084000:04:001:0092 не відноситься до земель комунальної власності Ковалівської сільської ради.

Не погоджуючись із отриманою відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки, на його думку, відмову прийнято із порушенням вимог земельного законодавства та не враховано того, що підстава для відмови не ґрунтується на вимогах статті 118 Земельного кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.18 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 року №2768-III) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у ч. 1 ст. 19 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, відповідно до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У силу положень ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон від 21.05.1997 № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст.26 Закону від 21.05.1997 року №280/97-ВР).

Відтак, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.

Натомість відмову у наданні позивачу такого дозволу відповідач виклав у формі листа від 22.07.2019 року № 02-20-379, у якому взагалі не зазначено про прийняте на сесії рішення щодо відмови або щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Тобто, відповідач всупереч вимогам діючого законодавства, та передбаченого порядку вирішення відповідних клопотань, не прийняв рішення про надання дозволу чи відмову у наданні такого, а відтак діяв не на підставі та не у спосіб, що визначений законами України.

Щодо зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області (кадастрові номери земельних ділянок: 0523084000:04:001:0092 та 0523084000:04:001:0097), суд вважає передчасним зобов`язувати відповідача надавати такий дозвіл, оскільки відповідачем не прийнято вмотивованого рішення, що унеможливлює встановити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу. При цьому, суд вважає, що є необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути зазначене клопотання ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Про витрати на професійну правничу допомогу зазначено у статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги Серія АВ №1004301, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ВН №000487, договір про надання правової допомоги від 24.04.2020 року №04/20/5-а, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 21.07.2020 року, детальний розрахунок суми судових витрат, які понесено позивачем у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції (наданих послуг) виконаних адвокатом від 30.07.2020 року, а також квитанція №04/20/5-а/1 від 24.04.2020 року до договору про надання правової допомоги від 24.04.2020 року №04/20/5-а, що підтверджує оплату в розмірі 3000 грн за надані адвокатські послуги.

Як видно з матеріалів справи між Адвокатом Юрченко Тарасом Петровичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (пункти 1.1, 3.1-3.3) КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТ приймає на себе виконання обов`язків з надання правової допомоги в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів КЛІЄНТА щодо питань, пов`язаних з отриманням КЛІЄНТОМ дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області (кадастрові номери земельних ділянок: 0523084000:04:001:0092 та 0523084000:04:001:0097).

Винагорода за надання послуг - гонорар АДВОКАТА сплачується в гривнях та складається з фіксованої плати, розмір якої визначається за згодою Сторін та сплачується КЛІЄНТОМ.

Сторони погодили, що гонорар АДВОКАТА за послуги, які надаються КЛІЄНТУ за предметом договору складає фіксовану ціну 3 000 грн. 00 коп.

Сторони погодили, що КЛІЄНТ погоджується сплатити АДВОКАТУ 100% обумовленої пунктом 3.2. цього Договору суми впродовж 3 робочих днів з моменту його укладення.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У цьому випадку доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція №04/20/5-а/1 від 24.04.2020 року до договору про надання правової допомоги від 24.04.2020 року №04/20/5-а, що підтверджує оплату в розмірі 3000 грн за надані адвокатські послуги.

Як видно з акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 21.07.2020 року, а також детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, отримання та ознайомлення з документами (500 грн - 1 год.); підготовка позовної заяви та подання її до суду (2500 грн - 5 год). Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору становить 3000 грн 6 год.

Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг та час, необхідний для їх надання, суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати відмову Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області (кадастрові номери земельних ділянок: 0523084000:04:001:0092 та 0523084000:04:001:0097.

Зобов`язати Ковалівську сільську раду Немирівського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області (кадастрові номери земельних ділянок: 0523084000:04:001:0092 та 0523084000:04:001:0097, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернення до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України у формі картки, НОМЕР_1 , 13.02.2020, телефон: НОМЕР_2 )

Відповідач - Ковалівська сільська рада Немирівського району Вінницької області (22830, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Ковалівка, вул. Центральна, 2 Код за ЄДРПОУ-04327264, e-mail: kovalivka@meta.ua Тел.: +380 [4331] 3-34-42)

Суддя Крапівницька Н. Л.